Завітрило... Брехня, наче мокрим рядном, накрила міста малі й великі, села багаті й п’яні, халупки й палаци, та навіть усіх, кого милував колись Господь, Кашпіровський і Чумак... Вона нахабно вгризалася в дірки й щілини, вікна і Wіndows, скрізь телеекрани і, що дивно, через розгалужені структури агенції «Одна Баба Сказала». Котрі, здавалося б, захищені від вірусів краще за будь-яку «Лабораторію Касперського», утім...
Усі, кому за посадою належало не брати важкого до рук, але хоч інколи діставати останні з кишень, 100 відсотків своїх зусиль кинули на себе в телевізорі, обіцянки про щасливе післязавтра і на те, що в нас звуть піаром. Тобто позування на людях і смикання без розуму, совісті та честі, але з послідовністю гіркої редьки. Хоча ні — на тлі того піару редька давно має вигляд харчу дуже корисного для щоденного споживання...
Панове генерали, діючи спільно і, схоже, що за взаємною змовою з т. зв. українськими каналами, взялись-таки зірвати чергову мобілізацію. Розпочавши її — задовго до Указу — рекламою методики саботажу («родичі» нагнітають ситуацію і дестабілізують обстановку там, де проходять збори і відправка бійців... Тут же працюють провокатори, які роблять спроби за допомогою безплатної роздачі алкоголю споювати військових»). Після чого анекдот про хулігана, який відібрав у чемпіона з боксу морозиво, перестав бути смішним...
Західні експерти з ведення психологічної війни кожен свій ранок віднедавна починають новинами з України і... склянкою брому. Без заспокійливого їм дивитися, як «типа украинское телевидение» транслює приниження наших полонених у Донецьку, ніяк не можна. Як і те, що ніхто і ніколи не показує фото затриманих агентів ФСБ і ГРУ ГШ Росії, російських полонених і просто бандитів. Які вже в глибоких наших тилах вкотре захопили чи то науковий інститут, чи то супермаркет, чи просто чиюсь квартиру... Бо люди вони молоді — їм ще шкодити Україні та шкодити, тому як же їхнє фото друкувати — це ж кожна собака мерзотника в обличчя знатиме. Непорядок!..
Ні миті перепочинку не дають українцям і поважні установи, які чесніше назвати Міністерством імітації боротьби з ворожою інформаційною агресією, Національною радою безперебійного транслювання російських серіалів, Службою режиму найбільшого сприяння всіляким «Путін-TV», «ФСБ-news», «Русский мир-press в Украине»...
А тим часом економіка з часів Януковича зазнала рішучих змін! За «двічі несудимого» головним було залишити в сільських районах — із населення, інфраструктури та промисловості — лише райадміністрацію, офіс «смотрящего» та податкову, а тепер хіба податкову...
І відкат нарешті став нашою гордістю, нашим ноу-хау, нашим двигуном прогресу, нашим ВСІМ! І... найкращою ознакою втрати керованості...
А вже рейдерство, люди добрі, давно на доблесть перетворилося, за яку Героя чи Народного поки не дають, але тільки через те, що дірявий наш бюджет не потягне чергової групи і так не бідних пільговиків. Котрим — як заслуженим орденоносцям — таки ж має щось чесно належати!? Додатково до вже віднятого у народу...
І при тому всьому: тисячах загиблих, десятках тисяч скалічених, сотнях тисяч — зігнаних з розорених місць, мільйонах — просто обібраних, у нас ніякої війни немає. Хоча після всіх пояснень — «ЧОМУ НЕМАЄ», коли б їх озвучив Васько з «2-Б», вчителька відразу накреслила б у щоденнику червоним: «Брехав у класі»... А 45 мільйонів цілком адекватних людей лише зітхають, дивлячись на тісні дипломатичні стосунки з ворогом, відкритий кордон і на телевізор, в якому українського і української вже значно менше, ніж у 1991-му... А ще — на торгівлю за принципом: Росії все, без чого вона просто не виживе, а нам — що Путін «прикажет». Нашим торгівцям Батьківщиною...
А все заради одного-єдиного: щоб вже давно втомлений війною і злиднями народ сам підняв білий прапор не те що над Києвом — над Львовом! А той народ все вперто піднімає український стяг навіть над залитим невинною кров’ю Маріуполем і далі терпить та сподівається, і знову вірить, і потроху САМ дає СОБІ раду.
І виходить так, як у словах одного із українських пророків. Написані 16 вересня 1943 року рядки Павла Тичини більш ніж актуальні і сьогодні:
Я єсть народ,
якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла...
До того ж — всім вітрам (вибачте) — всій брехні на зло! Будьмо!
Мал. Георгія МАЙОРЕНКА.
