Сільгоспвиробники, які вирощують цукрові буряки на Рівненщині, Волині, останніми роками дедалі більше стикаються з проблемою переробки солодких коренів, адже що не рік, то цукрових заводів на цих теренах стає менше. Позаторік когорту таких підприємств-банкрутів поповнив Дубенський цукровий завод на Рівненщині, а зовсім недавно — ПАТ «Горохівський цукровий завод», що в селі Мар’янівка Горохівського району Волинської області. Здавалося, навкруги родюча земля, врожаї цукрових буряків щороку зростають — жити б тому заводу і жити. Але ж ні, хтось нібито підклав руку, а то й дві під це колись потужне підприємство та розвалив його...

Із велета-передовика — у банкрути

Загалом селище Мар’янівка справляє враження закинутого краю. Плодоконсервний, сирзавод, хлібоприймальне підприємство: обшарпані, понівечені бетонні будівлі жахають. Руїни, як після війни. Аж не віриться, що колись тут вирувало життя і тисячі місцевих мешканців працювали на цих підприємствах.

Найпотужнішим вважався ПАТ «Горохівський цукровий завод». Велет місцевого рівня у 80-ті роки минулого століття переживав розквіт. За сезон цукроваріння він переробляв понад 300 тисяч тонн цукрових буряків і виробляв 30—35 тисяч тонн цукру. У 90-х на заводі провели масштабну реконструкцію, із 2000-го він щороку звично відчиняв ворота для вантажівок із буряком.

Мешканці Мар’янівки почали побоюватися, що їхній цукровий завод на межі розвалу ще у 2012 році. Бо раптово пішов на пенсію довгорічний директор, а наступний, і півроку не попрацювавши, помер. Люди почали казати, що перший «відступився», а у другого серце не витримало від хвилювань. І цукроварня, на якій цілорічно було задіяно 270, а в сезон переробки солодких коренів 600 робітників, зупинилася.

Торік волинські й навіть столичні мас-медіа почали мерехтіти заголовками «Горохівський цукровий завод — банкрут?». Взагалі знаків запитання було в тих матеріалах більше, ніж відповідей. Журналісти писали, що почалися суди, адже Державний ощадний банк через мільйонні борги перед ним прагне визнати цукроварню банкрутом. З’явилися підозри: можливо, все йде за спланованою схемою і хтось із олігархів уже поклав око на цей завод?

Завод перепродали кілька разів

А що ж селище, його жителі? Для них хмари почали згущуватися весною цього року. Землевпорядник Мар’янівської селищної ради Руслана Волошина розповідає, що 7 квітня до них надійшов документ від ПАТ «Горохівський цукровий завод», в якому їх попросили вважати недійсним акт на право постійного користування землею у зв’язку з відчуженням майна згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Не встигли розібратися, як наступного дня отримали ще одного листа. Тільки тепер від фірми «Плутон», яка просила надати їй право постійного користування на земельну ділянку площею 13 гектарів. Бо ж «Плутон», з’ясувалося, — власник мар’янівської цукроварні! Не описати, як здивувалися цьому факту в селищній раді. Звісно, жодної ділянки «Плутону» не нададуть, бо це товариство з обмеженою відповідальністю, а не державне. Почали розбиратися і з’ясували ще одну шокуючу новину: їхній цукровий завод тишком-нишком вже кілька разів перепродали! Напевно, і пояснювати не потрібно, що це відома схема замітання слідів, коли об’єкт свідомо знищується.

І поки десь там, нагорі, хтось гендлював мільйонами і складав «оборудки», спочатку штатні працівники цукрового заводу, а потім і решта мешканців Мар’янівки опинилися у заручниках. Суд визнав кредиторські вимоги і розпочав процедуру банкрутства.

Аграрний фонд цукру не діждався

Цікавою прелюдією до ситуації, яка склалася на ПАТ «Горохівський цукровий завод», може слугувати відома вже історія з розтратою Аграрним фондом України коштів на закупівлю цукру. Її суть у тому, що Аграрний фонд попередньо здійснив платню виробникам, а цукор в державні засіки так і не потрапив.

Цією справою зайнявся Господарський суд Харківської області, який оприлюднив суму збитку в сотні мільйонів гривень. Повернути кошти мало держпідприємство «Харківцукорзбут», від якого, власне, і з’являється прив’язка до Горохівського та Володимир-Волинського цукрових заводів, вхожих в корпорацію «Техно-центр».

Як йдеться в документі, оприлюдненому в реєстрі судових рішень, Аграрним фондом та «Харківцукорзбутом» була укладена угода складського зберігання цукру. Згідно з цим договором, Фонд передав на зберігання 119 тисяч тонн цукру, закупленого до державного інтервенційного фонду в 2010—2011 роках за бюджетні кошти. Цукор мав зберігатися у складських приміщеннях в різних регіонах України. Приміщення орендувалися «Харківцукорбутом» у низки компаній. Зокрема, в ПАТ «Горохівський цукровий завод» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод». Але коли справа дійшла до виконання зобов’язань, проплаченого цукру на складах не виявилося. Доля його і досі невідома.

Власне, можливо саме в цьому простежується так звана схема про «рога і копита», коли на пустому місці можливим стає солідний прибуток. Тобто створюються декілька «пустих» фірм, одна перепродує товар іншій, після чого одній, образно кажучи, залишаються роги, іншій дістаються копита, ще іншій — виграш тендера, а там, дивись, і ПДВ відшкодують...

Кредиторський терпець увірвався

Вникаючи в деталі подій на цукровому заводі за минулий-позаминулий роки, неважко здогадатися, що підприємство спеціально готували до розорення і до того, щоб уникнути віддавання боргів. А таких боргів накопичилося чимало. Зокрема, в кредиторах опинилося Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», якому не повернули 15 мільйонів гривень. Саме з ініціативи Ощадбанку влітку 2013-го була перша спроба зробити Горохівський цукровий завод банкрутом. Однак тоді в цьому питанні Феміда в особі місцевого суду відмовила, мотивуючи, нібито боржник був спроможний розрахуватись із позичальниками. Але справа дійшла до Вищого господарського суду, який повернув її на новий розгляд.

Як би там не було, справа таки дійшла до суду, де кредиторами заводу, окрім Ощадбанку, визнано ще низку підприємств та організацій.       З-поміж них ПП «Агро-Експрес-Сервіс» — один з найбільших виробників цукрових буряків у Західній Україні. Принаймні це підприємство в 2012 році поставило на цукровий завод в Горохів майже половину сировини, переробку якої здійснювали горохівські цукровари.

— Свої зобов’язання перед цукровиробниками наше підприємство виконувало, як завжди, сумлінно, відповідно до укладеного договору, — каже заступник генерального директора ПП «Агро-Експрес-Сервіс» Василь Муха, — сподівалися на плідну співпрацю, взаєморозуміння... А сталося так, що недоотримали 1500 тонн цукру, який належав «Агро-Експрес-Сервісу». Зрештою, суди (господарський, апеляційний) підтвердили законність і справедливість наших вимог.

Доля підприємства й людей залежить від рішення суду

Тим часом поряд із законними кредиторами з нетерпінням чекає судової розв’язки й арбітражний керуючий на цукровому заводі Микола Томашук:

— На підприємстві планується вводити процедуру санації, яка передбачає відновлення платоспроможності підприємства. Загалом на сьогодні є два шляхи: ліквідувати підприємство і списати заборгованість або здійснити спробу відновити виробничу діяльність та за рахунок отриманих коштів розрахуватися з кредиторами.

Зважаючи на реальність, на шляху до санації є низка проблем. Одна з них — що є інший власник, в якого шляхом судових процесів треба відсудити майно. Відтак, отримавши доступ до виробничих потужностей підприємства, можна говорити про початок виробничого процесу.

Неоднозначна ситуація склалася і з працюючими на заводі. Майновий комплекс і все виробництво було відчужено на юридичну особу ТОВ «Солодка країна К», натомість працівників не було звільнено. Тобто люди працювали на майні, яке належало «Солодкій країні К», а заробітну плату їм нараховували на Горохівський цукровий завод. У подібній ситуації, в разі реалізації майна чи зміні виробництва, адміністрація підприємства, в тому числі власник або директор зобов’язані повідомити про це трудовий колектив. Але цього не було зроблено, і люди залишилися заручниками ситуації. Нині є значна заборгованість із заробітної плати, цим питанням починаємо займатися. Про ще одне варто сказати — про зацікавлених осіб, які подали заяви кредиторів. Тобто хотіли визнати кредиторів, яких не було. Насправді кредиторами, яких визнано судовими рішеннями, є Ощадбанк, ПП «Агро-Експрес-Сервіс», податкова служба, «Газ України» та інші. Відповідно їх ми включили в реєстр кредиторів. Але з’явилися такі, що пов’язані з колишніми власниками: «Енергетичний Альянс», підприємство, зареєстроване в Рогатині Івано-Франківської області, ТзОВ «Агроторг-К». Вони підробили документи і заявили кредиторських вимог десь на 150 мільйонів гривень. Я дав візи, що їх не визнаю. Суди першої й апеляційної інстанцій розглянули це питання і підтвердили нашу правоту. Але заявники написали касаційну скаргу, відтак всі матеріали пішли в Господарський суд. І доки цей суд не прийме остаточного рішення, ми не можемо у виробничому процесі нікуди рухатися. При цьому уже просто не дивує, а жахає те, що попередні власники, мало того, що розікрали і незаконно відчужили майно, провели дуже велику кількість шахрайських справ, ще й зараз не дають можливості розвиватися підприємству. Зокрема, намагаються замінити арбітражного керуючого на такого, який би працював на них, спустити справу на гальмах і взагалі поховати завод. Також тривогу викликає найсвіжіший факт. Так, під час перевірки 16 липня виконавчою службою описаного майна ПАТ «Горохівський цукровий завод» виявлено, що зі зберігання викрадено навантажувач «ROPA EURO-MAUS» вартістю 516 тисяч гривень. Матеріали з цього приводу передано в органи МВС та прокуратуру. Отакі маємо реалії, зазначив Микола Томашук.

 

Волинська, Рівненська області.