Сухі криниці, високовольтні лінії електропередач, під якими у дощову погоду не можна навіть парасольку відкрити, бо «б’є» струмом, дороги, розбиті багатотонними вантажними автомобілями, зруйновані будинки — це аж ніяк не повний перелік проблем, які звалилися на голови жителів села Бернашівка Могилів-Подільського району через будівництво Дністровської гідроакумулюючої електростанції. За завдані збитки громада просить хоча б яку-небудь компенсацію. На жаль, енергетики не чують людей.
Пиши не пиши — «благодійники» мовчать
— Що для такого потужного об’єкта якихось там сто чи двісті тисяч гривень? — не приховує здивування сільський голова Бернашівки Євгена Сивун. — Те саме, що крапля у Дністрі. Натомість для нашого села названі суми — великі гроші. Скільки тут тих людей залишилося? 156 господарських дворів, де нині живуть 147 чоловік. Це разом з маленьким Антонком Поповичем. Він єдиний, хто з’явився на світ в нашому селі в цьому році. Коли в Бернашівці було весілля, не пам’ятаю. Зате помирають щороку приблизно десять людей.
Папка рветься від копій листів, які сільський голова адресувала, як вона каже, «благодійникам». Про біди жителів громади її керівник повідомляла у зверненнях на адресу «Укргідроенерго». З проханням допомогти громаді слала листи до дирекції з будівництва ГАЕС. Писала і в район, і в область...
— Пиши не пиши, вони все одно не відповідають, — каже Євгена Сивун. — Ми ж не просимо зірку з неба дістати. Фельдшерсько-акушерський пункт знаходиться у старій попівській хаті. Нема там належних умов, щоб оглянути хворого. Клуб, смішно сказати, пристосували в колишній конюшні, та й приміщення сільради потребує ремонту. А як нам розбили дороги!.. Не перестаю дивуватися байдужості таких поважних керівників до цих нещасних людей. Ми ж тут всі, як на пороховій діжці.
Аж шибки дзеленчали
Коли починали зводити Дністровську греблю, Бернашівка потрапила в число населених пунктів, звідки мали відселити людей. Але «великого переселення» не відбулося. Місце проживання змінили тільки жителі хутора Теклівка і ще декілька мешканців Бернашівки, чиї будинки стояли ближче до Дністра. Решта бернашівців, як вони кажуть, лягають спати і прокидаються під шум води. Тривожні думки не йдуть їм з голови. Село розташоване нижче греблі на відстані не більше двох кілометрів. Не дай Боже біди, село першим накриють хвилі.
— Торік під час повені, коли всі шість агрегатів скидали зайву воду, у нас від того аж шибки дзеленчали, — згадує ті тривожні дні Анатолій Чорний. — Люди боялися спати лягати. Нам підтопило хати, замулило криниці, розмило дороги.
— Наше село перетворили на якийсь випробувальний полігон, — обурюється секретар сільради Валентина Пипик. — Якщо не затопить вода, то вкоротять життя електромагнітні хвилі. День і ніч високовольтні дроти гудуть над головою, як ті оси.
Частина високовольтної лінії електропередач потужністю 330 тисяч кВт проходить через господарські двори і городи окремих жителів Бернашівки. «Ці люди постійно звертаються до мене із скаргами на погіршення здоров’я, — каже сільський голова Євгена Сивун. — Це якась кара небесна. Під такими дротами, які постійно потріскують, як сухі гілляки, не можна босому стояти, бо щипає струм. А коли йде дощ, парасольку хоч не відкривай, «б’є» струмом. За шкідливий вплив колись обіцяли давати людям продуктові набори, та де там...
Сухі криниці
Нині у Бернашівці енергетики ведуть роботи з укріплення берегів притоки Дністра — річки Жван. «Ми, було, зраділи такій новині, — продовжує сільський голова. — Але екскаватори і вантажні автомобілі наробили такого рейваху, що словами не передати. Ніби забули, що тут ще люди живуть. Знищили бульдозером млин, компенсації не повернули навіть гривні. У деяких через їхнє заглиблення в грунт у криницях пропала вода...»
Двадцять п’ять метрів глибина криниці на подвір’ї у пенсіонера Василя Гилинича. Чоловік каже, що сам копав, тому добре знає, яка глибока криниця. Завжди була в ній вода. Вистачало напувати худобу, курей і гусей. Висохла криниця після того, коли почали укріплювати береги річки. Хата пенсіонера на краю села. Найближчий колодязь — у сусідньому селі Жван, це вже іншого району — Мурованокуриловецького. Два-три рази на день дід Василь вирушає до сусідів води просити.
— Про водопровід наші люди вже навіть не мріють, — продовжує розмову сільський голова. — Хоча у своїх проханнях до керівництва станції ми теж згадували про його будівництво, просили допомогти з його прокладенням. Нам би світло включили! Ті ж енергетики демонтували на центральній вулиці лінію електропередач. Чи це вони так економлять на нас, чи як це розуміти, не знаю. ГАЕС уся світиться вогнями, а в нас темно, хоч око виколи.
Вінницька область.
Коментар
Володимир Сірант, голова Могилів-Подільської районної ради:
— Ми добре обізнані з бідами села Бернашівка та її мешканців. Виїжджали туди, мабуть, сотні разів. Вимоги жителів територіальної громади справедливі. Але проблема в тім, що в плані будівництва станції не передбачена жодна компенсація населеному пункту. Документ погоджено на всіх рівнях. Таким його підписали наші попередники, колишні керівники району. Розумію, що людям не важливо, чому так сталося і хто в цьому винен. Вони вимагають справедливості. Особливо у питаннях, коли будівельники й енергетики, як кажуть, господарюють по-своєму, не беруть до уваги не тільки інтереси громадян, а й своїми діями завдають шкоди їхньому здоров’ю. Підтвердженням є спорудження високовольтної ЛЕП на землях частини жителів села. Вважаю, керівництво станції не може не зважати на цей факт. Тут уже компенсувати втрати треба не громаді, а конкретним людям.