Керівником може бути той, хто вміє служити людям

Сімферопольський район — один із найбільших сільськогосподарських районів України й Криму. Серед сільських регіонів півострова виділяється густою заселеністю: тут в 107 населених пунктах проживає понад 150 тисяч мешканців, розташовані десятки шкіл, лікарень і ФАПів, будинків культури та бібліотек. До складу району входять 22 сільські і селищні ради, які об’єднують три селища міського типу — Гвардійське, Молодіжне й Миколаєвку, 92 села й 12 селищ. У радах різних рівнів трудяться більш як 700 депутатів. Приблизно дві третини території району (на північний захід від Сімферополя) займає степ, а третину, що залишилася (до південно-сходу від столиці Криму), — гори. Керує Сімферопольським районом протягом майже 20 років Володимир ЗАКОРЕЦЬКИЙ (на знімку). З ним наша розмова про проблеми та перспективи району.

— Мій характер мені дістався від моїх батьків. Вони виховали у мене розуміння того, що головне у житті керівника — це служити людям. Цього я вчився й у наступних своїх учителів.

— Пам’ятаю цю статтю добре. Якщо виходити, що вищим органом управління й здійснення принципів народовладдя у сімферопольському районі є рада, яку я очолюю, то в принципі правильно. Але журналісти у статті хотіли показати, мовляв, Закорецький всі управлінські рішення приймає особисто, не враховуючи думки мешканців та інших керівників району. З таким трактуванням я зовсім не згоден. Сімферопольський район — це моє життя. Доля була прихильною до мене, посилаючи на всіх ділянках життєвого шляху мудрих учителів. У райком партії 1982 року мене приймав Іван Степанович Тарасюк, Герой Соціалістичної Праці, про таких, як він, кажуть «керівник і організатор виробництва від Бога». Під його керівництвом у районі працювало більше шести Героїв Соціалістичної Праці, десятки найдосвідченіших господарників-кавалерів вищих державних нагород Радянського Союзу. Ці люди району віддали десятки років свого життя, свої знання, досвід, виховали сотні своїх учнів і послідовників, які сьогодні трудяться в районі. До них, напевно, можна зарахувати й мене. Після смерті І. Тарасюка, в 33 роки я очолив Сімферопольське районне агропромислове об’єднання, був призначений першим заступником голови райвиконкому. Працював з ранку до пізньої ночі: мотався по селах, зустрічався з людьми, розв’язував виробничі й людські проблеми. Не можна було руйнувати те, що створили попередники. Думаю, мені це вдалося. Сімферопольський район, незважаючи на розвал Радянського Союзу, вистояв і став одним із провідних районів Криму. Певна річ, це була заслуга не тільки моя, а й всіх керівників і трудівників району, які залишилися від старої команди й прийшли разом зі мною. За основу у своїй роботі я ставив і сьогодні ставлю роботу з кадрами. Хоч би як ставилися сьогодні до радянського гасла «кадри вирішують все», але це так. І нинішнє життя доводить, що від умілого керівника прямо залежить благополуччя людей. Саме тому в перші роки своєї роботи й на початку становлення незалежності нашої країни основним своїм завданням я бачив збереження й адаптування наших керівників до нових умов господарювання, так званої «ринкової економіки».

1994 року мене обрали головою Сімферопольської районної ради. І в тому економічному безладді головним для мене знову стало кадрове питання. У районі нам удалося не тільки зберегти старі кадри, а й закласти фундамент, що дав змогу розкритися новій плеяді керівників, таких, як Олександр Васильєв, Петро Калин, Сергій Кутько, Володимир Папунов, Андрій Охлопков. Підприємства, які вони очолюють, є лідерами у своїх галузях. У наступному році — вибори до парламенту Криму. І впевнений, що із приходом цих людей до Верховної Ради Автономії, рішення всього численного спектра проблем, що стоять перед півостровом, отримає новий імпульс. Ці люди прикрасять список будь-якої політичної сили. І можливо, вже нарешті робота нашого місцевого парламенту стане конструктивною, творчою, а не нагадуватиме людям змагання з «перетягування каната» між політичними опонентами, які відстоюють інтереси фінансових груп, війну «компромату», відвертий популізм.

— Так, на цих підприємствах головним джерелом процвітання є точний вибір керівника. «Кримтеплиця» сьогодні одне із провідних українських тепличних господарств. Історія цього підприємства — це чотири десятиліття. Ще у радянські роки експериментальний тепличний комбінат «Сімферопольський» був одним із найкращих комбінатів Союзу. На початку 90-х років господарство занепало: виробництво овочів скоротилося в рази, ринки збуту були втрачені. Здавалося, що все: підприємство — банкрут. Діючий керівник не міг знайти виходу, а інші бажаючі залишалися просто бажаючими. Мною було прийнято рішення про запрошення керівником тепличного комбінату Олександра Васильєва, який працював на ньому з 1983 по 1992 рік на різних посадах. Його багато хто забув, він уже займався іншими справами. Переді мною стояло завдання — знайти його, переконати повернутися назад і довести, що підприємство можна підняти з колін. Сьогодні цю людину й «Кримтеплицю» знають не тільки в автономії, а й у всій Україні.

«... На мої плечі звалилася маса проблем, виробництво овочів не перевищувало однієї тисячі тонн на рік, — каже Олександр Васильєв, депутат Верховної Ради АР Крим, академік Української академії технологічних наук, заслужений працівник сільського господарства України, член Партії регіонів.

— Передусім працівникам треба було видати зарплату, розрахуватися з боргами. Потім постало завдання розробки й реалізації програми розвитку комбінату, залучення інвесторів, створення передових технологій вирощування овочів, у тому числі й турбота про трудівників підприємства. І ми із цим упоралися! Я завжди відчував підтримку влади району в особі В. Закорецького. У районі всі знають, що його двері відкриті для всіх керівників і жителів району: до нього можна приходити з будь-якою проблемою й питанням. І завжди можна бути впевненим, що він вникне й постарається розв’язати їх. Односельчани знають, що він людина слова. Сказав — зробив. От тому Сімферопольський район і його сьогоднішній керівник ради — єдина команда, яка працює на благо людей. Ми, керівники, впевнені, що ніхто з нас не залишиться зі своїм лихом один на один, і тому готові йти з ним на будь-які барикади».

— У 2002 році до мене прийшла людина молодого віку із пропозицією почати розвиток м’ясної переробки, та ще й на базі сумнівного, на мій погляд, цеху. Я попросив його добре подумати й прийти ще раз. Його переконаність і впевненість, плюс моя інтуїція керівника підказували мені — у нього вийде. І вийшло. Сьогодні підприємство «Скворцове» — флагман харчової промисловості Криму. Нині на ньому працюють сотні людей, продовжується повномасштабна модернізація виробництва, впроваджуються європейські технології, розвивається сучасне сільськогосподарське виробництво на базі знову створених дочірніх підприємств.

— Зазначу, будь-який рух і прогресивні зміни в економіці базуються на талановитих керівниках, нових ідеях, які реалізувати можуть тільки сильні люди. І звичайно — конкуренція. Часи, коли конкуренція у країні зводилася до знищення опонентів, залишаться в минулому. Світовий економічний досвід говорить про те, що легше розвиватися не самостійно, а об’єднавшись. Тому переконаний, що ідея створення потужного холдингу на базі п’яти-семи провідних агропромислових підприємств району — це перспектива найближчого часу. Сьогодні господарники розуміють, що для успішного ведення бізнесу необхідні правове забезпечення діяльності, ефективні служби моніторингу, планування, гарантування безпеки, зв’язки із громадськістю й ЗМІ тощо. Потягнути таку махину самостійно не тільки важко, а практично неможливо. Тому в найближчій перспективі для збереження створеного виробництва й подальшого його розвитку необхідні концентрація й злиття агропромислового й банківського капіталів.

— Головною причиною всіх бід, так чи інакше пов’язаних з депутатською діяльністю, стала далека від досконалості виборча система, орієнтована на вибори кандидатів не за особистими достоїнствами, а за партійними списками. На минулих виборах у районі в депутати прийшла частина людей, які далекі від проблем району, виросли на «асфальтах міст», відстоюють свої особисті інтереси й інтереси їхніх партійних вождів. Тому вже сьогодні ми сформували свою районну команду для проведення виборчої кампанії з виборів Президента України, а паралельно, із прицілом на вибори депутатів всіх рівнів — кадровий резерв потенційних депутатів районної ради, сільських і селищних голів. Ми націлені на те, щоб до складу рад всіх рівнів району прийшли професіонали, котрі вміють служити людям і працюють на процвітання України й Криму.