Льодовий палац — маленькому містечку

Забрати дітей з вулиці, залучивши їх до занять спортом, — таку мету поставили перед собою будівельники та інвестори Новояворівського льодового палацу, аналогів якому в Західній Україні поки що немає. Гроші на будівництво палацу держава не виділяла, їх знайшли підприємці Яворівщини та Києва, коріння яких походить саме з цих місць. Цікаво, що під час урочистостей не прозвучало жодних політичних промов та закликів, і це засвідчило: об’єдналися люди не на грунті політичних гасел, а маючи на меті лише турботу про фізичне та моральне здоров’я молодого покоління. 600 глядачів, на яких розрахований палац, вже в перший день роботи спортивного комплексу змогли насолодитися грою хокеїстів команд Львова та Яворова і помилуватися крижаним полем, обладнання для якого закупили у США.

Отож доки в обласному центрі лише визначаються з землею, у Новояворівську за рік звели палац з нуля. Відтепер сюди з навколишніх містечок та зі Львова приїжджатимуть тренуватися хокейні команди, які змушені були до цього їздити аж до Калуша. Працюватиме тут і секція фігурного катання, тренера для якої нині шукають. До речі, місцеві підприємці виношують ідею побудувати в Яворівському районі ще один величезний спортивно-оздоровчий комплекс і дати можливість якомога більшій кількості дітей та підлітків займатися спортом.

Однак, пам’ятаючи, що український хокей народився саме на Львівщині, в місті Лева впродовж наступних трьох років також планують звести льодовий палац (і не один!) і цим сприяти відродженню хокейної слави минулих часів.

Довідка «Голосу України». Майже рік тому Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про деякі питання підготовки до відзначення 100-річчя українського хокею з шайбою». Як було вказано тоді на сайті Президента, указ підписано «з метою розвитку олімпійського руху та популяризації хокею в Україні як одного з найвидовищніших видів спорту, доведення до належного рівня змагань національного чемпіонату та участі української збірної з хокею з шайбою і хокейних клубів у світових та європейських змаганнях найвищого рівня, з нагоди святкування у 2008 році 100-річчя Міжнародної федерації хокею та підготовки до відзначення 2010 року 100-річчя українського хокею з шайбою».

Якщо відверто, в багатьох тоді виникало питання: а чи є він узагалі, український хокей з шайбою? Однак зараз, коли льодові палаци в Україні ростуть, зародилася надія, що 100-річчя українського хокею ми таки відзначимо гідно.

Оксана Вацеба, дослідниця українського хокею, професор Львівського національного університету фізичної культури, заступник начальника управління з питань фізичної культури і спорту Львівської обласної державної адміністрації, вважає:

— Історія українського хокею починається з міста Лева, де понад сто років тому відбулися перші хокейні матчі. Загалом наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття у Львові існувало понад 30 хокейних команд, які виступали на досить престижних змаганнях, мали високий рівень гри. Більше того, починаючи з 1924-го і до 1936 року львів’яни постійно входили до збірної команди тогочасної Польщі на Олімпійських іграх. Тобто мешканці міста навіть можуть похвалитися тим, що мають своїх олімпійців. До речі, львівський хокей дав старт і польському хокеєві, адже провідні його клуби «Чарни», «Погонь» народжені були у Львові. Тобто й історія польського хокею починається з нашого міста.

Але для національного спорту найцікавішою була команда спортивного товариства «Україна» (Львів) з прекрасною хокейною командою, на чолі якої стояв незмінний її воротар Микола Скрепій, автор першого в світі хокейного шолому. Цей факт навіть зафіксовано в музеї хокейної слави в Канаді. І я мрію, щоб іменем Скрепія було названо першу ковзанку в Новояворівську. Або якийсь інший льодовий палац, адже це ім’я гідне вшанування нашою громадою.

Українські хокеїсти у Львові, а потім і в інших містах, у Чернівцях, Івано-Франківську, складали серйозну конкуренцію польським клубам. Більше того, кілька українських хокеїстів входили до складу кращих команд світу. До речі, серед відомих на той час українських хокеїстів були два сини провідного українського художника Івана Труша, які навіть грали у складі польського «Сянока» на чемпіонаті світу.

Варто зазначити, що на початку століття у Львові практично всі спортивні клуби мали власні ковзанки, і це, звичайно, давало свої результати.

Факти коротко. Апогеєм розвитку хокею в Галичині став 1932 рік, а саме — зимова Олімпіада в американському місті Лейк-Плесид, на якій хокейна збірна Польщі посіла високе четверте місце, щоправда, серед... чотирьох команд, пропустивши вперед визнаних фаворитів — Канаду, США і Німеччину. (Річ у тому, що багато держав післявоєнної Європи просто не змогли знайти достатню кількість коштів для поїздки у США.) Проте польські хокеїсти, за відгуками тих, хто бачив турнір, навіть у поєдинках з визнаними фаворитами не виглядали хлопчиками для биття. І тому можна з гордістю підкреслювати, що у складі тогочасної польської збірної було кілька представників львівських клубів. 

Сучасний стан львівського хокею ще не такий благополучний, однак уже другий рік підряд у вищій лізі чемпіонату України беруть участь львівські команди. І їх відрізняє величезна відданість цьому видові спорту. Веніамін Мечников, виконавчий директор спортивного клубу «Львів-Беркут», головний суддя аматорської хокейної ліги, каже: 

— Хокейний клуб «Львів», «Явір» із Яворова та «Львів-Беркут» беруть участь у чемпіонаті України у вищій лізі. Та все допоки базується на громадських засадах. 320 гривень здає за сезон кожен гравець і за ці гроші ми тренуємось і граємо, на виїздах наймаємо автобуси і за них платимо гроші додатково. Тобто все тримається на ентузіазмі, на виключній любові до хокею. Однак приклад із відкриттям палацу в Новояворівську вселяє надію на те, що український хокей знову набере сили і приверне увагу української громади. Адже в нас чимало талановитих дітей, і якби вони мали можливість тренуватися, їздити на престижні змагання, то, без сумніву, принесли б славу українському спортові.

Львівська область.

На знімку: першими на лід Новояворівського палацу вийшли юні хокеїсти і журналісти.