«Азарт был вся его жизнь, которую изменить следовало бы давно. Но что выбрать взамен?»
Ця фраза з повісті 21-річного киянина Володимира Козловського «Клетчатая рубашка» якнайкраще характеризує душевний стан його молодого ровесника, який опинився сьогодні сам на сам з реаліями сучасної епохи — бездуховної, позбавленої ідеології добра, а тому хворобливо-руйнівної і жорстокої. Епохи, де суспільство, відкинувши вікові принципи гуманізму, охоплене загальною лихоманкою швидкої і безоглядної наживи, пошуком найкоротших шляхів часто-густо у сумнівних, з точки зору людської моралі, перспективах фінансових оборудок.
Літературний образ повісті — своєрідний «негероїчний» герой нашого часу, який сам під враженням загальної безвиході в настроях свого покоління не в силах щось змінити в житті. Та й чи винний він один у тому, що негероїчний? Адже навіть його найпростіші бажання — такі природні і, на перший погляд, цілком реалістичні: побудувати кар’єру, знайти кохання і дружбу — не мають відгуку у світі цинізму і слабодухості. І, втративши і перше, і друге, і третє, він знову повертається у простір ілюзій у пошуках випадкового, примарного щастя.
Як боротися з цим порядком підмінених цінностей?
Чи достатньо заборони на гральний бізнес, щоб cпрямувати енергію душі на благо? Як знайти противагу порочній залежності, і в чому вона може полягати?
Молодий прозаїк допомагає своїм читачам осмислити найтривожніші реалії нашого загального буття, які він відчуває в якихось найчутливіших і життєво важливих точках. Проте не оприлюднює прямих і безпосередніх рішень. Бо в кожного — свій шлях до Істини.
Говорячи про творчість Володимира Козловського, дуже важко з упевненістю визначити його головне літературне кредо. Адже йому однаково притаманні романтизм (який цілком відповідає віку письменника), іронія і гумор, містичні настрої і водночас глибока філософія і жорстокий, часом нещадний, психологізм.
Усе це ви знайдете у його другій книзі, що, як і повість, матиме назву «Клетчатая рубашка» і чекає на свій вихід до читача в київському видавництві «Криниця».
Коротко про самого Володимира
Козловський Володимир Валерійович народився 10 травня 1988 року в Києві. Дитячі роки і роки ранньої юності минули, в основному, за межами України, оскільки батьки перебували на дипломатичній службі. Нині — студент юридичного факультету Київського національного університету культури і мистецтв.
У 19 років написав перше оповідання — «Немного вечера на пляжном песке», назва якого стала і заголовком першої книги (К., «Криниця», 2008 р.). Наклад хоча і невеликий, але знайти її сьогодні можна у київській Парламентській бібліотеці, у бібліотеках Вінниці, Донецька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Кіровограда, Полтави, Сум, Харкова, Ужгорода, Євпаторії.
Публікувався в українських виданнях: газетах «Киевский вестник», «Демократична Україна», у часописах «Дніпро», «Жінка», «Кампус». На Українському радіо у цикловій передачі «Літературні читання» прозвучали сторінки першої повісті автора «Чайна церемонія».
Незважаючи на молодий вік Володимира Козловського, його лаконічна і динамічна проза дедалі більше приваблює не лише вітчизняного, а й зарубіжного видавця. Зокрема, з його роботами знайомі читачі білоруських журналів «Нёман» і «Маладосць»; деякі твори перекладаються хорватською і китайською мовами; ними також зацікавилася російськомовна преса Греції і ФРН.
Сам В. Козловський вважає себе російськомовним, але суто українським письменником.
