Понад 64 роки минуло з дня закінчення Великої Вітчизняної війни, а спогади про тих, хто поліг на полі бою чи згинув безслідно, й досі ятрять душу. Особливо ж про тих, від кого хіба що й залишився пожовклий від часу папірець: «Пропав безвісти»...Уже пішли з життя найближчі рідні — батьки, дружини й навіть діти, які до останнього сподівалися бодай щось про них дізнатися. Тепер пам’ять бережуть онуки, й багато хто з них намагаються розшукати інформацію про їхні останні хвилини. Але нині з’явилася надія: організація «Саксонські меморіали в пам’ять про жертви політичного терору» за замовленням уряду ФРН» створила базу даних на військовополонених, які під час війни перебували в концентраційних таборах на території Німеччини. Над утіленням проекту Центр документації «Саксонські меморіали» працював майже десять років.
У «Голосі України» впродовж року друкувалися матеріали на цю тему. Зокрема, про те, що чимало тих, на кого родини одержали повідомлення «Пропав безвісти», насправді могли потрапити в полон, бути вивезеними до рейху, де загинули, померли чи їх стратили за якусь провину. Велика кількість даних про них збереглася в німецьких архівах.
Нині найбільша у світі база даних з інформацією про радянських військовополонених часів Другої світової війни — майже 700 тисяч інформаційних файлів — відкрита для загального користування в Інтернеті. Про це повідомило міністерство науки федеральної землі Саксонія. Відтепер родичі загиблих чи зниклих безвісти під час війни можуть дізнатися про їхні долі на сайтах www. dokst. de (німецькою мовою) та www. dokst. ru (російською). А ще докладнішу інформацію можна отримати, звернувшись до Дрезденського центру документації «Саксонські меморіали в пам’ять про жертви політичного терору». Міністр науки федеральної землі Саксонія Сабіне фон Шорлемер на відкритті Інтернет-порталу зазначила, що «ця унікальна база даних дозволить мільйонам людей з’ясувати долі померлих родичів чи тих, котрі пропали безвісти». І не лише військовополонених, а й колишніх примусових робітників, вивезених до Німеччини під час війни, і які померли там або загинули під час бомбардувань.
Тим часом «Саксонські меморіали» передали Україні ще одну електронну базу даних на 60 тисяч військовополонених — уродженців нашої країни, котрі утримувалися у концтаборах на території Німеччини. Вони містять інформацію з особових облікових карток, які велися у таборах військовополонених: персональні дані — часто з фотографією, особливі прикмети зовнішності, в якому саме таборі утримувався, перебував у госпіталі, а також про переміщення до іншого місця утримання. Тут розміщені свідчення, протоколи допитів, трудові книжки, різноманітні довідки, дані про місце поховання, якщо воно є.
За повідомленням інформаційних агенцій, «Саксонські меморіали» передали їх... Службі безпеки України. Чи не тому, що колись у Сталіна не було військовополонених, а лише «зрадники Батьківщини»? Пояснити, чому вони передані саме цій установі, кореспондент «Голосу України» попросила директора галузевого державного архіву СБУ Володимира Вятровича.
— Ми співпрацюємо з німецькою стороною, і в цьому напрямі також. Оскільки матеріали на радянських військовополонених, зокрема вихідців з України, знаходяться у нас, то «Саксонські меморіали» передали інформацію нам. Але це не означає, що з нею не можна ознайомитися: в кожному обласному відділенні СБУ родичі чи представники громадськості знайдуть дані на своїх близьких. Звісно, за умови, що вони збереглися. Жодних перепон для доступу немає.
На знімках: могили військовополонених у ФРН ретельно доглядаються; такі облікові картки у німецьких концтаборах заводили на кожного військовополоненого.
Фото з Книги пам’яті «Поховання жертв Другої світової війни на території Німеччини».
