За кожною гривнею в столицю не наїздишся

Головне, про що зараз слід думати й говорити, — як вижити в бюджетних умовах, котрі пропонує уряд на наступний рік, вважає голова Дніпропетровської обласної ради Юрій ВІлкул (на знімку). Для Дніпропетровщини це особливо гостра проблема. Бо за нового механізму формування обласний та інші бюджети, які є найбільшими донорами державної скарбниці, вперше за всі часи свого існування самі перетворюються на... дотаційні.

Загрозливіша картина вимальовується в районах. Тих мізерних коштів, які залишаються у їхніх бюджетах, вистачить хіба що на утримання дільничних лікарень, які тепер фінансуватимуться з районних бюджетів. Я не перебільшую. Для прикладу візьмемо Павлоградський район, який увесь цей час мав самодостатній бюджет і щороку витрачав на підтримку сільських та селищних рад близько трьох мільйонів гривень. Тепер, якщо нова бюджетна політика буде реалізована, район стане дотаційним, а голова ради вже порахував, що власних коштів вистачить лише на утримання територіального центру та центральної районної лікарні.

Якщо досі чимало місцевих проблем вдавалося вирішувати завдяки підтримці обласного бюджету, то в майбутньому такої можливості не буде. Де братимуть кошти на підготовку житлового фонду до зими, на будівництво поліклінік, лікарень, шкіл, на прокладання газопроводів і водогонів, на вирішення проблем підтоплення та інші природоохоронні заходи в селах, селищах, малих містах, поки що невідомо.

— Наміри начебто благородні, але вся справа в тому, що отримають насправді місцеві ради.

Як відомо, нововведення полягає у встановленні прямих міжбюджетних трансфертів і відносин державного бюджету з бюджетами сіл, селищ та міст районного значення. Склад доходів міських, сільських та селищних бюджетів, що враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, так званий перший кошик, залишається без змін. Суттєве збільшення ресурсної бази планується за рахунок «другого кошика», тобто доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Про це варто поговорити детальніше.

Отже, громаді залишається 100 відсотків плати за землю (при цьому частка обласного бюджету зменшується на 25 відсотків), плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності (крім грального бізнесу), адміністративні штрафи. До спеціального фонду бюджетів міст обласного та районного підпорядкування, сіл і селищ передбачено зарахувати в повному обсязі податок із власників транспортних засобів та кошти від збору за забруднення навколишнього середовища (досі вони надходили до обласного бюджету). До доходів бюджету розвитку включено: для міст районного значення, сіл, селищ — 15 відсотків із податку на доходи фізичних осіб, які вилучені з першого кошика обласних та районних бюджетів; для міст, сіл, селищ та міст обласного значення — 10 відсотків податку на прибуток підприємств, крім податку на прибуток державних, казенних, комунальних підприємств (із розрахунку нинішнього року це майже 500 мільйонів гривень).

Тільки вилучення надходжень із плати за землю та зменшення відрахувань із податку на доходи фізичних осіб спустошило обласний та районні бюджети майже на третину, або загалом на 420—430 мільйонів гривень.

Отже, як бачимо, справді міські, сільські та селищні бюджети значно збільшили дохідну базу. Але ж тепер вони повною мірою відповідатимуть за виконання своїх повноважень. І якщо сільській раді дістанеться 14 тисяч гривень на дорожнє будівництво, то, скажіть, яку дорогу вона побудує?

Досі багато чого робилося спільними зусиллями. От недавно ми з колегами були в Межівському районі. Слов’янський сільський голова приймав нас в оновленому приміщенні. Крім того, в цьому році сільрада виграла в обласному конкурсі програм та проектів грант на встановлення вуличного освітлення: з обласного бюджету отримали 53 тисячі гривень, ще 17 тисяч додали самі, а 10 тисяч вклали партнери. Вже підготували новий проект. Але як тепер його співфінансувати?

— Очевидно, що так. Більш як два роки вона залишалася єдиною в Україні, й завдяки їй нам удалося не тільки створити людям належні умови для роботи, а й підняти авторитет влади на селі. Коли ми розпочинали цю програму, 15 відсотків сільрад не мали власного приміщення, понад 40 відсотків потребували капітального ремонту, а в 9 відсотків не було жодних побутових умов, навіть опалення. За доволі короткий час спільними зусиллями відремонтували майже 40 приміщень сільських рад, придбали автомобілі, оргтехніку. Щоб ви уявили собі пропорції цього співфінансування, наведу лише один приклад: у селі Новопокровське Солонянського району на капітальний ремонт будівлі, де впродовж 55 років ніхто нічого не ремонтував, отримали з обласного бюджету майже 300 тисяч гривень і своїх добавили 14 тисяч. А для того, щоб у самому Солоному була вода, обласна рада цього року виділила комунальникам мільйон гривень. На ці гроші для районного водоканалу придбали техніку, фільтри. А тепер треба міняти водопровідні мережі, які вже перетворилися на сито. А це не один мільйон гривень!

Я веду до того, що бюджет області не збільшено, а забрані з обласного та районних бюджетів кошти розпорошені по селах, селищах та містах. З області як вилучали 76 відсотків податків, так і вилучатимуть. Хоча зрозуміло: якщо розпорошити обласний та районні бюджети на кожне село, то пуття не буде.

— Я думаю, це через те, що вони ще не пробували жити за новими правилами. Дехто зачарований тим, що матиме більше грошей у своєму розпорядженні. Дехто сподівається, що і ще дадуть, і в разі чого не кинуть напризволяще — добавлять і з районного, і з обласного бюджету, як це було раніше. Принаймні, на всіх зустрічах у селах я постійно чую прохання провести газ, воду, прокласти дорогу, відремонтувати клуб, допомогти з освітленням...

Але більшість тих, хто вже порахував свої доходи й видатки, надзвичайно стурбовані такою перспективою. В уже згадуваній Слов’янській сільраді бідкаються: на охорону здоров’я їм потрібно 844 тисяч гривень, а Мінфін дає 296 тисяч, тобто 35 відсотків від потреби! У Преображенській сільраді цього самого району дивуються: яку пожежну охорону вони утримуватимуть на 6,3 тисячі гривень? Кажуть: цих грошей і на пожежний рукав не вистачить...

Як відомо, вперше в проекті бюджету до видатків, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, включено видатки на місцеву пожежну охорону, а також на позашкільну освіту, професійно-технічні навчальні заклади. На відміну від минулих років, коли вони фінансувалися з районних бюджетів, тепер їх забезпечуватимуть із бюджетів сіл, селищ, міст, тобто за місцем розташування. По-перше, виникає проблема переведення їх із районної комунальної власності до територіальної власності сіл, селищ, міст районного значення. По-друге — чи достатньо коштів на це дають?

От наприклад, Чумаківській сільській раді в 2010 році на утримання дошкільних навчальних закладів потрібно 765,8 тисячі гривень. Розрахунками, які доведені Міністерством фінансів у проекті сільського бюджету на 2010 рік, заплановано видатків на освіту 138,8 тисячі гривень. Де брати ще 627 тисяч? Така само ситуація тут і з забезпеченням видатків на охорону здоров’я. Водночас той же Мінфін планує наступного року із цього сільського бюджету до державного вилучити 288,2 тисячі...

Запевняю вас, у мінусі не тільки Чумаки.

Кілька слів про забезпечення самих органів влади на місцях. У розрахунок Міністерства фінансів чисельність працівників органів місцевого самоврядування в сільських районах прийнято на 606 осіб менше від затвердженої. А фінансове забезпечення по містах і районах у 2010 році планується на рівні 49,8 відсотка від затверджених видатків на нинішній рік. Отже, навіть на заробітну плату з нарахуваннями не вистачить, — каже Ю. Вілкул.

Але досі ми говорили лише про те, скільки коштів планується дати. Однак із практики відомо, що не все дають. Якщо нинішнього року в Києві для Дніпропетровщини планували 36 бюджетів, то наступного взаємовідносини з держбюджетом матиме 389 бюджетів області. А це означає, що тепер у столичних коридорах влади шукатимуть правди, обстоюючи кожну гривню, голови 389 рад. Багато з них, особливо сільських і селищних, які ще не до кінця розібралися в нинішніх бюджетних відносинах, відверто зізнаються, що навряд чи зможуть професійно захистити інтереси громади у високих владних кабінетах. Навіть якщо там будуть терпляче вислуховувати, консультувати й допомагати, як робимо це ми, то уявіть собі, яку чергу їм доведеться вистояти.

Я згодний: потрібно розвивати міста, села та селища. Але це не означає, що треба порізати сорочку й кожному роздати по клаптику — саме це пропонує нам уряд. Сорочок треба більше шити!

Обласна рада звернулася до Верховної Ради та Кабінету Міністрів із проханням під час розгляду проекту державного бюджету на 2010 рік урахувати такі пропозиції:

* при формуванні проектів місцевих бюджетів не допускати перевищення рівня питомої ваги соціально захищених витрат зверх 75 відсотків;

* витрати на утримання органів місцевого самоврядування розраховувати, виходячи з обґрунтованого нормативу витрат на одного працівника;

* із метою наповнення обласного й районного бюджетів розвитку зараховувати в ці бюджети по 2,5 відсотка надходжень від податку на прибуток підприємств і організацій, що не перебувають у державній та комунальній власності;

* для фінансування довгострокових регіональних програм екологічного напряму 50 відсотків збору за забруднення навколишнього середовища зараховувати в обласний бюджет;

* для ефективного виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування 25 відсотків плати за землю направляти в обласний бюджет, а 15 — у районний.