Влада Донецької області схвалює заборону виїзду за кордон для керівників підприємств, які заборгували заробітну плату. Як повідомлялося, українські суди зробили «невиїзними» 2682 директорів підприємств, де не платять гроші робітникам. 

«Моя позиція така: це цілком правильно, це потрібно робити. І робити ще більш жорстко, ніж є на сьогодні, — так прокоментував ситуацію «Голосу України» голова обласної ради Анатолій Близнюк. — Я доручив своєму заступнику вивчити, скільки в тому списку наших керівників. І щоб усі теплокомуненерго перевірили всіх начальників, які не платять. Щоб ми цей список доповнили. А то, трапляється, не заплатив за тепло тисячу гривень, а потім каже, що в нього диван забрали (судові виконавці. — Авт.), а в дивані було сто тисяч доларів. Чого ж ти не заплатив тисячу гривень?»

За даними обласного управління статистики, на 1 жовтня цього року заборгованість по зарплаті в Донецькій області становила 315 мільйонів гривень. Із них 172 тисячі — борги економічно активних підприємств: з початку року ця сума збільшилася на 25 відсотків. Тоді як борги економічно неактивних підприємств знизилися. В обласній державній адміністрації також вважають, що заборона виїзду за кордон стимулюватиме керівників платити зарплату.

А от начальник управління економіки, промисловості, транспорту і зв’язку Горлівської міськради Юрій Трунов, до якого я звернулася по коментар, не бачить взаємозв’язку: «А як це допоможе — не виїжджати за кордон? Серед державних підприємств, які не платять зарплату, — дві наші шахти, «Комсомолець» та імені Гагаріна. Вони належать до шахт третьої групи, тобто тих, які готують до закриття і фінансують за залишковим принципом. На цих шахтах заборгованість — тримісячний фонд зарплати. Напруженість у колективах відчувається, але якихось акцій немає, людям видають гроші частинами. Щодо державного підприємства «Артемвугілля», то це наше містоутворююче підприємство і, слава Богу, там зарплату платять вчасно».

Серед підприємств, які названі найбільшими в Україні боржниками по зарплаті, — Горлівський хімічний завод. Парадокс у тому, що на ньому немає директора: підприємство перебуває в стадії банкрутства, є лише керуючий санацією приватний підприємець, призначений судом. До того ж завод стовідсотково перебуває у державній власності. «Вісімдесят відсотків бюджету міста — це податок із доходів фізичних осіб, — каже Юрій Трунов. — І зараз, коли обсяги виробництва за рік упали на 43 відсотки, ситуація дуже складна. Вдвічі скоротив виробництво концерн «Стирол», і це позначилося на надходженнях до бюджету, хоча зарплату хімікам платять вчасно. Але тим колективам, де заборгували гроші, невиїзд директора за кордон не допоможе. Там потрібне державне фінансування».

Пригадую, наприкінці 90-х, коли на шахтах масово не платили зарплату, в Донецьку зібрали нараду керівників кількох областей та вугільних «генералів». Говорили про жахливу ситуацію в галузі. Суцільну «чорну» картину псувала одна деталь. Перед входом до зали бізнес-центру, де проходила нарада, представниці туристичної фірми роздавали яскраві буклети про гірськолижні курорти Австрії і Швейцарії. Мабуть, точно знали, де знайти клієнта...