Бо схоже, що чиновники з Мінекології вже поставили на ньому хрест
Протока, яка з’єднує Молочний лиман з Азовським морем, має погану звичку — за-мулюється штормами. Від цього лиман міліє і взимку промерзає майже до дна. Та йдеться не про якусь банальну водойму, а про унікальний державний заказник, створений ще 1974 року. В тодішній його характеристиці зазначалося, що лиман має довжину 40 і ширину 5—9 кілометрів, багатий на лікувальні грязі та ропу, служить місцем нересту і нагулу цінних промислових риб, а на його островах та в очеретах гніздиться багато видів водоплавних і болотних птахів. Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР, лиман (заказник) перебував у віданні рибколгоспу «Сини моря» Якимівського району, що успішно давав раду цій протоці.
Проблеми, про які не раз розповідалося в «Голосі України», з’явилися тоді, коли господарство збанкрутувало і пішло по руках. Починаючи з 2001 року протоку стало нікому розчищати. Під загрозою зникнення опинилися не лише представники фауни і флори, а й три десятки дитячих оздоровчих таборів. Бо в деяких місцях вода вже відступила від берега майже на кілометр, і там, де колись хлюпали теплі хвильки, тепер порепана суша, яка нагадує пустелю.
Особливо трагічною виявилася зима 2007—2008 років. Протока не функціонувала, і лиман замерз. Місцеві жителі вирубували ополонки, тоннами вигрібали з донних ям мальків піленгаса, заваливши ними ринки навколишніх міст. Про таку технологію наживи та кричущу безпорадність органів рибоохорони навіть бувалі браконьєри раніше не мріяли...
Але завдяки тому, що на відновлення гідрологічного режиму з обласного бюджету торік виділили 299 тисяч гривень, у зиму Молочний лиман увійшов благополучно. В лютому 2009 року обласна рада знову подбала про розчищення протоки, затвердивши кошторис у такій же сумі. А на державному рівні вдалося вирішити основне питання. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України своїм Наказом № 337 від 23.06.2009 р. «Про затвердження нової редакції Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Молочний лиман» у пункті 1.5 чітко вказало на те, що:       «...Охорона заказника покладається на Якимівську, Приазовську та Мелітопольську районні державні адміністрації, які забезпечують дотримання режиму його охорони та збереження. Визначити відповідальною Якимівську районну державну адміністрацію за підтримку діючого гирла лиману в проектних позначках (водообмін між Азовським морем і лиманом) та проведення інших заходів щодо підтримання оптимального гідрологічного режиму заказника».
Однак до освоєння коштів обласного бюджету на розчищення протоки справа не дійшла, бо з’явився Наказ Мінохорони навколишнього природного середовища України № 592 від 06.11.2009 р. «Про внесення змін до Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Молочний лиман», в якому пункти 1.5 та 4.1 викладені в новій редакції. Згідно з ними, охорона заказника, як і раніше, покладається на Якимівську, Приазовську та Мелітопольську райдержадміністрації, а от відповідальність за підтримання гідрологічного режиму — на ТОВ АП «Сини моря—Мотор Січ». Тобто гирло повернули тим, хто його і занедбав.
Важко сказати, чим керувалися в міністерстві, приймаючи таке рішення. Але хто ж тепер чиститиме протоку і за які кошти? Голова Якимівської райради Геннадій Подольний вважає, що час уже втрачено, і кошти, виділені обласною радою, повернуться в бюджет.
— Те, що відбулося, не вкладається в рамки здорового глузду, бо фінансувати бюджетними коштами приватну структуру ніхто не буде, — каже він. — Оптимальним варіантом є створення комунального підприємства, котре б займалося цією проблемою. Але його ніхто не створив, і, власне, питання життєзабезпечення лиману знову зависло у повітрі. Це схоже на театр абсурду.
Не приховує обурення і голова райдержадміністрації Володимир Уманський. Він теж прихильник створення комунального підприємства, котре б опікувалося проблемами лиману та протоки, і не розуміє, як можна передавати охоронні обов’язки приватній структурі. До того ж економічно неактивній. 
Тим часом у районі подейкують, що ситуація, яка склалася біля гирла лиману, дорого коштує: земля та на косі Пересип (близько 27 гектарів) уже ніби викуплена. Називаються й ціни за сотку, гектар. Розповідають також, що з цього місця регулярно вивозять пісок і рибу. Більше того, дещиця купленої земельки продана ще раз, і це буцімто зумовило «наїзд» наприкінці вересня непроханих гостей у масках із спецтехнікою, котрі, за словами директора ТОВ АП «Сини Моря—Мотор Січ» Абдула Балабекова (так він відрекомендувався), потрощили всі інженерні споруди за годину. Ми з селищним головою Кирилівки Михайлом Малишком побачили ті руїни на власні очі. Дуже «мальовничо» виглядають. Як, зрештою, і вкрай замулене гирло.
 
Фото Юрія Зелінського.