Дива трапляються лише в казках

Україна — Греція. 0:1. Гол: Салпінгідіс, 31.

Україна: П’ятов, Кобін, Хачериді, Кучер, Ракицький, Михалик (Гай, 65), Тимощук, Ярмоленко (Гусєв, 69), Шевченко, Алієв (Селезньов, 57), Мілевський. Тренер — Олексій Михайличенко.

Греція: Цорвас, Вінтра, Спіропулос, Папастатопулос (Пляцикас, 29), Кир’якос, Морас, Кацураніс, Карагуніс, Салпінгідіс, Самарас (Гекас, 63), Харистеас (Ціоліс, 71). Тренер — Отто Рехагель.

Попереджено: Кацураніса, 17, Ярмоленка, 52, Вінтру, 62, Кир’якоса, 77.

Рефері — Олегаріо Бенкеренса (Португалія).

Донецьк. «Донбас Арена». 31 743 глядачі.

2 градуси. Дощ.

До ПАР їдуть: Словенія, Франція, Португалія, Греція.

Учетверте збірна України наступила на ті самі граблі, не здолавши бар’єр плей-оф. І цілком справедливо, бо не показала гри, якої від неї чекали мільйони вболівальників. Розчарувала їх неабияк. Звичайно, можна знайти купу причин, через які синьо-жовті не виконали поставлене завдання: не той, бачте, стиль гри суперника, невезіння, дощ, котрий, хай йому дідько, почався якраз за півгодини перед початком зустрічі.

Можливо, в усьому переліченому є певний сенс. Однак треба дивитися правді в очі і шукати причини невдачі насамперед у свої діях. А помилки були, особливо в обороні, в передачах. Ми вже вкотре переконалися, що наша команда буквально приречена на невміння грати першим номером проти команд із бетонною обороною...

А починалося все просто чудово. Наші пішли вперед великими силами, створили два голевих моменти. Спочатку Ярмоленко прострелив у центрі карного майданчика греків, але Шевченко не влучив по м`ячу. Незабаром потужно пробив Алієв. Воротар відбив прямо на Шевченка, який не влучив з дюжини метрів.

Здавалося, ось-ось наші дотиснуть суперника. Але все вийшло навпаки. Поступово господарі віддали ініціативу. І, як кажуть, самі собі «накопали» лихо. Коли провалилися одразу Кучер і Хачериді, сам на сам із П’ятовим вибіг Салпінгідіс і спокійно пробив у кут воріт низом.

А тим часом українці продовжували рух уперед. Та, хоч плач, з абсолютно нульовою реалізацією, без здорового глузду і світлої думки в атаці. Хоча ми могли зрівняти рахунок (42-а хвилина), коли штрафний з правого флангу виконав Алієв. Здавалося, Шевченко має занести м’яча у ворота зблизька. Та йому в останню мить завадив... Хачериді.

Тим часом незворушні греки впевнено вели свою партію. То що робити нашим? Важко відповісти на це запитання. Про які, скажіть, командні дії можна було говорити, коли у наявності суцільна розбалансованість?

Так і завершився перший тайм, поселивши в душах уболівальників саму лише тривогу й сумніви стосовно якісних змін у грі нашої збірної. І такі думки лякали нас недаремно. Хоч українці після перерви і демонстрували активність, але не отримали з того жодного зиску. Знову реалізація була ахіллесовою п’ятою української команди. Однак трибуни не бажали миритися навіть з думкою про катастрофу, що насувалася невблаганно, і продовжували сподіватися на диво. Тільки воно, як правило, трапляється лише в казках...

— Мої гравці вклали в гру душу і діяли самовіддано, тому добилися необхідного результату, — сказав після зустрічі Отто Рехагель. — Українці діяли активно і важко було їх стримувати. Але, на щастя, нам удалося зробити це. А ще, коли проаналізували гру збірної України, то побачили, що не все у неї гаразд в обороні. Тому нам удалися досить гострі контратаки. Я дуже задоволений самовіддачею моїх футболістів.

— Ми б показали видовищний футбол, якби за нас грали... Іньєста, Гаві, Мессі, Кака...

— Мені дуже болить, що так завершився цей відбірний цикл. Вважаю, що ми заслуговували поїздки на чемпіонат світу. Вибачаюся за те, що чогось недоробили, щось не змогли. Ця гра перекреслила весь цикл. Шкода, що нам сьогодні не вистачило майстерності. Ви знаєте, у мене немає таких, більших, скажемо, зауважень. Усі помилялися, усі хотіли, билися й намагалися. Не вистачило майстерності, щоб виграти цей двобій. На жаль, моя мрія і мрія хлопців цього разу не збулася.

— Ярмоленко в Афінах непогано провів другий тайм. Тому залишили його в складі. Випустили Алієва, сподівалися, що буде досить багато боротьби, стандартів. До того ж, у нього відмінні взаємини з Мілевським і Шевченком, бо грають в одному клубі. Ми хотіли освіжити гру. Але десь не вистачило сил і готовності.

— Він останнім часом мало грав. Така ситуація в нашому футболі. Ті самі Гай, Кобін, Мандзюк не завжди потрапляють до стартових складів у клубах. Виходить, що ми збиралися виступати на чемпіонаті світу з футболістами, які не грають у чемпіонаті України...

— Шкода, що збірна стала розмінною монетою. Це якесь неподобство. Я крайніх не шукаю, ще раз підкреслюю: вся провина лежить на мені. Нехай ображаються на мене, але влаштовувати суперечки й подібні переписки напередодні таких матчів — таке збірній не допомогло. Це перша наша гра при напівпорожніх трибунах. Відчуття було, що ми грали не в Україні, а на нейтральному полі.

— Розумію, що програв вирішальний матч. Але в цілому я чесно виконував свою роботу і хотів перемоги не менше за вас, не менше за гравців. Контракт у мене закінчується цього року. Якщо запропонують продовжити роботу, погоджуся...