Коли Анна Милько дізналася, що в Миколаєві на Львівщині постане пам’ятник жертвам Голодомору, не стримала вдячних сліз. Хоч і пропрацювала все життя лікарем цього районного містечка, сама родом з Охтирського району Сумської області, і не з розповідей знала, що таке смерть від голоду. 
Тоді, в 33-му, її бабцю та діда заарештували за збирання колосків на полі, восьмеро дітей, які залишилися в хаті, не дали собі ради і голодної зими всі померли. А в 47-му сама збирала кінський щавель, щоб зварити суп... Мешканці ж Миколаєва знають про Голодомор лише із розповідей — голод не торкнувся Галичини, яка тоді була у складі Польщі, однак вважали за потрібне зберегти пам’ять про цю народну трагедію.
— Чотири роки тому освятили камінь, — каже голова Миколаївської районної адміністрації Василь Кіндрадський, — а тепер пам’ятник виріс на спонсорські кошти. І кожен мешканець містечка, який міг докластися до його побудови грошима чи працею, будь-якою поміччю, — це зробив.
А у Львові на Личаківському цвинтарі відбулося перепоховання 602 останків тіл загиблих від голоду та репресій у 1946—1947 роках. Кістки замордованих голодом людей знайшли у великій спільній могилі ще 2005 року в районі Підзамчівської дистанції залізничної колії. Це були мешканці східних областей України та Бессарабії, які втікали від голоду в Галичину. Війська ж НКВС зупинили їх на станції Підзамче, частину людей розстріляли, частина померла від голоду.
Чимало небайдужих львів’ян взяли участь у перепохованні, кожен прийшов зі своєю свічкою та квітами. Курсанти військових навчальних закладів Львівщини та волонтери молодіжних патріотичних організацій винесли домовини із церкви Святої Трійці на вулицю Тершаківці, потім жалобна процесія пройшла до Личаківського цвинтаря, де у крипті Меморіалу борців за волю України останки загиблих знайшли свій вічний спочинок. Козаки Львівського козацтва попрощалися з невинно убієнними братами-українцями пострілами з козацьких гармат.
На знімках: автор пам’ятника жертвам голодомору Андрій Величко з онуками біля миколаївського монумента; свічки пам’яті в руках галичан.
Фото автора.