Планета, що змінюється

Якщо вірити експертам, кожен четвертий вид рослин та тварин уже сьогодні — на межі вимирання, а численним містам, розташованим поблизу морів чи океанів, та острівним державам загрожують затоплення та руйнівні шторми. У доповіді ООН стверджується, що на 90 відсотків ці зміни спричинені діяльністю людини, тож на кліматичному саміті в Копенгагені (7—18 грудня) лідери країн мають обговорити реальні засоби боротьби із глобальним потеплінням.

Проте аж ніяк не всі поділяють таку стурбованість, кажучи мало не про «всесвітню змову» природоохоронних організацій, глобальну підтасовку результатів досліджень та вигадку для контролю над світовою промисловістю. «Голос України» не прагнув довести чи спростувати конспірологічні теорії, а просто на вже існуючих прикладах показати: природа навколо нас і справді надзвичайно стрімко, і не завжди на краще, змінюється. Ці зміни вже сьогодні видно і в далекій Австралії, і в Україні.

Уже через 13—24 роки може зникнути сніговий покрив гірського масиву Кіліманджаро, головна вершина якого розташована на висоті 5,895 тисячі метрів над рівнем моря та є найвищою точкою Африки. Такого висновку дійшла група американських вчених, яка з’ясувала, що «нинішні кліматичні умови призводять до танення льодовиків, яке не спостерігалося останні 11,7 тисячі років». За даними дослідження, за період з 2000-го по 2007 рік найвища точка Африки позбулася 26 відсотків свого льодового покриву. Зміни стосуються не лише вершин гори — нижче по схилах нині спостерігаються дощі, яких раніше не було.

Через танення вічної мерзлоти на арктичному узбережжі Росії швидкість відступання берегів збільшилась у п’ять-шість разів. Через це щороку зникає близько 30 квадратних кілометрів російської території, повідомив співробітник Державного гідрологічного інституту (Санкт-Петербург), доктор наук Олег Анісімов. Відтак, за його словами, процес танення мерзлоти може мати не лише економічні, а й геополітичні наслідки: «Йдеться про берегову ерозію, котра щороку забирає близько 30 квадратних кілометрів нашої території. Такий процес спостерігався завжди, але останніми десятиліттями його швидкість багаторазово зросла». Оскільки більшість населених пунктів Сибіру та Далекого Сходу розташовані на берегах морів та річок, це може мати серйозні наслідки для населення цих регіонів.

Через зміну клімату один із найбільших гірських масивів планети Тянь-Шань втратив більш як 2 тисячі з 8 200 своїх льодовиків. Про це повідомив заступник директора Держагентства з охорони довкілля та лісового господарства Киргизії Айткул Бурханов. «Високогірна республіка зіткнулася із значним зменшенням запасів прісної води, що пов’язано із глобальним потеплінням. Останнім часом льодовики відступають із середньою швидкістю 8 метрів на рік». Примітно, що 80 відсотків території Киргизії зайнято горами, тож республіка вважається однією з найбагатших гідроресурсами країн Центральної Азії.

Сміттєвий «континент» 

у Тихому океані

Острів сміття утворився на півночі Тихого океану за тисячу миль від суші. Океанологи із США дослідили феномен, який тягнеться від точки близько за 500 морських миль від узбережжя Каліфорнії (США) повз Гаваї і ледь не досягає Японії. Учасники експедиції виявили великі скупчення пластикових відходів, серед яких, приміром, пластикові пляшки з різноманітними істотами, що поселилися в них. Дослідники натрапили на велику сіть, у якій були пластикові відходи та різноманітні морські мікроорганізми, а пляшки, що плавали на поверхні океану, були вкриті різними морськими мешканцями та навіть великими раками. Близько п’ятої частини сміття становить те, що викидають з кораблів та нафтових платформ, інше потрапляє з суші. 2004 року «острів» важив близько 3 мільйонів тонн, за розмірами відповідаючи території Центральної Європи. Нині він продовжує розростатися, загрожуючи світовому океану екологічною катастрофою.

Величезний айсберг (50 на 500 метрів), який кілька років тому відколовся від шельфового льодовика Антарктиди, приплив у теплі води Австралії, і тепер створює небезпеку для судноплавства у регіоні. Вчені підкреслюють, що перебування айсберга так далеко на північ від узбережжя Антарктиди є незвичним явищем, адже зазвичай глиби так далеко не запливають, танучи дорогою.