Ми ведемо розмову з народним депутатом України, членом парламентського Комітету з питань правосуддя Дмитром ПРИТИКОЮ.— Може з цього ЧОМУ й почнемо нашу бесіду, шановний Дмитре Микитовичу? Весь депутатський корпус, і весь суддівський добре знають вас як палкого прихильника верховенства права і людину, яка зробила вагомий внесок у вдосконалення законів, особливо господарського судочинства, відпрацювання чітких, однакових для всіх учасників судового процесу умов та правил судочинства. В порядку законодавчої ініціативи ви внесли на розгляд парламенту ґрунтовно опрацьований проект нового Господарського процесуального кодексу України, реєстраційний №2178... Коли саме ви внесли цей законопроект?
— Торік, 6 березня. Давненько, безумовно.
— Щось ваша усмішка сумна. А це ж законопроект, який конче потрібен державі, суб’єктам господарювання та підприємництва, людям. Адже сьогодні розгляд справ у господарських судах здійснюється на підставі Господарського процесуального кодексу України 1991 року. Уявляєте, скільки води відтоді протекло Дніпром! Хіба можна на тих перших наших правових наробках ефективно здійснювати судовий захист?
— Звичайно, ні. Новий Господарський процесуальний кодекс України і має стати правовою основою для забезпечення захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників господарських правовідносин, в тому числі від порушень з боку органів державної влади та їх посадових осіб, тих, хто безпосередньо здійснює державний контроль та нагляд за господарською діяльністю, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справ, віднесених до компетенції господарських судів.
— Тобто йдеться про значне розширення прав господарських судів?
— Швидше, про розширення компетенції цих судів і посилення відповідальності за здійснення правосуддя. Проектом Кодексу пропонується суттєво змінити повноваження інститутів доказового права, забезпечення позову та попередніх забезпечувальних заходів.
У проекті реалізовано положення Конституції України щодо повного фіксування судового процесу технічними засобами. Регламентовано положення про розгляд господарських спорів за участю іноземних суб’єктів господарювання... Виключено з Кодексу інститут відмови у прийнятті заяви, що надавало суду можливість відмовляти в доступі до суду, позбавляти заявника права на судовий захист.
— Уже перелік новел і змінених норм дає можливість знову і знову повертатись до запитання: ЧОМУ проект нового Кодексу досі не розглядається? Адже очевидним є той факт, що новий закон піднесе наше господарське судочинство на вищий правовий і більш цивілізований рівень. В його оновлених статтях узагалі відсутній атавізм директивного права, відомчо-особистісні пріоритети... Не менш важливим, а можливо, саме визначальним є те, що проект нового Господарського процесуального кодексу України закріплює необхідність уже давно назрілого розмежування повноважень загальних та господарських судів в умовах ринкових перетворень в Україні... А може, саме переляк перед правовим розмежуванням цих повноважень і лежить в основі тривалого утримання нового Кодексу в безмежних шухлядах парламентаріїв?
— Цілком прийнятна думка: можливо. Але таких можливо чимало на шляхах деяких інших нововведень. Не всі готові розширити компетенцію господарських судів. До того ж нехтується право цих судів розглядати справи не лише з урахуванням суб’єктивного складу правовідносин, а й змісту спірних правовідносин. Практика сучасного господарського судочинства показує, що до компетенції господарських судів необхідно було віднести справи, однією із сторін яких є громадянин, просто громадянин, а не обов’язково підприємець. Це, зокрема, справи, які випливають із спорів між акціонером і акціонерним товариством, учасниками інших господарських товариств. Одним із авторів такого законопроекту був і я. На сьогодні відповідні зміни внесено до статті 12 чинного Господарського процесуального кодексу України. Нині вже можна прогнозувати шквал таких спорів земельних питань, що назрівають.
— А цього не хочуть сприйняти ті, хто стоїть на чолі цих товариств чи й навіть над ними?
— Звичайно! Але ми чомусь не беремо до уваги, що завтра таким само простим громадянином може стати той, хто сьогодні стоїть над судовим процесом.
— Так, Дмитре Микитовичу! Для кожного неупередженого ока є очевидним, що поданий вами проект Господарського процесуального кодексу України має достатньо помітних і важливих нововведень, зокрема як Кодекс правового розвитку економіки держави. І тут я ось до чого веду. Ви, ваша толерантність, відсутність тієї шаленої амбіційності, яку часом виявляють не обтяжені думкою колеги, ваша, зрештою, депутатська порядність і віра в силу розумового діалогу — похвальні. Але залишається на поверхні розмови оте ЧОМУ. Чому такий необхідний і чітко виписаний законопроект не знаходить енергійної підтримки колег? Може, слід шукати якусь іншу, більш ефективну лінію його просування?..
— Якусь іншу? Я ніколи не був і навряд чи буду серед тих, хто собі прокладає шлях ліктями. Я більше покладаюся на силу аргументів, ніж на аргумент сили, і відверто скажу, що ціла низка запропонованих норм уже знайшла своїх прихильників, до того ж не лише в Партії регіонів, а й серед «нашоукраїнців», членів Блоку Литвина, серед комуністів і бютівців.
— Відомо, що свої проекти нового Господарського процесуального кодексу подали декілька депутатів. Але чому б вам, Дмитре Микитовичу, не проявити ініціативи і хоч раз зібратися цією групою за одним столом і сказати: «Друзі! Давайте подумаємо про хитку нині економіку України! Давайте станемо на позицію простих людей, які місяцями і роками шукають свою правду і захист у лабіринтах судових статей і самих судів. Давайте зберемося й не вийдемо з цієї кімнати доти, доки не зведемо всі кращі статті в єдиному проекті закону».
— Ой, довго ми сиділи б у тій кімнаті. Бо розуміння праведного і неправедного є. Немає ще достатнього розуміння громадянського і політичного. Нам треба ще дуже багато і ретельно попрацювати саме в сесійній залі парламенту, в комітетах. Знаю, що наша фракція відкрита і готова до пошуку такого порозуміння. Але ще є сили, які поки що уникають ділового діалогу. Проте я все-таки схильний до думки, що найближчим часом, вже на наступній сесії, ми проведемо і перше і друге читання законопроекту і в підсумку він стане новим Кодексом.
— Коли слухаєш ваші відповіді, Дмитре Микитовичу, то майже всі акценти ви розставляєте так, що в вашій особі проглядається палкий захисник і провідник ідей піднесення авторитету і правової репутації господарських судів. Це що, дається взнаки більш як п’ятнадцятирічна практика очолення Вищого господарського суду України?
— Я б трішки інакше, ніж поставлено запитання, відповів на це. Я так гадаю, що всім нам, незалежно від того, де і як ми працювали і яких ми політичних уподобань, треба якнайбільше дбати про піднесення авторитету України як правової держави. І коли ми — передусім маю на увазі парламентаріїв — у своїй галузі, відповідно до свого фаху захищатимемо і дбатимемо про ділову репутацію конкретної галузі праці чи права, то шлях від країни із залишками директивного управління у сферах сучасного життя, шлях України до цивілізованого світу буде і коротший, і не такий болісний. Уже настав час привести наше національне законодавство у відповідність до стандартів Ради Європи, які стосуються підвищення ефективності судового захисту.
— Ми з вами не зачепили ще одного гострого в судочинстві питання. Вам краще, ніж іншим, відомо, яких зусиль доводиться докладати людям, щоб пройти всі судові інстанції та перепони для захисту своїх прав та інтересів. Практично майже кожна справа — не будемо уточнювати, чому саме, — некомпетентність чи нечесність судді, заплутаність чи вплив ще до кінця не зжитого телефонного права тощо — проходить нині першу, апеляційну та касаційну інстанції. На якомусь із цих етапів — найчастіше це апеляційна чи касаційна інстанція — правда торжествує. Врешті-решт, Верховний Суд України ставить крапку у найбільш критичних випадках. Але останнім часом — і це вже озвучується у Верховній Раді України! — піддається критиці практика перегляду рішень господарських судів у порядку «повторної касації» та «з виняткових обставин». Європейський суд з прав людини вбачає в цьому перевищення Верховним Судом України своїх конституційних повноважень. Мені здається, що ви тут маєте свою позицію та її обґрунтування. Чи не так?
— Скажете, що я знову від усіх захищаю Вищий господарський суд України, авторитет його рішень... Так, захищаю. Але знову-таки авторитет не просто спеціалізованого суду, а авторитет вищого судового органу спеціалізованих судів. Якщо в одній залі зібрати прихильників і противників повторної касації, будуть бурхливі дебати. Але вони зменшаться, або і згаснуть, у міру того, як до всіх дійде розуміння, що ми живемо в іншому світі, де правові гарантії забезпечуються не ще якоюсь надбудовою «високих повноважень», а чітким виконанням статті 129 Конституції України щодо основних засад національного судочинства та практики Європейського суду, який дає нам зразки процесуального захисту прав Людини. Європейський суд не раз звертав увагу на те, що рішення суду повинно бути прогнозованим й остаточним після перегляду його касаційним судом, яким є Вищий господарський суд України. Законність перегляду рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України в порядку «повторної касації» сьогодні є предметом розгляду Конституційного Суду України. Усі судді з нетерпінням чекають на його висновок.
— Отже, і тут ви йдете шляхом пошуку компромісу і порозуміння? Зокрема, в стінах парламенту?
— Так, саме в стінах парламенту я сподіваюся на порозуміння і підтримку своїх колег.
— Щасти вам на цій складній дорозі.
— Дякую!
