Якось журналістська стежка вивела мене на прокурора Кузовкіна. Олександр Володимирович видався мені конкретним, як висловлюється нинішня молодь: принциповим професіоналом.
А влітку я отримав колективного листа з Переяслава-Хмельницького, де він нині працює. Автори просили захистити редактора місцевої газети, звільненої нібито за те, що друкувала правдиві матеріали. Зокрема, опублікувала інтерв’ю з Кузовкіним, котрий обстояв 183,15 га Хоцьківських лісових угідь. Землі повернуто вдячній сільській громаді.
«Уряди-годи нам у район Бог надіслав путнього прокурора, який сміливо захищає законність», — пафосно зазначають наші кореспонденти.
Серед підписантів була і Оксана Шевченко. Ні з нею, ні з її однодумцями зустрітися не довелось: гнаний редактор не виявила бажання бути підзахисною парламентської газети. Але поклик про допомогу надійшов від Шевченко.
Її неприємності, як вона вважає, почалися ще в травні 2006-го. Оксана працювала тоді юрисконсультом ЖЕКу. Їй стало відомо про непристойний вчинок дочки Стєклорєзова (прізвище змінено. — Авт.), яка, будучи заміжньою, надала в ЖЕК паспорт без відповідної відмітки і одержала фіктивну довідку про склад родини. На її підставі держава виплачувала їй допомогу як малозабезпеченій.
Оксана Володимирівна повідомила про це начальникові контори і за його дорученням підготувала листа в управління праці та соціального захисту населення. Знала б вона, чим обернеться сумлінне виконання службових обов’язків...
25 травня 2006 року «самотню» заміжню жінку викликали в управління, де, прочитавши лекцію про її аморальність, зажадали повернути незаконно отримані суми. Нараз втратити дармові гроші — хто таке вибачить? Того самого дня о 10-й годині вечора у дворі Шевченко з’явився п’яний Стєклорєзов і його зять. Оксана вважає, що вони хотіли їй помститися, але на їхньому шляху трапилася її мама Тамара Миколаївна. Жінку побили, супроводжуючи знущання нецензурною лайкою й погрозами. Коли вона, рятуючись від чоловіків, вибігла на вулицю, помітила, що Стєклорєзов, який переслідував її, упав і, як згодом з’ясувалося, покалічив руку.
Метикуватий чоловік і його родичі, мабуть, здогадалися, чим може закінчитися п’яний дебош і застерегли Шевченко. Батько «одинокої» звернувся в «швидку» з порізом лівої руки, а зять одразу повідомив причину: поранила, мовляв, тестя «блискучим предметом, схожим на ніж», Оксана. Її побита мама написала заяву в міліцію. Там, списавши інцидент на тривалі неприязні відносини, відмовили в порушенні кримінальної справи і стосовно Стєклорєзова, і стосовно Шевченко.
Пізніше, уже в жовтні 2006-го, за фактом завдання тілесних ушкоджень Стєклорєзову таки порушили кримінальну справу. Цікавий момент: 20 жовтня 2006 року Оксана Володимирівна звернулася в прокуратуру із заявою про притягнення хуліганів до відповідальності, а вже наступного дня, за її словами, з’явилася згадана справа №... Заяву ж Шевченко було переадресовано в міліцію, де і понині припадає пилом. Щоправда, розслідування факту завдання Стєклорєзову рани теж «заморозили» — з причини невстановлення особи злочинця.
Минув рік, два, два з половиною. Справа лежала на полиці. Як здалося, непотрібна, але не забута.
У серпні ц. р. сестра Оксани Наталія, стомившись після кількаразових скарг у прокуратуру, звернулася до столичного окружного адміністративного суду із заявою про бездіяльність прокуратури.
А скаржилася Наталя (автор текстів — Оксана, юрист за освітою) на сусіда, який у гаражі, що примикає до будинку Шевченко, влаштував пункт шиномонтажа. Як і у випадку з дочкою Стєклорєзова, яку за великим рахунком треба було притягати до відповідальності за шахрайство, правота заявниці була очевидною.
«...дозвіл на будівництво гаража в місці, де його зведено, не давався... З господарем розмовляв головний архітектор, котрий вимагав закрити пункт шиномонтажа», — писав ще 2008-го міський голова І. Якименко. Безрезультатно.
«Кіоск «Шиномонтаж» ... побудовано і експлуатується без узгодження проектно-кошторисної документації. Санітарно-захисної зони до житлового будинку (сусідів. — Авт.) не дотримано. Власника кіоску притягнуто до адміністративної відповідальності, ухвалено заборонити експлуатацію кіоску».
(З відповіді головного санітарного лікаря Київської області (2008 рік) Г. Гринчука).
Оштрафовано суб’єкта несанкціонованої діяльності й обласною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.
Підприємниця Б-ко і це проігнорувала.
Загрожували рік назад пальчиком з міськради: не демонтуєте об’єкт — подамо в суд. Як з гуски вода.
Олександр Кузовкін, знаючи про санкції проти хазяїна незаконно експлуатованої СТО, у своїй відповіді (19.06.09) підтвердив факти порушень з боку «монтажниці» (вгадайте, де працює її чоловік), повідомив про прокурорські приписи. У результаті чого Б-ко свою діяльність призупинила, як відомо прокурору.
— Станція техобслуговування працює понині, отруюючи життя нашій родині, — доводить Оксана, представниця сестри в суді. До слова, звернутися до Феміди радив Наталі Володимирівні Кузовкін...
А затим події розгорталися так.
Перше засідання окружного адміністративного відбулося 14.09.09 р. о 9.30. А вже о 15.00 Оксана сиділа перед слідчим. Від нього й довідалася, що її опитують як свідка у колись призупиненій кримінальній справі, слідство у якій відновлено. «А напередодні невідомі, вибивши віконну раму, кинули в наш дім «коктейль Молотова», — розповідає Оксана Шевченко.
25.09.2009 р. старший лейтенант міліції порушує кримінальну справу стосовно Оксани. Її обвинувачують у завданні Стєклорєзову тілесних ушкоджень середнього ступеня.
29.09.2009 р. — залучає дівчину як обвинувачувану. У двох постановах значиться: невстановленим предметом, схожим на ніж, навмисно завдала удару Стєклорєзову в область правої кисті. Також було проведено судово-медичну експертизу.
Усі ці дії Оксана сприймає як своє переслідування і намагання вплинути на неї.
Хто ж надихав слідчого на поновлення розслідування? Обвинувачувану викликали в міліцію навіть у вихідні.
— Наскільки мені відомо, з 2006-го не було жодної слідчої дії, оперативно-розшукового заходу, — відзначає Оксана. — Принаймні, підтверджувальних документів я не бачила. Я просила про проведення очної ставки з так званим потерпілим. Не повірите, слідчий не провів її, посилаючись на те, що її вже проводили в 2006-му. Але тоді я був як свідок... Я хочу знати, яку ж руку (праву-ліву) я поранила. І чим конкретно — адже знаряддя злочину немає й бути не може.
Бог не обділив Оксану красою і стрункістю, але не дав їй зросту. Невже можна повірити, що ця тендітна дівчина (зріст 150 см, вага 48 кг) насмілилася б з чимось схожим на ніж кинутися на здорованя (подейкують, раніше судимого) вагою під центнер і зростом 180 см?
Захищаючи себе, Оксана змогла дізнатися, що ще в 2002 році потерпілий мав «поріз... правої кисті» і лікувався в той самій лікарні, що і цього разу.
Без коментарів.
...Я вірю в правоту Оксани Шевченко, шанованого в регіоні правозахисника, послугами якої користуються і місцеві депутати. Але хто їй може допомогти в ситуації, що склалася? Тільки суд. А він сьогодні, на жаль, не на її боці.
Обвинувачувана оскаржила постанову про порушення кримінальної справи. І заявила відвід учасникові судового засідання Кузовкіну і його підлеглим. Прокурор області чи то вчасно не одержав прохання, чи то не відреагував, але міськрайонний суд розглядав скаргу Шевченко за участю місцевого прокурора. І відмовив у її задоволенні.
Слуги Феміди апеляційної інстанції теж не були прихильні до заявника: постанову залишили в силі. При цьому виявили, вважаю, особливу увагу до Шевченко та її адвоката.
— Я одержала повістку 30 жовтня о 14-й годині, а засідання в Києві відбулося того самого дня о 10-й. Відправлена ж повістка 27 жовтня. На кого грішити: на пошту, на відправника? Упевнена в одному: слухання справи можна було перенести, якщо б на те була воля... — розповідає Оксана Шевченко.
Попереду цікаві судові, я сказав би доленосні, розгляди. У Переяславі-Хмельницькому спішно готують матеріали для передачі в місцевий суд (гадаю, справедливо було б доручити їхній розгляд в іншому районі). У Києві продовжиться судовий спір.
Про хід і результати цих слухань ми розповімо.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
