Протягом останніх п’ятдесяти років погода змінилася настільки, що це стало очевидним не лише для науковців, а й для звичайних людей. Сьогоднішнє молоде покоління, мов казки, сприймає розповіді про тридцятиградусні морози, триметрові кучугури снігу, холодне літо. Ми запитали у старших читачів і колег, чи справді зміни клімату такі відчутні?

Володимир Підвисоцький, 70 років, пенсіонер:

— Після війни на Вінниччині були такі сніги, що я з’їжджав санчатами з хати. А до криниць на вулиці робили тунелі. 1956 року, коли я закінчував десятий клас, то, пригадую, відморозив вуха — хотілося ж пройтися у шапці з незакритими вухами. То прийшов додому, зігнув вуха, а вони не розгинаються. Я злякався, думав, пропали! Тепер немає цих морозів, снігів та води. Раніше на Михайла (21 листопада) випадали сніги, які лежали до березня. А зараз у наших широтах, якщо 15 грудня сніг випаде і лежатиме, то добре. Десь у 70-х роках я в Калинівці, що на Житомирській трасі, 31 грудня пішов, викопав у лісі калину і посадив у дворі своєї тещі. Калина прийнялася. Це свідчить про те, що вже тоді були сильні відлиги, нетривалі морози. Крім того, нині вегетація рослин починається весною на два-три тижні раніше. Кажуть, від цього ми зможемо навіть виграти — збирати два-три врожаї на рік.

Лариса Марищенко, 51 рік, підприємець:

— Раніше зими були дуже сніжними. Свої шкільні роки я провела у Маньківці (Черкаська область). Снігу випадало стільки, що паркани покривало снігом, і ми, як з гірок, з них спускалися. Мій чоловік, який дитинство провів на півночі Чернігівщини, розповідає, що у них хати, що стояли на окраїні села, після снігопадів усією громадою йшли відкопувати. Бо снігу намітало вище дверей — по саму стріху. Влітку, у червні, часто сильно дощило, було прохолодно. Люди ходили у плащиках. У нас, пам’ятаю, навіть були спеціальні дощові плащі. Не було такої спеки. Часто спекотно бувало в липні, але це було лише часом. А тепер зими лише зрідка радують нас сильними морозами і ті тримаються лише кілька тижнів, а влітку — страшна спека.

Галина Соколовська, 80 років, пенсіонер:

— Дитинство я провела у селі Торговиця Кіровоградської області. Хата наша стояла над річкою Синюхою. Тепер можу розповісти про явище, яке через потепління пішло в небуття. А як на Синюсі скресав лід, то дивитися на це збігалося все село. Величезні крижини зі страшними гуркотом здіймалися догори, й річка починала сунути лід у Південний Буг. Льодохід тривав кілька днів. Потім з полів у Синюху стікалися цілі річки талої води, і починалася повінь. Після повені, пам’ятаю, на полях можна було збирати дрібну рибу.

Віталій Жежера, 56 років, журналіст:

— На мою думку, клімат справді змінився. Я не хочу сказати, що колись кавуни були солодші, але остання велика сніжна зима була 1996 року. Після того схожої я не бачив. Коли я був дитиною (а це було в 60-х роках), пригадую, на краю села був машинно-тракторний стан. Що таке комбайн СК-4, уявляєте? Так ось, комбайни, які стояли біля поля, замітало до верху. Мені це запам’яталося, бо ми ходили НАД комбайнами.

До речі

10 міст, яким найбільше загрожує зміна клімату

Шторми, повені та підвищення рівня води загрожують самому існуванню в майбутньому столиць деяких азіатських країн, розташованих переважно в берегових районах або в дельтах річок, зазначено в доповіді Всесвітнього фонду природи. Директор глобальної кліматичної програми фонду Кім Карстенсен виділив міста, які можуть бути знищені через зміни клімату.

Очолює список столиця Бангладеш Дакка, за якою йдуть столиці Філіппін та Індонезії — Маніла і Джакарта (8 з 10 пунктів за шкалою уразливості). Калькутта (Індія) і Пномпень (Камбоджа) набрали по 7 пунктів, в’єтнамське місто Хошімін і китайський Шанхай — 6. Столиця Таїланду Бангкок (5 пунктів), Малайзії Куала-Лумпур і Гонконг (4 пункти) найменш небезпечні серед десятки уразливих міст.

Водночас у перерахованих населених пунктів недостатньо можливостей для того, щоб самим захистити себе від катастрофічних кліматичних наслідків, зазначено в повідомленні фонду.

10 видів тварин, які на межі вимирання

Кожний вид живих організмів унікальний, тому його зникнення з лиця Землі — це трагедія. Проте є деякі види тварин, зникнення яких не залишиться безслідним. У недалекому майбутньому ці «упізнавані» тварини можуть зникнути зовсім і перейти в ранг копалин.

Гігантська панда живе в Китаї, у верхів’ях річки Янцзи. Бурхливий розвиток Китаю залишає цьому виду мало шансів на виживання.

Останніх 600 особин африканської гірської горили, що залишилися, можуть зникнути разом із природним середовищем перебування в результаті вирубування лісів. Безліч тварин гине від куль браконьєрів і від людських хвороб, таких як кір.

Раніше флоридська пантера мешкала на всьому південно-східному узбережжі США. Тепер цей вид зустрічається лише у Флориді. Міські смітники, ферми, забруднена вода не залишають шансів вижити цій тварині.

Однією з причин зникнення білуги є греблі ГЕС Волги, які під час нересту перекривають їй шлях у верхів’я річки. Інша причина — висока вартість чорної ікри.

Основною причиною зникнення блакитного кита є збідніння запасів зоопланктону — основної їжі кита.

Жаба голубий дереволаз живе у вологих Амазонських тропічних лісах, які зникають зі швидкістю чотири футбольні поля на хвилину.

Причиною зникнення казуара, древнього безкрилого птаха Австралії, є здичавілі свині, які нападають і розоряють гнізда цих птахів.

Далекі міграції, що перевищують 2000 кілометрів, і великий попит на м’ясо залишають дедалі менше шансів на виживання тупоголовим черепахам.

Полярному ведмедеві загрожує глобальне потепління. Шанси вижити у цього хижака тануть разом з арктичною кригою.

Лосячерогі та оленячерогі корали — ще одна жертва глобального потепління. Збільшення кислотності океану не з ліпшого боку позначається на житті цих організмів.