Із досьє «Голосу України»Юрій Юрійович Крук народився 1978 року в Одесі. Закінчив Одеську національну морську академію та Одеську національну юридичну академію.
З 2000 року працює на керівних посадах у транспортній галузі. Очолював експедиторську компанію «Українська національна транспортна компанія» («УНТК») і стивідорну компанію «Українська національна стивідорна компанія» («УНСК») в Одеському морському торговельному порту.
Почесний працівник транспорту України. Почесний працівник морського і річкового транспорту. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України за заслуги перед українським народом, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.
Депутат Одеської міської ради ІV скликання. Одружений, батько трьох дітей.
Причальна лінія завдовжки 2 кілометри 600 метрів і з глибинами біля причалів до 15 метрів, спеціалізовані й універсальні термінали дають можливість приймати судна довжиною понад 300 метрів. Зовнішній рейд порту обладнано якірними стоянками на 24 судна.
«Южний» — порт в Україні особливий і надзвичайно для держави потрібний. Цілорічна навігація, висока інтенсивність вантажопереробки (робота в порту триває 24 години), розвинена залізнична інфраструктура, досвідчений трудовий колектив — все це давно стало візитною карткою державного підприємства.
Так випало, що журналісти «Голосу України» стали свідками аж ніяк не пересічної події — у супроводі чотирьох буксирів в акваторію Аджаликського лиману величаво заходив балкер «Австралія» (порт приписки Монровія, прапор Ліберія). Цю картину треба було бачити!
«Австралія» має довжину 303 метри і ширину 46 метрів, що вивело її на перший рядок у рейтингу великовантажних суден, які коли-небудь заходили в українські порти. Балкер прибув в Україну для завантаження залізорудним концентратом — у трюми мало бути завантажено 122 тисячі руди. З порту «Южний» «Австралія» вирушила на дозавантаження в Керченський порт, а звідти взяла курс на заморські країни.
На тлі інших суховантажних суден «Австралія» мала вигляд хмарочоса серед п’ятиповерхівок. Морську гладь розрізали в’юнкі буксири, гордо ширяли в пронизливій синій листопадовій далечині чайки, а потужні крани жваво перевантажували гори вугілля і руди, які височіли на другому вантажному районі.
У кожного морського порту є своє, фірмове, якщо так можна сказати, призначення. Для «Южного» такою фішкою є навалочні вантажі (вугілля, котуни, чавун у чушках, клінкер, різні види руди, кокс, брикети залізної руди, боксити, феросплави, а також зерно). Крім того, порт обробляє і генеральні вантажі — металопродукцію, холоднокатані та гарячекатані сталеві рулони, катанку, арматуру, листову сталь. Значне місце в номенклатурі вантажів відведено хімічним вантажам і добривам, нафті й нафтопродуктам, сирій пальмовій олії та її фракціям.
Вогню та в полум’я
Трохи історії. Восени 2007 року в історії морського торговельного порту «Южний» склалася, прямо скажемо, тривожна ситуація. Спроби рейдерських захоплень порту, які слідували одна за одною, не сприяли стабільній роботі підприємства. Начальники портів, котрих призначало і міністерство, і концерн «Укрморпорт», змінювали один одного. Із встановленням чіткої вертикалі державної влади в галузі — від Міністерства транспорту і зв’язку до морських портів — виконуючим обов’язки начальника порту «Южний» 29 грудня 2007 року було призначено Юрія Крука. Мінтранс поставив перед ним два взаємозалежні завдання — не дати захопити порт рейдерам, не допустити зупинки роботи державного підприємства, і робота закипіла. У березні 2008 року був оголошений конкурс на заміщення посади начальника порту. У конкурсі взяли участь чотири чоловіки, досвідчені фахівці, визнані авторитети в морській галузі. Серед них був і Юрій Крук.
8 квітня 2008 року було підбито підсумки конкурсу і названо прізвище переможця — ним став 30-річний Юрій Юрійович Крук. Наказом міністра транспорту і зв’язку України його призначили начальником морського торговельного порту «Южний».
А 25 квітня 2008-го кілька десятків бритоголових молодчиків на чолі з досвідченими інструкторами кинулися на штурм адміністративного приміщення, в якому розташовано управління підприємством. Загарбники автогеном почали вирізати двері запасного входу. Зрештою, їм вдалося захопити будинок, у якому вони перебували понад 11 діб. Бандити ламали сейфи, трощили крісла, знімали з петель двері, встановлювали металеві ґрати.
Портовикам на чолі з Юрієм Круком треба було організовувати не тільки захист державного порту, а і зберегти бойовий дух колективу, забезпечити попри все цілодобову роботу підприємства. Молодий керівник у цій ситуації не розгубився, керував підприємством і витісняв негідників з портової території.
У цій критичній ситуації підтримку керівникові надали докери і механізатори, ті, кого називають трудовою гвардією. Нарешті порядок було наведено, про бешкетування молодчиків сьогодні вже нічого не нагадує. Зате пам’ятають про них ті, кого хотіли позбавити права працювати. Це вже сьогодні відомо, що молодчиків звозили в порт «Южний» бандити відомого в Україні організованого злочинного угруповання.
Хрещення вогнем Юрій Крук пройшов успішно. Ну а мідні труби йому не страшні: любов до морської справи, здатність концентруватися в критичні моменти, вміння приймати відповідальні рішення йому прищепив батько, людина високих моральних і ділових якостей, професіонал, добре відомий у морських колах, котрий не один десяток років присвятив портовій галузі, народний депутат України з багаторічним стажем Юрій Борисович Крук.
Криза страшна тим, хто не прагне її побороти
Природно, що розмова з начальником порту Юрієм Круком почалася з питання про стан справ у порту — чи відчуваються наслідки економічної кризи або вже почався процес стабілізації? Юрій Крук мислить категоріями, що мають під собою економічне й фінансове обґрунтування. Цифри й аргументи, які він наводив, лунали більш ніж переконливо і доказово.
— Звичайно, криза на світових ринках не могла не вплинути і на ситуацію в порту в частині обсягу вантажообігу. Якщо, скажімо, за вугільно-рудними вантажами ми йдемо на рівні минулого року й навіть із випередженням, то за хімічними вантажами є серйозні проблеми. Нинішнього року наші колеги з Одеського припортового заводу зіштовхнулися з проблемами, яких не було, мабуть, з моменту введення його в експлуатацію — це і криза в хімічній галузі, і збільшення вартості газу — головної складової під час виробництва аміаку та карбаміду. Обсяг наливних вантажів знизився до 46 відсотків порівняно з минулим роком, серйозно впала перевалка карбаміду. З початку року всі фінансові показники виконувалися переважно за рахунок другого вантажного району, тобто за рахунок перевалки вугілля, руди та інших вантажів. За інформацією директора ОПЗ Валерія Горбатка, незабаром ситуація має змінитися на краще й це поліпшення видно вже сьогодні навіть за кількістю судозаходів на причали Припортового заводу.
Сьогодні ситуація в порту не просто стабільна, ми впевнено рухаємося вперед. Про це свідчать усі фінансово-економічні показники за три квартали. Зростання цих показників відбулося на основі тих заходів, які були проведені в порту напередодні кризи. По-перше, до осені 2008 року, до початку кризи ми провели корінне реформування договірної, тарифної системи в порту, тобто створили заділ на майбутнє. Нинішній рік показав, що, незважаючи на спад на 18 відсотків у вантажообігу, фінансові показники залишаються високими. По-друге, повне завантаження терміналів на другому районі дають змогу «Южному» утримувати лідируючі позиції серед портів України.
В умовах кризи в порту «Южний» не тільки нарощують фінансово-економічні показники, тут піклуються про своїх працівників — зростає рівень заробітної плати, нинішнього року вона збільшилася на 16 відсотків. Загальний дохід на одного працюючого в порту працівника сьогодні становить 5060 гривень, а середня заробітна плата досягла 3600 гривень.
Щоб оцінити роботу команди, яка управляє портом, досить подивитися на економічну складову в її діяльності, на те, як обновляються основні фонди, на те, як ми вирішуємо питання соціального розвитку колективу.
За обрієм — обрій
Успіхи підприємств морської галузі Юрій Крук вважає наслідком успішної взаємодії морських портів, галузевого міністерства і Кабінету Міністрів України.
— Перше — були переглянуті тарифи на вантажоперевезення, які не змінювалися кілька років, тому навіть на тлі економічного спаду практично всім портам країни вдалося досягти серйозних фінансових показників. Крім того, позиція Прем’єр-міністра, те, що Юлія Тимошенко почула проблеми підприємств морегосподарського комплексу, дає свої результати. Уперше були почуті наші проблеми й прийняті конструктивні рішення, що регулюють знову-таки тарифну політику, земельні питання, питання розвитку морських портів. Фінансові показники, які в нас є, дають нам головне — можливість продовжувати реалізацію Програми розвитку порту, що була затверджена Кабінетом Міністрів 8 квітня 2009 року, — розповідає Юрій Крук. — Програма насичена. Досить назвати одну цифру — загальний вантажообіг підприємств, які працюють в акваторії порту, до 2015 року становитиме 82 мільйони тонн, сьогодні ця цифра дещо перевищує 35 мільйонів тонн. Кількість вантажних причалів збільшиться до 32, планується проведення днопоглиблювальних робіт до 19 метрів, поповнення суден портофлоту.
Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про виділення земель водного фонду нашому порту. Це рішення дає можливість реалізувати розроблені й раніше затверджені інвестиційні програми розвитку порту. Допоможе це рішення Кабінету Міністрів і вирішенню конфліктних ситуацій між державними портами і приватними стивідорними компаніями. Буде покладено край хаотичному розподілу земель. Адже раніше доходило до того, що на водних поверхнях під акваторією, що належить порту, виділялися території стороннім організаціям.
Юрій Крук абсолютно твердо переконаний, і в цій позиції його ніхто похитнути не зможе: «Принцип, затверджений Кабінетом Міністрів про те, що акваторія і землі водного фонду належать державному порту, допоможе правильно і грамотно будувати відносини з приватними стивідорними компаніями. Порт будує причальний фронт, проводить роботи, пов’язані зі створенням відповідних глибин. А інвестор будує термінал на власних прилягаючих землях і відповідно одержує термінал у приватну власність. У підсумку, термінал і порт, взаємодіючи один з одним, і залежать один від одного».
Позицію Юрія Крука сприймають по-різному, особливо ті, хто ратує за повноправне перебування приватних компаній в акваторіях державних портів. Насправді — це позиція державного чиновника, котрий захищає інтереси держави.
У рамках Програми перспективного розвитку порту у вересні розпочато роботу зернового термінала компанії «Боріваж», розрахованого на 2 мільйони тонн зерна. Цей проект повністю реалізовувався за рахунок коштів інвестора. Взаємини між приватною компанією «Боріваж» і державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» — це приклад взаємовигідного співробітництва.
Приватні компанії мають займатися реальною роботою — торгівлею, переробкою, обробкою вантажів, тобто чесним зароблянням грошей. Збивати капітали на основі потужностей державного порту — особливого розуму не треба.
І другий приклад — реінвестування коштів у будівництво перевантажувального комплексу 9-го причалу. У грудні його здадуть в експлуатацію.
Сьогодні можна почути розхожі думки, що успіхи державних портів пов’язані з введенням нових тарифів. Згоден, тарифна політика за всіх часів у бізнесі відіграє особливу роль. Але тарифна політика — це не тарифна дубина, якою б’ють по голові власників вантажів і судновласників. Адже як було донедавна: приватна стивідорна компанія на свій розсуд і абсолютно законно могла підвищувати тарифи на обробку вантажів, а державним портам це категорично заборонялося. Що за дискримінація? Тепер її усунуто, і порти почали застосовувати гнучку тарифну політику.
— Я вважаю, — каже Юрій Крук, — що тарифні ставки на вантажопереробку не повинні падати нижче за ціновий рівень, наперед обумовленого і закріпленого в договорах. А далі в ролі регулятора виступатиме ринок. Піднявся попит на портові послуги — порт підвищує тарифи, попит падає — відповідно падають і тарифи.
Компетентна думка
Василь ШЕВЧЕНКО, виконуючий обов’язки міністра транспорту і зв’язку України:
— Найдохіднішим і найприбутковішим підприємством галузі є морський торговельний порт «Южний». Рекордне зростання доходів державних портів передусім обумовлено гнучкою тарифною політикою. Лідер зростання — порт «Южний» — має можливість самостійно надавати преференції. Він дуже вдало скористався цим і не втратив вантажопотік. Реалізована тарифна політика позитивно позначилася і на транзиті. Приплив вантажів багато в чому залежить від ефективної роботи менеджменту портів. Якщо вони знаходять можливість залучити вантажі з конкуруючих напрямків, наприклад, з російських, румунських портів, то, як правило, домагаються гарних результатів.
Доріг без крутості не буває
Морський порт — складний господарський механізм, де чітка, злагоджена робота досягається безперебійною діяльністю всіх ланок. У цьому ми переконалися, побувавши практично на всіх основних об’єктах державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний». На чотирьох причалах ішла робота з обробки хімічних вантажів. Метал і чавун у чушках вантажили на 8-му причалі.
На повний хід кипіла робота з будівництва причалу №9. Перша паля в основу причалу була забита у квітні 2008 року. Гідротехнічна частина причалу вже побудована. Завершено придбання кранової механізації (мова йде про чотири крани), малої механізації, гідроперевантажувачів. Причал має довжину 292 метри і 15 метрів глибини. Він призначений для перевантаження генеральних вантажів.
Введення в експлуатацію цього причалу дасть змогу порту щорічно переробляти на 1,2 мільйона тонн вантажів більше, ніж сьогодні.
Неймовірно, але факт: порт «Южний» — один з державних портів в Україні, що будує причал на власні кошти.
У ремонтно-механічних майстернях керівник цього підрозділу Микола Литвиненко розповів нам як три чоловіки — Олег Чекотун, Сергій Лакизюк і Володимир Білоусов виготовили грейфер для роботи на другому вантажно-розвантажувальному районі. Річ у тім, що жодних креслень для виготовлення грейфера знайти не вдалося. Портові Кулібіни вивчили вантажозахватний механізм, як то кажуть, до останнього гвинтика. Потім самі виконали креслення та ескізи. Протягом двох місяців уперше в Україні йшла робота з виготовлення грейфера не в заводських, а у виробничих умовах.
Такий потрібний для портовиків вантажозахватний механізм був виготовлений з відмінною якістю й пройшов найсуворіше тестування. Який урок дали новатори порту «Южний» всім портам країни? По-перше, виготовлення грейфера удвічі дешевше, ніж закупівля його за кордоном. По-друге, техобслуговування і ремонт грейфера, виготовленого в майстернях порту, виявилися набагато простішими. І сьогодні стоїть питання про потокове виробництво й наступну реалізацію грейферів для портів країни.
Скажете, що це фантазія? Але в «Южному» так не вважають, тому що там працюють не фантазери, а чудові фахівці, які як Лівша не тільки блоху зможуть підкувати, а й виконати операцію набагато ювелірніше і точніше.
Експрес-інтерв’ю з начальником порту
— Ваш батько народний депутат України Юрій Борисович Крук є одним з авторів проекту закону України «Про порти України», якого чекають підприємства морської галузі. Кілька років проект цього закону Верховна Рада не ухвалює. Як вам здається, закон цей ще потрібен?
— Цей закон потрібен однозначно, ми чекаємо його з нетерпінням. Те, що сьогодні відбувається в портах, йдеться про хаос, який створюють несумлінні бізнесмени, котрі намагаються нав’язати державним підприємствам гру не за правилами, а за поняттями, важко назвати цивілізованими відносинами між держструктурами і приватним бізнесом.
Відсутність правил, що регулюють роботу державних підприємств, якими є морські торговельні порти, призводить до того, що відсутня чітка межа, яка розділяє наші повноваження і «апетити» приватних структур, викликає бізнес-конфлікти. Я глибоко переконаний, що за державою в морській галузі мають залишитися всі функції постановки флоту до причалу. Це — буксирні супроводження, це — проведення робіт в акваторії, створення глибин і за наявності коштів — будівництво гідротехнічних споруд.
Сьогодні порти на підйомі. Ми піднялися з колін і можемо дозволити собі реалізацію таких проектів, які протягом останніх п’яти років залишалися мріями.
Звичайно, без законодавчої бази суперечності між держпідприємствами і приватними структурами лише зростатимуть. Наведу такий приклад. Порт — єдиний організм. Візьмемо роботу портового флоту. Сьогодні комерційні структури намагаються завести на орендовані причали свої буксири, більше того, є спроби забрати у порту портофлот. Потім вони запропонують нам послуги із проведення суден до причалів за своїми тарифами. Але що за постановка питання? У портів є свій портофлот, який блискуче справляється зі своїми обов’язками. А тут з’являються компанії, які хочуть займатися виконанням функцій, які порт до сьогодні виконував і виконує самостійно і ще й допомагає іншим, якщо потрібно.
У нас наймолодший портофлот в Україні й нам не потрібні послуги «варягів».
Могутність порту зростатиме причалами
Програма перспективного розвитку порту «Южний» розрахована до 2015 року. Якщо говорити про неї коротко, то порт поставив перед собою просто фантастичні орієнтири — наздогнати в обсягах обробки вантажів найбільші порти Чорного моря. На той час йтиметься не про морський торговельний порт, а потужний транспортний вузол, який об’єднує морський, залізничний і автомобільний транспорт.
Ось кілька пунктів цієї програми:
* Буде побудовано перевантажувальний комплекс вантажів відкритого зберігання на причалі № 10 потужністю 1,2 млн. тонн на рік з можливістю збільшення пропускної здатності комплексу причалу до 3,8 млн. тонн на рік за рахунок розвитку тилових територій.
* Планується будівництво спеціалізованого експортно-імпортного перевантажувального комплексу навалочних вантажів (вугілля, руда) у тиловій зоні 5-го та 6-го причалів порту (з можливістю залучення коштів інвесторів) потужністю 4,4 мільйона тонн, у тому числі експортних вантажів обсягом 2 млн. тонн на рік і до 2,4 млн. тонн імпортних вантажів.
* Загальний обсяг інвестицій у Програми перспективного розвитку порту до 2015 року становитиме 1 мільярд доларів США.
У Міністерстві транспорту і зв’язку такі плани оцінюють як цілком здійсненні, а їхню реалізацію прямо пов’язують із грамотним менеджментом на підприємстві. «Збільшення таких основних показників, як доходи і чистий прибуток, за останні півтора року свідчать про успішну господарську діяльність і ефективну тарифну політику керівництва порту», — резюмував перший заступник міністра транспорту і зв’язку Василь Шевченко.
* За успішної реалізації заявлених проектів порт «Южний» планує в довгостроковій перспективі розпочати реалізацію другого етапу програми, розрахованого на період до 2025 року. На той час у проектних розрахунках вантажообіг порту досягне 129, 5 млн. тонн. Це дещо менше, ніж переробили всі порти країни за 2008 рік.
Перспективи, що і казати, привабливі. У подальшій реалізації потенціалу порту «Южний» — найперспективнішого, як стверджують фахівці морської галузі, з українських портів сьогодні зацікавлена передусім держава, яка декларує необхідність зміцнення України як морської держави. Порт «Южний» може і тут стати флагманом морської галузі, яка робить упевнені кроки до досягнення цієї мети.
Леонід БРОВЧЕНКО, В’ячеслав ВОРОНКОВ.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Перший у «ТОП-100»
Морський торговельний порт «Южний» посів перше місце серед підприємств морської галузі в рейтингу кращих компаній України 2009 року «ТОП-100» за показниками чистого доходу та чистого прибутку. За перше півріччя 2009 року чистий дохід порту становить 704,4 мільйона гривень, чистий прибуток — 309,0 мільйона гривень. Загалом за вісім місяців поточного року портовикам України вдалося заробити 1,3 мільярда гривень.
Участь у рейтинзі «ТОП-100» має дуже важливе значення, адже саме об’єктивна оцінка збоку дає змогу виявити всі слабкі місця і максимально поліпшити роботу підприємств. Присутність підприємства в рейтингу свідчить про визнання ділової репутації його керівника, прагнення до публічності та прозорості у всіх сферах діяльності.
Лідер серед лідерів
У вересні Одеська область піднялася в рейтингу ДПАУ з 15-го місця, яке посіла в січні 2009 року, на 4-те. За відрахуваннями у державний бюджет Одеська область стабільно утримує 1-ше місце. Особливо одеські податківці відзначають фінансові успіхи підприємств транспортного комплексу.На тлі кризи, яка охопила всі галузі економіки, Одеська залізниця й вісім портів області стали основними донорами бюджету. Лідером серед портів у платежах в бюджет став морський торговельний порт «Южний».
— Немає жодного сумніву, такі показники — це передусім результат грамотного менеджменту, — вважає заступник голови ДПА України в Одеській області Сергій Козій. — У цьому заслуга керівників підприємств — у важкий економічний період вони змогли знайти нові вантажні потоки, високотарифні вантажі. Певний результат дали, звичайно, коливання на валютному ринку, які спостерігаються протягом усього року, але долар виріс, грубо кажучи, удвічі, а економічні показники, у тому самому порту «Южний» — в чотири рази. Не варто забувати, що в кризовий період вантажообіг загалом у портах знизився на 20 відсотків, збільшилася конкуренція з російськими портами, портами Румунії — це теж варто врахувати. Тому, вважаю, що це не випадкові прориви, це справді результат роботи керівників підприємств, колективів, оскільки таких результатів просто так не досягають.
