Околиця поліського селища Любешів з промовистою назвою Жабокряки має перспективи перетворитися на єдиний в державі житловий мікрорайон зі статусом водно-болотного заповідника. Принаймні так невесело жартують мешканці чотирнадцяти вулиць, які постійно потерпають від повеней на річці Стохід.
Болото з електропідсвіткою
Городи на Жабокряках справді нагадують болото. Та сама рослинність, той же затхлий запах застояної води. Лише паркани обійсть, а ще підтоплені хліви і, вибачте на слові, нужники, до яких потрібно добиратися кладками, псують загальну картину. Зате весною вся ця околиця старовинного містечка, селищем Любешів якось не хочеться називати, наповнюється голосними жаб’ячими концертами. Звідси і така її незвична назва.
Наприкінці березня ми вже тут були («Голос України» за 3 квітня 2009 р.). Тоді Стохід впритул підійшов до будівель Любешова. І хоч відтоді минуло сім місяців, в Жабокряках майже нічого не змінилося.
Повінь на Стоході триває не день і не місяць. Як розповів начальник Волинського облводгоспу Юрій Бахмачук, з минулорічного серпня річка тут входила в береги лише кілька разів: по тижню в січні й травні, і з початку серпня — на два місяці. Рясні жовтневі дощі знову не вмістилися в річкове ложе. Вже місяць вода плюскає біля обійсть любешівців. Коли зійде, невідомо. Бо в 1998—1999 роках повінь тривала на Стоході без перерви понад двадцять місяців.
Звичайно, прибули ми в Любешів не для того, щоб помилуватися осінніми розливами. Ще весною домовилися з районними керівниками, що разом візьмемося за приборкання норовливого Стоходу. На жаль, зрушень в цій справі не відбулося. Хіба що в свідомості місцевих керівників. Вони зрозуміли, що, окрім критики владних структур, потрібно щось і самим робити. Саме тому й ініціювали зустріч у Любешові всіх зацікавлених в цьому питанні сторін. На жаль, як то кажуть, весілля відбулося без жениха. На зустріч попри запрошення не прибули начальник управління екології та природних ресурсів області Володимир Мирка та начальник обласної екологічної інспекції Олег Кіндер. Першого з них очікували навіть більше, бо саме зауваження попередника Мирки Ростислава Мігаса поставили хрест на запропонованому в 1996 році проекті одамбування Любешова. З 1997 року фінансування державних противопаводкових робіт було припинено. З 1997-го по 2000 рік вони не проводилися. В 2000 році була прийнята державна програма захисту від підтоплень сільських населених пунктів. Тож так сталося, що довколишні села Підкормилля, Зарудче, Хоцунь захистили дамбами від норовистої річки, роботи поблизу Бучина ведуться, а про райцентр забули.
Річка, що «злизує» лід
А тим часом надріччя Любешова дедалі більше нагадує болото. Селищний голова Петро Хомич, який на цій посаді вже 17 років, розповідає, що за ці роки Стохід змінив свій норов. Якщо раніше льодохід на річці чути було за півкілометра, то тепер його немає зовсім. Вода поступово «злизує» крижаний панцир. Що Стохід щораз деградує, підтвердив і керівник облводгоспу Юрій Бахмачук. Русло ріки замулюється, заплава заростає лозою, болотяною травою. Отож кожна повінь стає дедалі серйознішим випробуванням для мешканців любешівських Жабокряк.
Близькість до річки будинків і господарських будівель унеможливлює спорудження дамби. Аби її прокласти, треба на 400 метрах змінити русло. Саме ця ідея закладалася в проект 1996 року. На нещастя його розробників, в управлінні екобезпеки, проводячи експертизу, на схемах побачили, що дамба відсіче від Стоходу його староріччя. А це не узгоджується з Водним кодексом. Хоча селищний голова Петро Хомич категорично заперечує наявність у цьому районі заплави старих русел. Можливо, і так, але чиновник з екобезпеки їх побачив. Історія може повторитися, адже керівники природоохоронного управління вперто не хочуть приїздити в Любешів. А тим часом цей район поступово перетворюється на зону екологічного лиха.
Як пройти поміж заповідні кордони
Центральним на засіданні «круглого столу» стало земельне питання. Точніше, про відведення ділянки під будівництво дамби, водоскидного каналу, насосної станції. Його вирішення ускладнюється тим, що довколишні землі належать Національному природному парку Прип’ять-Стохід. Тож селищна рада разом з керівництвом парку мають потурбуватися про визначення його меж у районі майбутніх робіт. На щастя, керівник останнього Юрій Оласюк запевнив, що є можливість провести кордони парку поза цією зоною.
Ще один підводний камінь закладено в 1995 році указом Президента про визначення в заплаві Прип’яті і Стоходу водно-болотних угідь міжнародного значення. У проекті 1996 року було зазначено, що захисна дамба в 2,8 кілометра не входить в ці угіддя. А як тепер? Селищній раді та адміністрації району необхідно в найстисліші терміни узгодити межі водно-болотних угідь та місце розташування захисних споруд.
Закликавши місцевих керівників швидше вирішити земельні проблеми, Юрій Бахмачук звернувся до них ще з таким проханням:
— Проект 1996 року коштував великих грошей. Він не втрачений, просто залишився на папері, як кажуть, відтермінований. Щоб така сама сумна доля не спіткала і другий проект, трасу нового русла Стоходу, захисної дамби і водовідвідного каналу потрібно попередньо узгодити із зацікавленими і контролюючими органами.
Чітке розуміння проблеми на засіданні «круглого столу» продемонстрували голова Любешівської райдержадміністрації Василь Корець, голова райради Валерій Панасюк, селищний голова Петро Хомич. Від їхньої позиції та узгодженої спільної роботи тепер залежатиме, як швидко вдасться розпочати проектні роботи і конкретну реалізацію плану із захисту селища Любешів від повеней.
Своє побажання якнайшвидше вирішити це питання висловив і начальник головного управління МНС у Волинській області Володимир Грушовінчук.
Хмари згустилися... скоро вдарить грім
Стоїмо на березі Стоходу. Сьогодні він лише за кілька метрів від господарських споруд. А що буде завтра, коли сюди докотиться хвиля чергових дощів? А весною? Поки що водна стихія тут не має жодних перешкод, а люди — захисту від неї. З цим потрібно якнайшвидше закінчувати. Адже вже перша серйозна повінь, а такі тут бувають раз на десять років, зробить Жабокряки відомими всій Україні. Біді простіше запобігти, ніж потім витрачати на ліквідацію її наслідків мільйони гривень.
Любешів
Волинської області.
На знімках: для любешівського селищного голови Петра Хомича найбільший головний біль — підтоплені Стоходом Жабокряки; типова картина надріччянської околиці.
Фото автора.
