Тіні від... сяйва діамантів

Щоб утримати на плаву алмазно-діамантовий бізнес в умовах кризи, у всьому світі для нього створюють сприятливі умови, тільки не в нас... Про проблеми особливого виду бізнесу своїми думками ділиться досвідчений господарник, генеральний директор державного підприємства Вінницький завод «Кристал» Юрій Мазур.

— Завод «Кристал» — унікальне підприємство. З 1973 року працює на світовому ринку обробки природних ювелірних алмазів в діаманти в сегменті «преміум класу». Так історично склалося, що світовий ринок ювелірних діамантів поділений умовно на дві шкали огранування. Це так звана індійська огранка, в основу якої покладена максимальна вага діаманта, коли ігноруються параметри огранування, і так звана російська огранка (Russіan make), яка базується на технічних умовах наближених до ідеальної огранки, так званої огранки Толковського (математик Толковський у 1919 році розрахував пропорції, які дають максимальну гру діаманту). Різниця вартості між «індійською» та «російською» огранкою становить 30—40 відсотків. На жаль, алмазно-діамантовий комплекс СРСР, до складу якого входили сім потужних підприємств, що працювали за єдиними технічними умовами, розпався. На сьогодні залишилось два заводи: по одному в Росії та Україні. У нашій державі таким підприємством є Вінницький завод «Кристал». Ці два підприємства і сьогодні працюють за єдиними технічними умовами, що дає можливість успішно конкурувати на світовому ринку.

— Сам діамант, хоча б яким він був, це тільки напівфабрикат до ювелірного виробу. Бо потребує обробки. Тому в 1992 році на підприємстві було створено експериментальне ювелірне виробництво. В його основу покладено принципи діамантового виробництва — суворе дотримання технічних умов, а отже, висока якість виробу. У нас створена заводська гемологічна лабораторія, нам надано право державного клейма на ювелірні вироби. Завод «Кристал» є єдиним виробником ювелірних виробів в СНД та Європі з повним циклом обробки — від алмазної сировини до торговельної мережі в сегменті «преміум класу». Торговельна марка «Вінниця-Кристал» відома у багатьох зарубіжних країнах.

Причини зрозумілі — різко знизилась купівельна спроможність населення. Що стосується Вінницького заводу «Кристал», то якщо розділити асортимент продукції умовно на три групи: «дешевий», «середній», «дорогий», то впала реалізація в дешевому сегменті, середній і дорогий залишився на рівні 2008 року. Є надія, що осінь 2009 року і весна 2010 року виведуть на рівень показників 2008 року. При цьому ми не скоротили жодного працівника і не зупинили виробництво. Ми розуміємо, що найбільша наша цінність — це висококваліфіковані спеціалісти, огранувальники, технологи, ювеліри, для підготовки яких потрібно десятки років. Наші фінансові показники свідчать, що менеджмент діє фахово. Навіть за нинішніх складних умов працюємо без фінансових збитків, не мали і не маємо заборгованості з усіх видів податків та платежів. Виручають зарубіжні споживачі. Навіть у період значного спаду світового попиту на діаманти, протягом останнього часу маємо постійні замовлення від іноземних партнерів на виготовлення діамантів форми «Принцеса» вагою 3—5 карат.

36 разів на рік у двері стукають контролери

— Буду об’єктивним. Схема функціонування бізнесу в Україні не є нормальною, вона непродумана. Бо головний у нас не виробник, а... контролер. На жаль, це так. Замість того, щоб створювати додану вартість, робочі місця, нові виробництва, у нас множать... контролюючі органи. Щороку Вінницький завод «Кристал» перевіряє 36 контролюючих органів. Для них створено і законодавчо затверджено інструкції та інші документи, частину з яких виконати просто неможливо. А це — поле для того, що називається корупцією. Великий бізнес змушений створювати лобі і «кришу» у верхніх ешелонах влади, малий і середній бізнес вважає за краще відкуплятись від перевірок.

Державні підприємства, які не можуть працювати ні за першим, ні за другим варіантом, змушені утримувати персонал, який готує журнали, інструкції і так далі для чергової перевірки, і що найстрашніше, ми змушені повністю працювати за інструкціями контролюючих організацій. А це не що інше, як повернення до минулого.

Можу навести декілька прикладів. Державні підприємства прирівняли до бюджетних організацій, а це значить, ми повинні алмазну сировину і золото закупляти на тендерних умовах. Майже рік минув відтоді, як ми оголосили тендер. Але нема жодного бажаючого брати в ньому участь. Коли ми агітуємо наших закордонних партнерів долучатися до тендерних умов, вони просто сміються з нас. Зрозуміло чому — в Україні не видобувають ні алмазну сировину, ні золото. Що за таких умов робити директору? Зупиняти завод чи порушувати закон?

Алмазно-діамантовий бізнес — це особливий бізнес, для нього в світі створюються сприятливі умови. Тільки в Україні при ввезенні алмазної сировини сплачується ПДВ. Навіть в Росії, яка видобуває 25 відсотків світового об’єму алмазної сировини, ПДВ сплачується вже після реалізації. Така ж ситуація з банківським золотом.

Я міг би ще назвати десятки проблемних питань функціонування бізнесу в державі, але хіба про них не знають у коридорах законодавчої і виконавчої влади?

— Звичайно, допомагають. Ось останній приклад. При ввезенні сировини на давальницьких умовах виробник повинен авалювати вексель в банку для податкової інспекції як гарантію сплати ПДВ. Банки чомусь останнім часом прирівняли цю просту процедуру до кредитної операції, вимагаючи заставу. Тим часом державному підприємству заборонено давати основні фонди під заставу. Коло, як кажуть, замкнулося. Недавно у Вінниці перебувала Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Я звернувся до голови Вінницької обласної державної адміністрації Олександра Домбровського (оскільки партія алмазної сировини була в Україні), він допоміг поспілкуватися безпосередньо з прем’єром. Питання було вирішено за тиждень.

Але таких питань сотні, і це не правильно, коли виробничник-бізнесмен буде з кожного звертатись до прем’єра чи Президента. Необхідно створювати європейську систему взаємостосунків влади і бізнесу, але для цього має бути стабільна політична ситуація в країні.

Вінниця.

На знімку: в цеху заводу.