У різні часи вищий навчальний заклад, що готує вчительські кадри, спадкоємцем якого став Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, мав різну назву, структуру, співіснував у складі Університету Св. Володимира, виходив за його межі або ж утримував його окремі підрозділи у своєму складі. Однак він не лише ніколи не припиняв підготовку вчителів, а й навпаки — постійно нарощував її.

 

Навколо дати заснування педагогічного університету точилося чимало дискусій і суперечок, але історико-педагогічні розвідки останнього десятиріччя, вивчення архівних документів, висновки, яких дійшли вчені під час наукових конференцій і «круглих столів», дають підстави стверджувати, що Національний педагогічний університет починає свою історію саме з 1834 року.

У листопаді 2004 року ректор НПУ імені М. П. Драгоманова академік Віктор Андрущенко поставив завдання перед колективом навчального закладу дослідити корені університету. У результаті роботи, проведеної проректором з наукової роботи Г. Волинкою, Н. Мозговою та О. Борисенко, Кабінет Міністрів України своїм рішенням визнав датою заснування університету 4 грудня 1834 року.

Урочисті заходи з нагоди 175-річчя від дня заснування закладу заплановані на січень наступного року, та драгоманівська родина вже приймає вітання, адже університет пройшов цікавий і непростий шлях до слави найбільшого педагогічного вищого навчального закладу країни.

Знаковим в культурному житті Києва стало відкриття в 1834 році Університету Св. Володимира, в складі якого і був особливий навчальний заклад для підготовки вчительських кадрів — Педагогічний інститут. Підготовка вчителів безпосередньо пов’язана з іменами таких вчених і просвітителів, як М. Максимович, О. Ковалевський, П. Павлов, М. Пирогов, М. Драгоманов, С. Русова.

Педагогічний інститут існував як особливий підрозділ університету. Мета його заснування — підготовка учительських кадрів та державних службовців, які кваліфіковано протистояли б досить сильним у ті часи полонізаторським настроям. Архівні документи засвідчують, що в 1834 році 50 казеннокоштних студентів Університету Св. Володимира розпочали заняття за особливою програмою: 26 студентів готувались стати вчителями, 24 — державними службовцями. Окрім обов’язкових предметів, студенти новоствореного закладу вивчали курс педагогіки, писали випускні роботи, проходили педагогічну практику. Їх зараховували за рекомендацією керівництва навчального округу. Після завершення навчання випускники мали відпрацювати у «вчительському званні» шість років. Функції директора новоствореного інституту поклав на себе тодішній ректор Університету Св. Володимира професор М. Максимович.

Згідно зі статутами університету Св. Володимира 1833-го та 1842 років інститути (педагогічний та юридичний) були не благодійними закладами, а, насамперед, самостійними навчально-виховними закладами, зв’язок яких з університетом полягав лише в тому, що їх вихованці повинні були користуватися загальнообов’язковими теоретичними університетськими лекціями. Їхні інститутські заняття не мали збігатись з факультетським набором.

А зволікання з присвоєнням виховній установі назви інституту зумовлювалося передусім політичною місією Київського університету в перші десятиліття його існування.

Порядок підготовки вчительських кадрів в університеті визначався Статутом Університету Св. Володимира від 25 грудня 1833 року. У розділі «О казенных студентах», зокрема, передбачалося:

«...§65. При Университете Св. Владимира находится определенное число казеннокоштных студентов, коих комплект на первый раз полагается 50; в сем числе 26 предназначаются в учительское звание и 24 в гражданские чиновники. Число тех и других, по мере способов, может быть умножаемо.

§66. Порядок при приеме сих студентов наблюдается тот же, какой существует в прочих Русских Университетах.

§67. Студенты, предназначаемые к званию учителей, сверх слушания университетских курсов, получают руководство в практических упражнениях по части Отечественной Словесности, древних языков, Математики и Педагогики, сочиняют рассуждения, произносят пробные лекции и, под надзором Профессоров, дают уроки в училищах.

§68. Наблюдение за учебной частью приготовляемых к учительскому званию студентов возлагается на Профессоров: Российской Словесности, Древней Филологии, Философии и Чистой Математики. Из них Профессор Философии преподает Педагогику. Независимо от преподавания в Университете, Профессоры сии обязаны заниматься по два часа в неделю с оными студентами.

§69. Если кто-либо из приготовляемых к учительскому званию не окажет достаточных успехов в два полугодичные испытания, таковой, с разрешения Министра, исключается из числа казенных студентов...»

Студенти Педагогічного інституту користувалися бібліотекою Університету Св. Володимира, яку передав йому Кременецький педагогічний коледж. Тут до наших часів збережено раритетні видання ХІХ століття, серед яких «Листи на Наддніпрянську Україну Михайла Драгоманова» 1894 року видання, «Литературное и политическое украинофильство» О. Мончаловського 1989 року видання та безліч словників, підручників та різноманітної літератури англійською, французькою та іншими мовами світу.

Якщо спробувати стисло викласти 175-річну історію підготовки вчительських кадрів у Києві, то шлях НПУ імені М. П. Драгоманова матиме такий вигляд:

грудень 1834 р. (за новим стилем) — відкриття при Київському університеті Св. Володимира «особливого виховного закладу» — Педагогічного інституту;

травень 1835 р. — випуск першої групи вчителів-екстернів, які пройшли атестацію в Педагогічному інституті;

1842 р. — закріплення інституційного порядку підготовки вчительських кадрів у Педагогічному інституті, затвердженого Статутом університету Св. Володимира 1842 року. У розділі VІІ «Об особенных установлениях» Статуту, зокрема, передбачалося:

«...53. Особенныя установленія при Университете Св. Владимира суть: 1) Институты: Педагогический, Юридическийй и Медицинский, и 2) Заведенія для недостаточныхъ Студентовъ.

І. Институты

1. Цель учрежденія при Университете Св. Владиміра Институтовъ есть: а) Педагогического — образованіе Учителей для Гимнаій и Уездныхъ Училищъ; б) Юридического — снабженіе Губе-рнскихъ присутственныхъ местъ способными и сведущими въ Законоведеніи Чиновниками; наконецъ в) Медицинскаго — приготовленіе врачей на службу по распоряжению Правительства.

2. Въ первомъ изъ сихъ Институтовъ полагается 30, во второмъ 20, а въ третьем 80 Студентовъ, на казенномъ содержаніи...»

1858 р. — перетворення Педагогічного інституту на Вищі дворічні педагогічні курси при університеті Св. Володимира;

1863 р. — створення на їх основі самостійного навчального закладу — Київських вищих педагогічних курсів;

1867 р. — відновлення Вищих педагогічних курсів при університеті Св. Володимира, їх активна співпраця з «зовнішніми» курсами;

1909 р. — перетворення Київських вищих педагогічних курсів на Учительський інститут;

1920 р. — Управління вищих шкіл Києва 15 липня створило на базі Київського Університету Св. Володимира та Вищих жіночих курсів Київський інститут народної освіти, якому радою професорів було присвоєно ім’я М. П. Драгоманова. Згодом у тому самому році в інститут були влиті народні університети, географічний, фребелівський та вчительський інститути, а також приватні жіночі педагогічні курси.

У 1933 році відбулося перетворення КІНО в Київський інститут соціального виховання. Тоді він знаходився в центральному корпусі Інституту народного господарства на бульварі Тараса Шевченка № 22/24. Після переїзду Наргоспу до нового приміщення (1934 р.), Педагогічний інститут став повноправним господарем будівлі. Нині це приміщення — головний корпус університету. Тут розміщені ректорат, бібліотека, Інститут природничо-географічної освіти та екології, Інститут фізико-математичної освіти, музей університету, астрономічна обсерваторія тощо.

А у липні того ж 1933-го навчальний заклад перетворено на Київський педагогічний інститут. У червні 1936 року йому присвоєно ім’я О. М. Горького. Присвоєння українському педагогічному закладу імені засновника літератури соціалістичного реалізму Горького мало багатовекторну мету. Зокрема, денаціоналізувати педагогічну освіту, русифікувати її та «радянізувати». Горький був тоді, за висловом В. Леніна, виразником ідей робітничого класу Росії, символом радянської епохи. Проте, незважаючи на потужний ідеологічний тиск, провідні викладачі інституту знаходили можливість для реалізації ідей класичної педагогіки, виховання у майбутніх вчителів поваги, шани і любові до рідної культури.

1991 року рішенням Кабінету Міністрів України Педагогічному інституту було повернуто ім’я Михайла Драгоманова. І хоча це рішення було сприйнято колективом небезпроблемно (надто живучими виявились ідеологічні традиції «горьковців»), воно увійшло в історію як знаменний крок розвитку університету і всієї педагогічної освіти в Україні.

У серпні 1993 року постановою Кабміну Київський педагогічний інститут реорганізовано в Український державний педагогічний університет. А 11 липня 1997 року указом Президента України Педагогічному університету імені М. П. Драгоманова було надано статус Національного.

На сьогодні в структурі університету 20 академічних інститутів, 106 кафедр та майже 30 тисяч студентів. Серед 1500 педагогів професорсько-викладацький складу університету — 42 дійсні члени та члени-кореспонденти різних академій наук України, 232 доктори наук, професори, 625 кандидатів наук, доцентів, понад 50 заслужених працівників освіти, науки і техніки та інших галузей народного господарства, 12 народних і 7 заслужених артистів України. Також в структурі університету є Празький філіал (Чехія); філіал в Євпаторії та ММЦ «Артек» (АР Крим), Лубенський філіал (Полтавська область), гімназія імені М. П. Драгоманова, Науково-дослідницький центр інклюзивної освіти, астрономічна лабораторія, 35 навчальних центрів з довузівської підготовки студентів у різних містах України.

Драгоманівський університет є осередком наукового пошуку і залучає до нього студентську молодь. Він має визнані в Україні та європейському просторі науково-педагогічні школи, які зрощують майбутні педагогічні таланти. В університеті домінують високі педагогічні технології, сформована струнка система виховання та самовиховання студентської молоді, демократичне самоуправління, належна організація навчально-виховного процесу.

Віктор Андрущенко, ректор Національного педагогічного університету, Григорій Волинка, проректор з наукової роботи.

Фото надано прес-службою НПУ імені М. П. Драгоманова.