Експлуатація грунтів призводить до їх виснаження
Кожен, хто хоч трошки має досвіду роботи в сільськогосподарському виробництві, не заперечуватиме, що від належного підгодовування землі, сівозміни залежить чимало. Адже, наприклад, садіння картоплі на одному й тому ж наділі, як то практикується на дачах чи присадибних ділянках, призводить до накопичення в грунті типових для цієї культури хвороб. Те саме стосується і вирощування, приміром, помідорів у селах, де особливо сприятливий для цих овочів клімат.
Та якщо одноосібників ще якось можна зрозуміти, адже не мають «високих університетів», то помітне розширення посівів технічних культур на землях з продуктивними чорноземами, які раніше славилися своїми зерновими та городиною, незнанням агротехніки не поясниш. Чимало сільгосппідприємств, особливо з іноземним капіталом, спеціалізуються на вирощуванні ріпаку. Площі посівів його озимих сортів збільшилися й цієї осені. Але радіючи, безумовно, щорічному зростанню оброблених земель, не можемо не помітити відсутності належної сівозміни... Ця олійна культура має попит за кордоном, а до того, що дуже виснажує землю -орендарям паїв байдуже. І тенденція ця — загальна: здається, аксіома про те, що земля є основним національним багатством та перебуває під охороною держави, нині набирає дещо іншого змісту. Бо, скажімо, чи всюди вдаються до заходів, спрямованих на раціональне її використання, відтворення і підвищення родючості грунтів? Риторичне запитання: навіть некомпетентній у перелічених термінах людині зрозуміло, що державної охорони земель майже не здійснюється. Бо як же інакше пояснити численні, вражаючі за масштабами, порушення у цій сфері, якими рябіють ЗМІ та частенько просто шокують телесюжети? Як зауважив з цього приводу начальник управління Держкомзему в Городенківському районі Мирослав Гев’юк, нині справді надзвичайно актуальним є питання ефективності використання земель сільськогосподарського призначення: «Ще 2002 року, — зазначив він, — розробили програму земельної реформи району на 2002—2010 роки, одним із розділів якої є охорона земель. Не зупинятимуся на зробленому. Радше хотілось б загострити увагу на актуальності відтворення родючості грунтів. Попри те, що справа потребує коштів та відповідних рішень законодавчого характеру, зарадити ускладненню ситуації могла б оранка впоперек схилів, збільшення відсотка багаторічних трав у структурі сівозмін та інших непросапних культур. Волати вже хочеться від того, що повсюди, з року в рік, на одних і тих же масивах — ріпак, ріпаченько, ріпачисько, ріпачище... А ця олійна, як, до речі, й соняшник, веде до значного виснаження грунтів. Бізнес робить ставку на культури, що дають прибутки, не дотримуючись належних ґрунтозахисних заходів. Як мовиться, немає крайніх, з кого питати: чи в орендодавців, чи в орендарів. І в приватному секторі не дотримуються сівозміни, часто після пшениці — ячмінь, потім знову — пшениця... Отож залишать після себе землю, яка не родитиме, а площі біля лісових масивів заростатимуть деревами та кущами... Процвітає самозахоплення земель. Нерідко відсутні водоохоронні смуги. Переорюють під’їзні шляхи до водойм. А де контроль з боку громад, сільських рад? Самими лише штрафними санкціями землевпорядних служб не зарадиш...
— Останнім часом ставиться також питання занедбаності осушних систем, а свого часу на заходи з меліорації було витрачено чимало коштів...
— На території району нині є майже дев’ять тисяч гектарів осушених земель, зокрема, 1597 гектарів на території Росохацької сільської ради. І ще чимало — Далешівської, Чортовецької, Ясенево-Пільнівської та інших. Але меліоративні системи, здебільшого, занедбані, землекористувачі не ремонтують дренажів, не дивляться до колекторів. Подекуди безконтрольно віддали меліоровані гектари під забудову. Проблема в тому, що землі віддають в оренду, а орендарі, звісно, не завжди дбайливо поводяться з ними.
Івано-Франківська область.
