Людяність завжди в ціні

— Ходімте, покажу, — запропонувала їй.

Доки піднімаємось ліфтом, цікавлюсь у жіночки, яка приїхала до Рівного здалеку, із самої що не є поліської глибинки — Старого Села Рокитнівського району, чому саме до Валентина Кроки вона хоче потрапити на прийом.

— Бо чула, що він нікому не відмовляє у допомозі. Ось і Марійці Кузьмич із нашого села допоміг. Вона інвалід з дитинства, переходила саме на «дорослу» групу інвалідності, то стільки натерпілась від бюрократів: ті прискіпувались до кожного папірця, відсилаючи її щоразу шукати то той, то інший документ. А дівчинці важко так часто добиратись здалеку до Рівного, та й гроші на квиток потрібні. Ото дитя не витерпіло і пішло до Кроки на прийом. Він уважно вислухав її і уладнав цю проблему. Та ще й допоміг поступити їй на навчання у Рівненське медичне училище. То, може, і мені допоможе...

Чесно кажучи, знаючи Валентина Івановича багато років, я й не сумнівалась, що так воно і буде. І це не вперше чую подібні гарні відгуки про депутата. Пригадалось, як В. Крока допоміг свого часу сім’ї Володимира Мартинчука, яку спіткало велике горе: після пологів, народивши трійню дівчаток, померла дружина Володимира. А вдома ще була маленька донька. Тоді Валентин Іванович допоміг багатодітному батьку отримати квартиру. Та й тепер ця сім’я у полі зору депутата...

Пригадую, як саме завдяки старанням В. Кроки було придбано хату для багатодітної сім’ї інваліда-«афганця» Віталія Богдана у селі Комарівка Костопільського району.

«Золота людина, — каже про Валентина Кроку Ніна Нетецька із села Гільча-2 Здолбунівського району. — Я тепер не дивуюсь, що його стільки разів обирають депутатом. Побільше б таких депутатів, уважних, чуйних до людей, порядних, то і жили б ми краще».

А потім жінка розповіла про проблему, яка привела її на прийом до Валентина Івановича. У самої Ніни Іванівни шестеро дітей. Воно б, звичайно, радіти, та ось в аварії гине її донька із зятем — залишаються сиротами четверо їхніх дітей. Звичайно, яка бабуся дозволить, щоб онуків забрали у дитбудинок. Тож Ніна Іванівна стала їхнім опікуном, у чому дуже допоміг Валентин Крока.

— А ще Валентин Іванович допоміг нам придбати пральну машину, меблі, три двоярусні ліжка — сім’я ж тепер у мене відчутно побільшала. Та й у розв’язанні інших житейських проблем він нам допомагав, за що йому щиро вдячна, — каже Ніна Нетецька. — А ще за те, що вміє втішити, підтримати добрим словом, поспівчувати, що дуже рідко зустрічаєш у наш непростий час. Тож наша сім’я завжди молиться Богу за його здоров’я.

Звичайно, цей перелік добрих справ Валентина Івановича можна було б продовжувати і для цього не вистачило б газетної сторінки. Помиляються ті, хто вважає, що люди не вміють цінувати добро — за мажоритарної системи виборів депутатів до місцевих рад В. Крока завжди набирав більше п’ятдесяти відсотків голосів виборців. Та й коли депутатів почали обирати за партійними списками, БЮТ, від якого йшов на вибори другим у списку Валентин Іванович, на мою думку, має завдячувати своїм відчутним представництвом у Рівненській обласній раді авторитету цієї людини.

До речі, В. Крока приймає людей не лише у чітко відведені приймальні дні. Вміє слухати їх під час зустрічей у районах, знайде час для них попри зайнятість.

— Якщо людина приїхала сюди, значить, вона розраховує на допомогу. І я ніколи не допускаю, щоб вона годинами просиджувала у приймальні — обов’язково прийму, вислухаю, — каже Валентин Іванович. — Загалом у цьому році прийняв більше півтисячі людей. Дві третіх порушених ними проблем вдалося вирішити одразу, решту — вивчаємо. Але не завжди всі питання, з якими звертаються люди, у моїй компетенції — деякі може вирішити тільки суд. У таких випадках раджу, як вчинити. Користуючись нагодою, хочу подякувати прокурору області Анатолію Пришку, начальнику УМВСУ Ярославу Голомші, ректору РДГУ Руслану Постоловському, голові правління ВАТ «Рівнегаз» Петру Дубасу, директору ВАТ «Волинь-цемент» Сергію Царуку, які завжди допомагають мені у вирішенні питань, з якими звертаються виборці.

— З різних, але найчастіше просять допомоги на лікування (таких звернень найбільше), просто матеріальної допомоги — з цим звертаються ті, хто з тих чи інших причин опинився за межею бідності. Звертаються також із земельних питань. Є звернення, в яких люди просять захисту від свавілля чиновників. Такі факти перевіряю особливо ретельно. Бо і сам не переношу грубощів, цинізму, — каже Валентин Крока. — Та й взагалі вважаю, що будь-який депутат, крім виконання своїх обов’язків і повноважень, повинен бути щирим, вникати у проблеми людей, не шкодувати для них часу. Мені дуже приємно, коли з мого прийому людина виходить з посмішкою.

— Мабуть, від моєї мами Надії Хомівни, якій 88 років (до речі, цими днями їй за народження і гідне виховання п’ятьох дітей присвоєно почесне звання «Мати-героїня». — Авт.). Вона завжди виховувала в мені та моїх сестрах і братах Лідії, Галині, Михайлові, Анатолії людяність, за що ми їй безмежно вдячні. До мудрих життєвих маминих порад я завжди прислухався. Вона радила мені та моїм двом братам, які теж свого часу були депутатами і головами сільських рад, а відтак працювали з людьми: «Синочки, ставтесь до людей так, як ви хотіли б, щоб вони ставились до вас». Цього дотримуюсь у житті, цього навчив своїх доньок, а тепер учу всіх своїх чотирьох онуків, — каже заступник голови Рівненської обласної ради Валентин Крока.

 

Рівне.