Той, хто в кожній стіні прагне знайти двері, тобто справедливість, повинен сам бути чистим перед законом і власною совістю. Принаймні, чесним і безкорисливим. Про таких газети шанобливо розповідають, щоб їх морально підтримати і надихнути когось на пошук істини. «Без надії — сподіваюсь», — девіз усіх нескорених, що стали на довгий і нелегкий шлях обстоювання людської честі та гідності...

Профспілка під погонами

...Зоя Хижняк торує його вже п’ять років. Від інших правдолюбів відрізняється тим, що захищає не тільки себе. Посада у неї така — головний інспектор з охорони праці Сумської митниці. До того ж Зоя Іванівна очолює профспілкову організацію «Справедливість», яка входить до Конфедерації вільних профспілок України. Оце «вибухонебезпечне» сумісництво, за твердженням митників, і використовує Хижняк.

Життя від неї немає, — можна прочитати між рядків у листах, наказах, розпорядженнях, актах. — Псує кров командирам і всьому підрозділу.

Про це відверто казали мені деякі співробітники митниці, з якими кілька годин з’ясовував, хто винен і що робити.

Хижняк, на їхню думку, не та людина, яку слід захищати. «Напишіть, як ми роками тримаємо оборону в суді, прокуратурі, в інших інстанціях», — просили погононосії. І показували теки із судовими рішеннями, постановами, ухвалами.

Практично всі вони — на користь Зої Хижняк та її колег. «Ми їх оскаржили», — запевняли мене відповідачі, але я побачив лише вердикти, що вступили в законну силу. Утім, деякі з них (стосовно виплат, скажімо) поки що і досі не виконані.

Отже, у напіввійськовій організації прижилась «біла ворона», яка посміла «каркати» на самих генералів. Кому це сподобається і хто таке терпітиме? Утім, мушу віддати належне начальникам: приборкати порушника спокою вони таки намагаються законним шляхом. Але атаки роботодавця Зоя Іванівна вміло і впевнено відбиває. Тим же законним шляхом. Що дуже, як я зрозумів, нервує генералів із Сум і Києва. Лампасоносці з ученими званнями, склалося враження, безцеремонно диктують свої умови: припини скаржитись або йди геть. Не підкоряється лідер профспілки. Хочуть їй бодай догану оголосити — не виходить.

Самі винні! Навіщо поставили на посаду, яка апріорі передбачає конфлікти? На що розраховували, даючи згоду на обрання Хижняк головою профспілки митниці? Адже знали про її неймовірну енергію та кредо «Служить бы рад — прислуживаться тошно». Вона ж одразу продемонструвала нездатність гнутися й готовність відстоювати інтереси людини праці до перемоги. Мабуть, тому в результаті «колектив» оговтався і помилку невдовзі виправив: Хижняк в 2005-му переобрали. Не біда! Борець за істину завжди знайде альтернативний шлях для захисту. Зоя Іванівна створила на митниці (нечуваний випадок) вільну профспілку. Як таке могло статися? Невже демократія в Україні справді процвітає?

На рахунку «Справедливості» — понад 20 виграних справ. Завдяки незалежній профспілці захистили права в суді шестеро митників, дехто — кілька разів. Сама Хижняк у районному суді довела незаконність її переобрання з посади голови «правильного» профкому. Чи не вперше в державі, кажуть спілчани.

Нині дамоклів меч знову завис над головним інспектором з охорони праці. Укотре генерали намагаються отримати згоду профспілки на винесення Хижняк дисциплінарного стягнення, а віднедавна на звільнення — «Справедливість» згоди не дає, бо вважає претензії до неї безпідставними. Що робить законослухняний роботодавець у такій ситуації? Елементарно, Ватсон: або знаходить переконливі аргументи, або залишає в спокої «порушника».

Натомість у червні 2009-го до в. о. Голови Державної митної служби Ігоря Піковського надходить подання. Висновки, які мене найбільше зацікавили, пропоную і вашій увазі:

«Керуючись вимогами п. 1 наказу Держмитслужби від 23.01.08 № 35 «Про призначення на посади та звільнення з посад», направляємо подання щодо припинення державної служби головному інспектору з охорони праці Сумської митниці Хижняк Зої Іванівни у зв’язку з порушенням нею Присяги держслужбовця.

На посаді... Хижняк З. І. працює з червня 2004 р. У 2005 році створила незалежну профспілкову організацію «Захист справедливості» (тепер — вільна професійна спілка «Справедливість») з трьох осіб. Свою виборну посаду використовує з метою уникнення відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків та зловживає правами, наданими законом.

З 2005 року по теперішній час перебуває у постійних судових спорах із Сумською митницею та її працівниками, постійно звертається до вищих та місцевих органів державної влади, правоохоронних органів зі скаргами на дії керівництва митниці, чим підриває імідж митної служби та створює нездоровий психологічний клімат у колективі. Також мають місце неодноразові несанкціоновані звернення головного інспектора з охорони праці Хижняк З. І. на адресу контролюючих органів та служб, а також до посадових осіб Держмитслужби України (виділено мною. — Авт.).

Виходячи з вищевикладеного, вважаємо, що дії Хижняк З. І. є порушенням службової дисципліни, перешкоджанням роботі керівництва митниці щодо організації її діяльності у сфері охорони праці, порушенням Присяги держслужбовця.

Просимо припинити державну службу згідно з п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» для головного інспектора з охорони праці Сумської митниці Хижняк Зої Іванівни».

Ось такі аргументи, які коментувати не хочеться. Але що таке «несанкціоновані звернення»? Є термін «несанкціонований арешт», чули ми про несанкціонований відбір газу, несанкціонований мітинг... А тут — несанкціоновані звернення. Можливо, це листи, надіслані без погодження з начальством? Ось де корінь зла, виявляється.

На подання в Києві відреагували належним чином: через два місяці з’явився наказ про проведення службового розслідування стосовно Хижняк.

— Про упередженість до мене свідчать кілька фактів, — розмірковує Зоя Іванівна. — У складі комісії, що вирішувала мою долю, не було фахівця у галузі охорони праці з територіального управління Держпромгірнагляду. Комісія звинуватила мене в тому, що я, відповідно до чинного законодавства, зверталася до судових та інших інстанцій, оскаржуючи дії чи бездіяльність керівництва митниці. І ще нюанс: перевіряючі в акті відзначили численні порушення з мого боку і при цьому констатували, що дисциплінарних стягнень не маю.

Отаким було службове розслідування з метою об’єктивного та всебічного з’ясування обставин неналежного виконання... службових обов’язків.

Після цього з’явилося чергове звернення до профспілки про надання згоди на звільнення «білої ворони». А чому б і ні, коли вона порушила присягу держслужбовця, Дисциплінарний статут митної служби, закони та інструкції. Однак роботодавець знову піймав облизня.

Як працюється Зої Іванівні в такій обстановці?

— Тиск зростає, — повідала Зоя Іванівна. — На одній із нарад мене звинуватили, що я зірвала звіт про стан охорони праці у ІІ—ІІІ кварталах. І що це вже втретє в цьому році. За даними начальства, за півроку я була відсутня на роботі 61 день, зате лише за два місяці написала близько 19 скарг і брала участь у 24 судових засіданнях. Це все неправда: у лютому 2009-го я звітувала за четвертий квартал 2008, а в травні — за перший. На згаданій нараді мене не було з поважної причини — викликали в прокуратуру. Телефонограма, до речі, надійшла черговому і начальник про це знав. А щодо 61 дня... Це законні лікарняні та відпустки...

То навіщо наводити тінь на плетінь, панове генерали?

Анатомія конфлікту

Зоя Хижняк вважає, що конфлікт почався в 2005-му, коли вона забила на сполох та оцінила як незадовільні умови праці на вантажно-митному терміналі. Правоту головного інспектора з охорони праці тоді підтвердили в самій Державній митній службі, Держнаглядохоронпраці, міській СЕС, Управлінні МНС тощо. Відповідні приписи і покарання тодішнього керівництва, звісно, не сприяло авторитету Хижняк. Після цього щорічні атестаційні оцінки її різко змінились з «добре» на «низькі». Про що, до речі, писав Владислав Жмурков у статті «Зуб за зуб» («Голос України» за 5.12.2005).

Нестерпним ж її перебування в стінах митниці стало для начальників, вочевидь, у січні 2009-го, коли «Справедливість» осмілилась надіслати голові Держмитслужби вимогу про розірвання трудового договору з керівником. Ви чули про таке зухвальство з боку профспілки? На 84 аркушах (а це копії судових рішень, приписи, службові записки, накази, висновки ревізорів, протести прокурорів тощо) «Справедливість» намагалась довести, що він, на їхню думку, допускав порушення статуту і присяги.

Це звернення, як і попередні та наступні, було прийнято Києвом «до відома», «до уваги». Остання відповідь, підписана Головою Служби Анатолієм Макаренком, ставила крапку в переписці: «...повторно повідомляємо, що підстав для розірвання трудового договору... на даний час немає». А незабаром у Суми відрядили комісію за справою Хижняк...

Таке, напевне, мало кого здивує, бо навряд чи хтось наведе приклад того, як за вимогою профспілки знімали начальника-генерала. А ось про розправу з борцями за справедливість — історій безліч.

До речі, місцеві прокурори належним чином реагували на звернення Хижняк і двічі надсилали відповідну інформацію в столицю з проханням провести перевірку. Київ відмовчався. Може, Генпрокуратура зуміє добитися реакції Держмитслужби, і вона нарешті розбереться, хто зі сторін конфлікту правий.

Колега Ірина Козак написала статтю «З генералами-двієчниками буде окрема розмова» («Голос України» за 23.10.09), розповівши про результати тестування керівників митниць. Не знаю, яку оцінку отримали керівники цієї митниці (якщо вони тестувалися) на іспиті із знання законів про працю й профспілки...

Не завадило б усім керівникам, у яких сотні, тисячі підлеглих, пройти відповідні курси з етики, естетики, психології. Утім, даруйте за банальні поради. Названі дисципліни вони проходили, вивчаючи Митний кодекс, статут та інструкції. Якби їх сумлінно дотримувались, то протистояння «профспілка—генерал», гадаю, не виникло б.

 

Суми.