Рокіровки в епоху хвороби

Здавалося, ніщо вже не в змозі збити на Львівщині наполегливої ходи передвиборних перегонів. Аж ні — спіткнулися об поріг епідемії «свинячого грипу». Однак у ступорі наші політики перебували недовго.

Перші з нього вийшли регіонали й розпочали роздавати на площі Ринок маски. Треба визнати, за інших обставин до осіб з біло-блакитною символікою в довжелезну чергу львів’ян, з їхніми переконаннями, було б не вишикувати. Та вже не до розбірливості. За день маски розбирали, незважаючи на жодні партійні позначки. А партійні лідери, і на обласному рівні зокрема, часто-густо говорили про «свинячий грип» з упевненістю більшою, ніж медики, і намагалися переконати, що їхні старання в перемозі над грипом є щонайсерйознішими. Як висловився львівський політолог Ігор Танчин, «часом здавалося, що ось-ось хтось пошиє для нашого бідного народу найбільшу марлеву пов’язку і тим увійде до Книги рекордів Гіннесса».

Львівські соціологи та політики під час останньої прес-конференції намагалися переконати журналістів та представників громадськості, що епідемія таки вплинула на рейтинги: четвірка лідерів додала, а решта, хто не міг активно піаритися, потрапили до нерівних умов. Та, провівши власне журналістське опитування, я переконалася, що львів’яни опинилися у ще більшій невизначеності: за кого ж голосувати? І загалом значно втратили цікавість до перегонів. Про це свідчив ще «догриповий» показник: лише один відсоток виборців Львівщини, за даними Комітету виборців України, уточнив свої персональні дані в органах ведення реєстру.

Якщо врахувати, що від початку епідемії до повного її згасання може минути 6—8 тижнів, то часовий шмат у політичних перегонів відібрано чималий. Політичну активність демонструють сьогодні хіба що у виборчих штабах, намагаючись вести партійне будівництво в телефонному режимі. І хто сміявся над тим, як рано розпочали формувати списки для роботи на виборчих дільницях представники «Фронту змін», нині лікті кусають (переважно це штабісти «малих» партій). На це звертала увагу виконавчий директор Львівської обласної громадської організації «Комітет виборців України» Оксана Дащаківська, щоправда, з іншого приводу: активних людей розбирають для роботи на виборчіх дільницях з величезною швидкістю. І тепер можна нарікати на власні зволікання. Щоправда, тоді пані Оксана висловила ще одну (цілком крамольну для Галичини) думку: люди часто зголошуються працювати на дільницях, не дуже замислюючись — хто покличе, аби гроші платили, бо «всі вони єднакові».

Ще в передчутті епідемії свиня, справді, добряче плутала карти політичних гравців на Львівщині. У штабах творилися такі перетасовки, що можна було лише диву даватися. Не встигли люди звикнути до думки, що першим заступником керівника обласного виборчого штабу Партії регіонів став Леонід Мельник, як заговорили про Олександра Ганущина. До речі, крок Мельника, який вважається особою з винятковою «чуйкою» до успіху, сприйняли з цікавістю. Нині він депутат Львівської обласної ради, мандат до котрої отримав за списком партії «Наша Україна». Свого часу очолював Перемишлянську районну державну адміністрацію, працював і на посаді першого заступника голови Львівської облдержадміністрації, вважаючись одним із найдіяльніших топ-менеджерів області. Роботу у штабі регіоналів одразу розпочав із розмахом і загалом впевнений, що сьогодні в Партії регіонів набагато більше прихильників, аніж дехто вважає.

«Членів партії сьогодні на Львівщині налічується до 6 тисяч, а прихильників в області не менш як 10 відсотків, — стверджує Леонід Іванович. — Однозначно розраховуємо потрапити до Львівської облради на чергових виборах у травні 2010 року і посісти там щонайменше 10 депутатських місць. Але списки ще не формуємо, займаємося президентською виборчою кампанією. Після виборів Президента буде достатньо часу для підготовки до виборів органів місцевого самоврядування». І тоді, на його думку, чимало прихованих прихильників партії стануть її відвертими прибічниками. Хоча народний депутат Петро Писарчук, котрий очолює на Львівщині партійний осередок, стверджує вже сьогодні, що за останній місяць кількість прихильників партії подвоїлася, і ця тенденція наростатиме. Так це чи ні, покаже час, однак тандем Писарчук—Мельник на Львівщині справді укріпив позиції регіоналів.

Стосовно Олександра Ганущина, то свого часу він працював на Львівщині керівником технічного штабу «Фронту змін». Молодий та енергійний, до речі, теж екс-заступник голови Львівської ОДА, Ганущин хряпнув партійними дверима досить голосно і заявив, що склав повноваження начальника штабу кандидата у Президенти України Арсенія Яценюка «через бажання останнього зробити Україну залежною від Росії». Керівник ГО «Фронт змін» у Львівській області Степан Кубів щодо такого кроку висловився інакше: «Моя точка зору, що Ганущин виконував чиюсь політичну заказуху. Бо ГО «Фронт змін» так і не отримало від нього ані коментарів, ані підтверджень про політичну позицію стосовно лідерського проекту Яценюка, що був опублікований перед тим». Степан Кубів також припустив, що такий хід Ганущина пов’язаний з образою, бо не його було призначено на посаду голови виборчого штабу.

Однак ще більша інтрига полягала в тому, що керівником Львівського обласного штабу кандидата в Президенти України Арсенія Яценюка став Олег Мандюк. Депутат Львівської обласної ради, екс-голова Львівської міської організації «Нашої України», який був ще донедавна і членом президії львівського осередку, і членом центральної політичної ради партії. Нині він написав заяву про вихід із лав партії «Наша Україна» і її, звісно, завізували.

Напередодні виборів активно тасується колода з партійних активістів. І боротьба йде на декількох полях: за вплив у бізнес-середовищі, за молодь і підтримку так званих моральних авторитетів. Хоча можна зробити й такий поділ — електоральні настрої в селах і Львові. Село здебільшого обстоює кандидатуру Юлії Тимошенко. Зі Львовом усе складніше. Якщо молодь поділилася майже пропорційно між прибічниками Яценюка, «Свободою», «Порою» і БЮТ, і як це часто буває у молодих — «думка плаває», то старше покоління поділилося чіткіше. Мало не вся львівська інтелігенція, принаймні її старша генерація, офіційно і привселюдно підтвердила, що голосуватиме за Ющенка. І цьому не зашкодив, а навіть посприяв невеличкий конфлікт у колі львівської інтелігенції, щоправда, спланований в Києві, але швидко «придушений» порівнянням списків. В одному з них було лише 37 прізвищ осіб, близьких до Степана Павлюка — директора Інституту народознавства Національної академії наук України, які висловилися за підтримку кандидатури Юлії Тимошенко. А в другому — в десятеро більше людей, які згуртувалися довкола прізвища Бориса Возницького — Героя України, що обстоює кандидатуру Віктора Ющенка. Цікаво, що свою позицію Борис Возницький прокоментував так: «Ми не дуже впевнені, що виберуть теперішнього Президента на другий термін, але якщо виберуть когось другого, то хочемо сказати, щоб наступний Президент знав, що у Львові є інтелігенція, яка думає про Україну». І ці слова можна було б вважати чимось на зразок духовного маніфесту, який старше покоління львівської інтелігенції проголошує для молодих своїх послідовників.

Знову-таки на старшу генерацію львівської інтелігенції припав і обов’язок бути довіреними особами кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Один із них Микола Пшевлоцький, голова Львівської організації КУН, навіть заради цього покинув престижну посаду начальника головного управління Держкомзему у Львівській області:

— Загалом в Україні ще не визначилися до половини виборців, на Львівщині приблизно 30—40 відсотків, — каже він. — За цих людей ми й будемо боротися. І впевнений, що в нас в області Віктор Андрійович постійно додаватиме своїх прихильників.

Приблизно 20 тисяч партійців налічує на Львівщині БЮТ, який, до речі, штабів як таких навіть і не створював — базою для них стали районні організації, партійні осередки в селах. Реально БЮТ у владі майже не представлений (із 20 голів райдержадміністрацій має лише двох), проте 40 депутатів в обласній раді і 1000 депутатів у радах різних рівнів становлять потужний бойовий арсенал.

Свою агітацію прихильники Юлії Володимирівни намагаються проводити опосередковано — сприянням у видачі державних актів на землю, програмою по ФАПах, а тепер ще й «контролем за аптеками». Тобто працюють досить тихо. Загалом нинішні передвиборні перегони на Львівщині відзначаються зовнішньою толерантністю і лояльністю один до одного. Заступник керівника виборчого штабу Юлії Тимошенко Андрій Болкун охарактеризував ситуацію так: «Ви не почуєте в нашій виборчій кампанії жодного слова різкої критики на адресу колег. Так, є певні пертурбації в політичній обласній верхівці, але облитих фарбою плакатів Януковича не зустрінете. А регіонали не закидають наших білбордів. Відвертих прилюдних скандалів не буде. Адже ми мали розмови з керівниками багатьох обласних штабів і домовлялися, що один одному не капостимемо. Колегам по коаліції взагалі кажемо: хлопці, не забувайте про другий тур! Якщо до другого туру вийдуть Янукович і Тимошенко, то різкими випадами зараз ви працюєте на перемогу Януковича в майбутньому».

Наразі на Львівщині воюють з оглядкою, адже після виборів, справді, можемо прокинутися в «новій» країні. І якою вона буде, ще ніхто не знає... 

Львівська область.