Співробітниці банку оформили близько трьохсот липових кредитів

Разом зі своєю колегою по будівельній фірмі Ганна Михайлівна робила ремонт у великому будинку в центрі Луганська, де міститься багато офісів. Одного разу до неї підійшла співробітниця банку й, після короткого знайомства, попросила Ганну Михайлівну оформити на себе банківський кредит. Гроші, мовляв, потрібні одній людині, що проживає у Сєверодонецьку, але за правилами банку, без реєстрації в Луганську це зробити не можна. А так жінка й людям допоможе, і сама заробить. Як гонорар було обіцяно 500 гривень. Ганна Михайлівна погодилася. Віддала незнайомій людині свій паспорт, ідентифікаційний код, які потрібні для оформлення кредиту. У підсумку за документи маляр-штукатур придбала... цифровий апарат для дизайну нігтів і комп’ютер. Кредит становив 23 тисячі гривень. Чекала-чекала вона обіцяного гонорару, а зрештою з’ясувалося, що повісила собі на шию 23 тисячі гривень.

З легкої руки двох шахрайок у подібній ситуації опинилися десятки луганчан. На роботу до банку ці дами потрапили за оголошенням — потрібні були співробітниці у рекламно-інформаційний відділ. Робота там була не курна — оформляти кредити на купівлю різної цифрової техніки. Досвід роботи із кредитами, фінансами, відсотками тощо у них був, оскільки до банку жінки займалися підприємницькою діяльністю. Але в тих умовах придумані схеми шахрайства не мали розмаху, а посади в банку давали можливість розгорнути діяльність, діючи за різними схемами. В одних випадках чинили так, як в історії з Ганною Михайлівною. В інших — приваблювали клієнтів споживчими кредитами, довірливо повідомляючи їм, що можуть «все вирішити» і організувати навіть «безповоротний кредит». Щоправда, за цю «послугу» аферистки просили від 25 до 50% «комісійних», але багато хто повівся на ідею позичити й не повертати і приймали умови.

Ще один спосіб шахрайства полягав в оформленні кредитів на бомжів. Якимсь чином шахрайки роздобували копії їхніх документів або використовували підроблені, довідки про доходи цих осіб, зрозуміло, теж були фіктивними. Отримані за ними кредити зникали. Щоправда, щоб притупити пильність служби банківської безпеки, аферистки іноді організовували надходження двох-трьох траншів виплат за кредитами, але на цьому все й закінчувалося. Загубила їхня жадібність і дивна впевненість у безкарності. У банку не могли не помітити припинення проходження платежів з великої кількості кредитів і не вбачити у цьому певної закономірності. Після того, як посадові особи банку звернулися із заявою в Управління СБУ в Луганській області, до розслідування підключилися співробітники спецслужби.

Зловмисниці були викриті. Було це непросто, тому що для оформлення липових кредитів через комп’ютерну систему банку вони часто користувалися ідентифікаторами, логінами й паролями інших працівників. Установлено, що за півроку вони встигли «видати» близько 300 кредитів. Кожний у розмірі від 15 до 30 тисяч гривень. Куди поділися кредитні кошти і яка перспектива їхнього повернення — правоохоронці нині з’ясовують.

Як прокоментували цей випадок в Управлінні СБУ в Луганській області, шахрайки зовсім не є фінансовими геніями й хакерами-самородками. Просто вони, як уміли, користувалися можливостями, які надавали їм людська наївність, безлад і потяг до безкоштовних задоволень начебто «безповоротних кредитів». Насамперед вони не повинні були знати ідентифікаційні дані, під якими в комп’ютерну систему входили інші співробітники. Але вони їх знали. Дані авторизації були дуже прості, складалися з ініціалів і дат народження клерків, а то й виставлені за замовчанням. У деяких випадках, коли ці робітниці з технічних причин не могли ввійти в систему через свої комп’ютери, начальник дозволяв їм робити це через інші. План-то виконувати треба. Тож нечисті на руку громадянки просто використовували плоди недотримання елементарних вимог банківської безпеки. Відносно правопорушниць порушено кримінальну справу за двома статтями Кримінального кодексу: шахрайство й підробка документів, печаток, штампів і бланків, їхній збут і використання.

 

Луганськ.