Варіант сучасний — прибережний
Щонайменше п’ять років екс-колгоспники процвітаючого колись кримського колгоспу імені XXІІ з’їзду КПРС у судах різних інстанцій намагаються довести своє право на свої земельні паї й присадибні ділянки.
Хоча, як вважають не тільки зацікавлені сторони, а й сторонні спостерігачі, треба підозрювати, що біля джерел конфлікту, що вирвався на загальнодержавний рівень, стоїть рішення, прийняте 1969 року. 
Сорок років тому жителям сіл Віліне, Піщане й Берегове радянська влада всю колгоспну землю передала колективному господарству навічно. «Всю», з урахуванням реалій радянського законодавства, треба розуміти буквально, тобто включаючи землю, на якій свого часу колгоспники зуміли побудувати приватні будинки.
Розвал колгоспного ладу на початку дев’яностих років минулого сторіччя викликав до життя правонаступника колгоспу ім. XXІІ з’їзду КПРС колективне підприємство «Агрофірма «Крим». Агробізнес у ті роки мало кого цікавив, тому за благо вирішили розпаювати майно. Селянам «нарізали» земельні та майнові паї. До певного часу ці гектари нікому не були потрібні, а майновий пай приїжджі люди пропонували продати по вісім копійок за гривню: якщо майновий пай «на папері» коштував двадцять тисяч гривень, те «живими» грошима платили тисячу шістсот. Багато хто погоджувався — така сума й сьогодні для селян значна. Чимало паїв здали в оренду.
У підсумку перейменувань і змін юридичного статусу підприємства між агрофірмою та селянами утворився клубок проблем, розв’язати який було можливо тільки завдяки судовим розглядам. У перервах між ними протистояння часом набувало досить гострих форм. Кілька років тому колишні колгоспники, які уважали себе такими, що мають право збирати врожай з виноградників, що належав їм раніше, гостро конфліктували з найнятими для охорони козаками із Запоріжжя.
Момент істини
П’ятирічка судових позовів жодній із сторін однозначної перемоги не дала.
Зневірені знайти справедливість селяни перейшли до радикальних дій. Зокрема, кілька разів робили спробу перекривати рух на автотрасі Сімферополь—Севастополь і Севастополь—Євпаторія. Останню акцію у Новопавлівці Бахчисарайського району припинили правоохоронці, що перешкодили приблизно трьом сотням жителів Віліного, Піщаного і Берегового здійснити задумане.
У конфлікті жителів Віліного, Берегового й Піщаного з агрофірмою вже взяло участь чимало відомих і впливових у Криму й Україні осіб, які однозначно виступають на захист інтересів колишніх колгоспників, а нині — власників паїв, на які їх не пускають нові власники агрофірми. На підтримку селян не раз публікували матеріали електронні й друковані ЗМІ півострова.
Щоправда, у довірливих бесідах «не для преси» журналістам говорять про те, що у свою правоту вони вірять, але на перемогу справедливості сподіваються з обережністю. Мовляв, занадто впливові люди побачили свій інтерес на землях Альмінської долини. Вірніше, навіть не на землях, а на піску: пляжі Піщаного і Берегового межують із Миколаївкою — досить розкрученим і ще більш перспективним курортним селищем на західному березі Криму. Із чого наші співрозмовники робили висновок: із всіх майже десяти тисяч жителів трьох сіл і двох з половиною тисяч власників держактів на земельні ділянки деяка перспектива відстояти своє майно залишається у жителів Віліного. І як аргумент на підтримку такого висновку наводили факт: із усієї досить великої спадщини, що досталась від колгоспу, нові хазяї пильну увагу звернули тільки на бази відпочинку на морському березі. А виноградники, сади й поля ніхто не обробляє, вони занедбані вже не перший рік.
 
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Севастополь — Віліне — Піщане.