Коментар головного фахівця Департаменту карного розшуку МВС України Миколи Рощина.
За шість місяців цього року за кримінальними справами ми вилучили 10 100 фальшивих документів (бланки, товарно-транспортні накладні, дипломи тощо). До кінця року можна прогнозувати до 20 тисяч. Головне, що використання підробки — це зазвичай супутній злочин із більш серйозними, тим само рейдерством.
Підробляють переважно дипломи, різноманітні бланки, перепустки, посвідчення, та й затримують найчастіше за їх використання, а не виготовлення чи розповсюдження. Проблема у розкритті подібних злочинів полягає, по-перше, у тому, що немає конкретного підрозділу, який займається саме цим питанням. Крім того, потрібно залучати багато правоохоронців, які б професійно знали комп’ютери, мови. По-друге, зазвичай продавці фальшивих документів не передають їх самі замовникам, а просять когось, на кому ланцюжок і обривається. Навіть якщо ми виходимо на того, хто передав, обов’язково з’ясується, що й він начебто теж десь взяв ті підробки. Та найскладніше вийти на виготовлювача, який часто взагалі штампує документи за кордоном. Непросто добратися й до посадовців, котрі допомагають легалізувати фальшивку. Крім того, часто, коли розв’яжеш увесь клубок, порушника на посаді вже може не бути, адже підробляє зазвичай не ректор чи проректор, а якийсь клерк.
А от те, що фальшиві документи часто проводять по офіційних базах даних, правда. Звичайно, їх нелегальність все одно можна довести, перевіривши прискіпливіше. Адже, приміром, підроблений диплом вводять на чийсь уже існуючий номер, а от паспорти часто використовують справжні, ті, що списані як зіпсовані. Нині у нас «розгулює» 1,5 мільйона паспортів зразка 2001 року — викрадені, втрачені, зіпсовані — вони можуть рано чи пізно «випливти» у вигляді підроблених документів. А по фальшивому закордонному реально навіть перетнути кордон. Минулого року у Борисполі було лише порушено до 100 справ стосовно тих, хто намагався перетнути кордон за підробленим документом.
Що стосується покарання за підроблення, то, головне, вважаю, не у його жорсткості, а у тому, щоб було реагування на злочин. Я не кажу, що треба всіх посадити, адже тоді просто нікому буде працювати — підробка нині зустрічається чи не на кожному кроці. Однак якщо порушив закон, то має бути суд, штраф чи, залежно від конкретного випадку, жорсткіше покарання. Адже разом із лояльним ставленням до фальшування у нас розповсюджуються нечесність. Цікаво, що, скажімо, у США за підроблений підпис можна отримати до 7 років.
