У понеділок у Копенгагені розпочнеться Міжнародна конференція зі змін клімату. Це — черговий крок до остаточного утвердження та підписання міжнародної угоди, що визначатиме параметри боротьби проти змін клімату після 2012 року, коли закінчиться дія Кіотського протоколу. Напередодні конференції ключові учасники майбутнього договору оприлюднили свої позиції.

Так, Європейський Союз заявив про готовність знизити шкідливі викиди до 30 відсотків порівняно з 1990 роком. ЄС також поставив перед собою довгострокову мету зменшити рівень викидів на 80—95 відсотків до 2050 року. Нагадаємо, що Євросоюз нині працює над угодою стосовно боротьби проти змін клімату. Документ має визначити заходи для того, щоб відвернути небезпечне підвищення температури на понад 2 градуси Цельсію від середньої температури планети в період доіндустріального розвитку. Раніше ЄС вирішив до 2020 року зменшити рівень викидів парникових газів на 20 відсотків порівняно з рівнем 1990 року. Нині це рішення підкріплене відповідним законодавчим пакетом, що встановлює чіткі норми для кожної країни союзу.

Позицію Росії висловив глава уряду Володимир Путін. Серед кроків назустріч світовій екологічній спільноті — обіцянка знизити викиди вуглекислого газу на 10—15 відсотків до 2020 року та суттєве скорочення енергоємності ВВП — на 40 відсотків до зазначеного періоду. Водночас офіційна Москва ставить певні вимоги, за яких погодиться брати участь у новій угоді. Йдеться, по-перше, про те, що документ мають підписати всі країни (США — один із найбільших забруднювачів повітря так і не ратифікували Кіотський договір). По-друге, має врахувати роль російських лісів у поглинанні СО2. Саме цих двох пунктів не було в попередній угоді.

Нещодавно й влада Китаю опублікувала перший докладний план зі скорочення викидів вуглекислого газу. За інформацією Державної ради країни, Пекін планує скоротити інтенсивність викидів на 40—45 відсотків від рівня 2005 року до 2020-го. Офіційні особи країни схарактеризували план як добровільне рішення та повідомили про «значний вклад», який Китай планує внести в глобальні зусилля із розв’язання проблеми зміни клімату.

Ці та інші країни чекають на рішення США — одного з найбільших забруднювачів довкілля. ООН сподівається, що Барак Обома привезе на саміт конкретні пропозиції зі скорочення викидів, однак ці сподівання тануть щодня. Незважаючи на бажання адміністрації Обами взятися за вирішення питання, сенат країни гальмує процес, обґрунтовуючи позицію тим, що будь-які зобов’язання вдарять по вітчизняній промисловості. Зокрема, сенатор Барбара Боксер, котра очолює експертну раду з питань захисту довкілля, вважає, що США не зможуть досягти консенсусу з проблеми до саміту в Копенгагені. Адже хоча палата представників ще в липні після важких дискусій дійшла рішення про необхідність зниження ключового показника забруднення довкілля на 17 відсотків, а профільний комітет — до 20, та остаточного затвердження цифри в сенаті очікують не раніше наступного року. В Копенгагені, на думку сенатора Боксер, американська делегація може запропонувати «щось між 17 та 25 відсотками». Більш прагматичні члени сенату заявляють про нездатність економіки країни йти на такі масштабні поступки: 14 відсотків — цей рівень видається найреальнішим Джону Рокфеллеру, сенаторові від штату Західна Вірджинія, де традиційно сильні лобістські позиції вуглепромислових корпорацій.

Тож, поки США не визначаться із тим, на які конкретно поступки готові йти заради покращення екологічної ситуації, ініціативи інших держав залишаються недостатніми. Експерти побоюються, що нездатність Вашингтона чітко визначити власні плани, може нашкодити хисткому балансу, який є на сьогодні.

 

Коментар

Координатор програми зі змін клімату Національного екологічного центру України Христина РУДНИЦЬКА:

— Хоча переговори про нову кліматичну угоду почалися 2006 року, результатів, на жаль, нині не так багато, як хотілося б. Основна проблема в тому, що не всі країни готові взяти на себе зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів, фінансування глобального кліматичного фонду та щодо інших гострих питань. Очікувалося, що саме в Копенгагені буде прийнято документ, який прийде на зміну Кіотському протоколу, але переговори затяглися настільки, що й досі немає переговорного тексту, який усіх задовольнив би. Тож під час саміту, скоріше за все, буде укладено політичну угоду, котра встановлюватиме індивідуальні зобов’язання стосовно скорочення викидів парникових газів, прописані питання фінансування та адаптації, терміни укладання юридичного оформлення. Останнє, цілком можливо, відбудеться вже влітку.

Локомотивом прийняття нового документа є Європейський Союз, який бере на себе зобов’язання зменшити викиди від 20 до 30 відсотків, залежно від поступок інших держав. Деякі країни самостійно ставлять перед собою дуже амбітну мету. Шотландія, приміром, обіцяє до 2020 року викидати в повітря на 40 відсотків менше парникових газів, Норвегія — на 42—46. Навіть Бразилія, котра належить до країн, що розвиваються, і не мусить брати на себе жодних зобов’язань, збирається скоротити вирубання тропічних лісів та викиди парникових газів (на 36—39 відсотків).

Очевидно, що доля документа залежить від політичної волі окремих держав. Приміром, США при президентові Буші була аутсайдером у цьому плані — вони так і не ратифікували Кіотський протокол. Новий президент Обама активніше йде назустріч кліматичним вимогам. Утім, поки виходить так, що нині на рішення США чекає весь світ.

Що стосується позиції України, то вона неоднозначна. З одного боку, вона декларує зменшення викидів парникових газів на 20 відсотків від рівня 1990 року. Але якщо врахувати, що нинішня інтенсивність забруднення атмосфери Україною становить лише 45 відсотків від рівня 1990 року, то навіть така обіцянка фактично означає збільшення викидів приблизно на 70 відсотків. Тобто складається парадоксальна ситуація, коли всі країни їдуть на переговори з обіцянками зменшити або стабілізувати викиди, а Україна, яка входить до двадцятки найбільших забруднювачів повітря у світі, — єдина їде із такою неконструктивною позицією.

Директор інституту геологічних наук НАН України, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Петро ГОЖИК:

— У цьому питанні є надзвичайно багато аспектів. Якби не було вирубано 41 відсоток лісів на планеті, то оцей надлишок СО2 давно вже був би поглинутий лісовими масивами. Крім того, не треба забувати, що ми теж дихаємо, виробляючи вуглекислий газ, а населення Землі останнім часом зросло. Також важливу роль у формуванні клімату відіграє Антарктида. Її панцир формувався багато мільйонів років. Щоб сформувати цей крижаний коровай, треба, щоб п’ятсот років усі річки віддавали води виключно на його створення. Можете собі уявити об’єм цього панцира? І звичайно, його стан впливає на клімат нашої планети. Якщо ми його порушимо, це призведе до незворотних змін.