В Ольгополі батько зарізав дворічного сина

20-річна жінка, мати вбитого хлопчика, чекає на другу дитину. Щоб чоловік не розпускав руки (коли нап’ється, то б’є жінку), вона пішла ночувати до матері. В цей час хлопчик уже заснув, тому залишила його разом з батьком у хаті чоловікової бабусі. На ранок повернулася, але дитини в будинку не побачила. Чоловік спав непробудним сном. Допитатися в нього що-небудь не було можливості. Жінка обійшла подвір’я, заглянула у всі закутки. Ніде не знайшла сина. Подумала, може, що сталося, і дитину відправили у лікарню. Але в дільничній лікарні сказали, що її хлопчика до них не доправляли. Мати звернулася до сільського голови.

— Разом з головою опікунської ради ми намагалися дізнатися у батька, де дитина, — каже сільський голова Ольгополя Юрій Березін, — але він ще не протверезів, тому нічого не міг пояснити. Спав, як убитий. Тим часом дитини не було видно ні на подвір’ї, ні в кімнатах. Раптом мати хлопчика помітила сліди крові. Вони були біля грубки. Я одразу викликав міліцію. Хвилин через 15 у будинку вже працювала оперативна група Чечельницького райвідділу міліції.

Поки міліціонери обшукували обійстя, опитували сусідів, слідчий Олександр Нікітенко намагався витягти хоч слово з нетверезого батька дитини. Через деякий час, за словами сільського голови, вийшов на подвір’я і повідомив, щоб припинили пошуки.

— Це пізніше ми дізналися, де саме знайшлася дитина, точніше, її мертве тіло, — продовжує Юрій Березін. — На той момент слідчий дозволив зайти в будинок тільки міліціонерам. Після чого батька вивели в наручниках... В селі кажуть, що голову вбивця відтяв, бо тіло не вміщалося в грубці.

Рік тому в Ольгопільській сільраді оформили документи на народження хлопчика. При цьому були батько й мати дитини. «Хоча вони жили у цивільному шлюбі, — каже сільський голова, — але батько не заперечував, що це його дитина. Хлопчику дали прізвище таке, як у батька. Тому це неправда, коли кажуть, що він був вітчимом». Хлопчик перебував на обліку в місцевій дільничній лікарні. Ріс здоровим. Його батьки, як каже сільський голова, то жили разом, то не жили. Чоловік пиячив. Ніде не працював. Коли був тверезий, сходилися. Коли напивався, розбігалися. Жили то в хаті жінчиної бабусі, то в його родичів у сусідньому селі Демівка.

У лютому ц. р. жінка переїхала в сусідній Балтський район Одеської області. Там оселилася у рідної сестри. Через деякий час купила будинок. Казала людям, що вдалося це зробити за кошти, які отримала від держави за народження дитини. Її колишні односельці кажуть, що таким чином втекла від п’яниці. Село Козацьке, де мешкала мати вбитого хлопчика, недалеко від Ольгополя. Тому жінка час від часу навідувалася додому в гості. Під час останнього приїзду її зустрів чоловік. Був тверезий. Попросив, щоб залишилася з ним. Вона й погодилася. Жили в будинку його бабусі. Хата добротна, з білої цегли, гарні умови. Але ідилія подружнього життя тривала недовго. Чоловік знову взявся за своє.

— Витрати на похорон малюка, — кажуть в Ольгопільській сільраді, — взяла на себе мати вбивці. Віру Іванівну знаємо як порядну жінку. Вона це ще раз підтвердила, коли сталася трагедія. Не відвернулася, не сховалася від біди і від людей, а вчинила по-християнськи. Відспівував маленького покійного священик, якого також покликала ця само жінка.

Провести в останню дорогу вбиту дитину прийшло дуже багато людей. Поховали хлопчика поруч з його дідусем. Про матір покійного кажуть, що вона стала не зовсім адекватно реагувати на трагедію. А в неї попереду пологи...

— Село шоковане тим, що сталося, — додає сільський голова. — Люди не скоро отямляться від такого. Тільки й чути про те, що навіть звірі так не чинять, а тут...

Правоохоронці поки що утримуються від коментарів. Як вдалося дізнатися, підозрюваний пояснює скоєне тим, що був дуже п’яний, тому не пам’ятає нічого, що робив у той вечір.

 

Вінницька область.