Міфи про навалу нелегальних мігрантів шкодять іміджу країни

З лютого 2010 року набуде чинності друга частина Угоди між Україною та ЄС про реадмісію, згідно з якою ми зобов’язані приймати всіх нелегалів, що потрапили до Євросоюзу через українські кордони. Включно з громадянами третіх країн. Чимало експертів говорять про згубні наслідки цієї угоди. Про міфічні та реальні міграційні ризики розповідає перший заступник директора Департаменту охорони державного кордону — начальник управління по роботі з іноземцями, дізнання та адміністративного провадження Адміністрації Держприкордонслужби Борис МАРЧЕНКО.

— Балачки про «згубні наслідки цієї угоди для України» лише підривають авторитет країни, — переконаний Борис Миколайович. — Прикордонники разом із іншими відомствами та міжнародними організаціями активно готуються до змін та можливих наслідків. Визначено механізм передачі іноземців-правопорушників, погоджено та направлено для підписання сусідам проекти імплементаційних протоколів з Угорщиною, Словаччиною та Польщею, вже діють два підпорядковані МВС пункти тимчасового перебування іноземців у Волинській та Чернігівській областях. До речі, за прогнозами, з початком дії угоди в Україну буде передано приблизно 9—10 тисяч нелегальних мігрантів, із яких 4—5 тисяч — громадяни України й лише 4—5 тисяч — вихідці з третіх країн. Це не така вже й велика цифра.

Звісно, є питання, які потрібно вирішувати найближчим часом. Зокрема, прискорити процес укладання угод про реадмісію з Білоруссю та країнами — постачальниками незаконних мігрантів. Негативно впливає на ситуацію і незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону України з Росією та Білоруссю.

Тим часом завдяки комплексу вжитих нашими правоохоронними органами заходів протягом останніх трьох років потоки незаконних мігрантів зменшуються щороку в середньому на 15%. Кількість спроб порушення нелегалами державного кордону України в напрямку Євросоюзу зменшилася у 2007 році на 24%, у 2008 році — на 10,4%, за 9 місяців нинішнього року — на 24%. Зменшення кількості нелегальних мігрантів, що прямують з України, підтверджують і наші колеги з Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. За їхньою інформацією, кількість затриманих на спільних кордонах осіб цієї категорії також зменшується щороку в середньому на 15%.

Сьогодні кримінальні структури, що «спеціалізуються» на незаконному переправленні громадян Грузії, Молдови та деяких країн Південно-Східної Азії, змушені шукати маршрути в обхід України — через Білорусь та Молдову. Кількість спроб порушень кордону вказаною категорією іноземців на білорусько-польській ділянці збільшилася удвічі, на молдовсько-румунській — більш як у 2,5 разу.

— Такі випадки непоодинокі. Одна з причин — низька ефективність контролю за іноземцями, які звільнені з місць тримання на підставі довідок «Про подання особою заяви про надання їй статусу біженця» та «Про звернення до суду». В нас немає законодавчої норми про утримання таких іноземців під час проходження процедури розгляду документів про надання статусу біженця в пунктах тимчасово перебування, як це робиться, скажімо, в Польщі, Литві та інших країнах. Тож, отримавши на руки одну з таких довідок, іноземець фактично легалізується в Україні та має можливість знову штурмувати кордон. До прикладу, торік із 1114 звільнених за довідками міграційних служб осіб 228 були затримані повторно. Дехто — втретє і навіть вчетверте. А за 9 місяців нинішнього року за повторну спробу порушення державного кордону було затримано 217 іноземців, з яких 57 — вихідці з країн Південно-Східної Азії й Африки, а 160 — із СНД.

Ще одна причина — затримані вперше іноземці, в яких є документи, мають право виїхати за межі України в добровільному порядку. Виїзд цих осіб не завжди контролюється, а за власним бажанням залишають країну далеко не всі.

Щоб виправити становище, достатньо внести деякі зміни до законів «Про біженців», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

— Нині в прикордонному відомстві (багато в чому завдяки співпраці з міжнародними організаціями) створено власну відомчу систему, яка розрахована на утримання 577 осіб. Це 11 пунктів тимчасового тримання на 236 осіб, 75 спецприміщень на 306 осіб та гуртожиток для жінок і дітей у Мукачевому. Всі вони або обладнані відповідно до європейських стандартів, або перебувають у процесі модернізації. Це можуть підтвердити представники іноземних посольств, правозахисних організацій та журналісти, які часто відвідують наші заклади.

У рамках «Національної програми дій Європейського інструменту сусідства та партнерства» із бюджетом у 30 мільйонів євро було заплановано створити 3 державні пункти тимчасового перебування іноземців, а крім того, в нашій структурі відкрити ще 5 нових пунктів тимчасового тримання та понад 40 спецприміщень. Політичне рішення з цього приводу є, однак процес поки що затягується.

— Скажу відверто: ми спізнилися принаймні років на десять. У країнах Євросоюзу такі структури існують уже давно й працюють достатньо ефективно. На моє глибоке переконання, ця служба повинна виконувати гуманітарні функції, а не силові чи поліцейські. До її компетенції мають належати питання забезпечення належного утримання іноземців, проведення їх ідентифікації, документування, видворення до країн походження тощо. Також вона повинна проводити консультативну роботу та допомагати адаптуватися в Україні шукачам притулку, біженцями, неідентифікованим іноземцям.

Сьогодні в Україні така служба створена, але через відсутність нормативного врегулювання покладених на неї повноважень управління міграційними процесами поки що здійснюється недостатньо ефективно.

— Будемо відверті: чинне законодавство не відповідає сучасним викликам. Почнемо з того, що в нас немає базового закону, яким визначалися б усі питання міграційної політики держави. А без такого документа про ефективність контролю за міграційними процесами годі й говорити. Крім цього, досі не врегульовано механізм прибуття іноземців в Україну з метою працевлаштування. Немає законодавчо закріпленого контролю за видаванням ліцензій туроператорам і вишам, які запрошують іноземців на навчання. За нашою інформацією, тільки цього року з навчальних закладів України зникло понад 100 вихідців із країн міграційного ризику. Затримані прикордонниками псевдостуденти та псевдотуристи відверто зізнаються, що прибули до України з єдиною метою — потрапити до країн Євросоюзу.

Необхідно встановити кримінальну відповідальність за групові та повторні порушення державного кордону України. Необхідно також внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно посилення відповідальності за дії, передбачені статтями 204, 205, 206, 206-1. У Кодексі України про адміністративне судочинство треба закріпити положення про адміністративне видворення, заборону в’їзду та відмову у в’їзді.