Європейські партнери, які надавали гроші, дивувалися, чому сільська громада вирішила витратити їх на клуб. Іноземці вважали, що клуби — це розкіш.

 

Школа в селі Дмитрівка Шахтарського району сяє новенькими вікнами. До зими тут підготувалися, як ніколи: повністю поміняли систему опалення. Утеплення навчального закладу обійшлося в 750 тисяч гривень. Тепер усі 305 учнів та вчителі навчатимуться і працюватимуть у комфортних умовах. Прощавайте, рукавиці на уроках! В особливому захваті хлопці: у спортзал завезли нове обладнання, тож заняття фізкультурою стануть ще цікавішими. Навіть туристичні намети привезли: діти полюбляють ходити в туристичні походи по рідному краю. Серед інших улюблених предметів у розмові із кореспондентом школярі називали математику та історію. Кожен із класів оформлено дбайливо і з любов’ю. Ця школа — найбільша в районі: до сільради входять дев’ять населених пунктів.

«На нашу школу збирали гроші і підприємці, і голови сільгоспкооперативів, і прості люди — батьки, вчителі. Всі допомагали, — каже депутат районної ради, голова Дмитрівського сільського споживчого товариства і голова агенції із впровадження проектів Тетяна Браганцева. — Спочатку люди насторожено ставилися, але потім переконалися, що справа потрібна і ніхто обманювати не збирається. Загальними зусиллями назбирали 47 тисяч гривень, решту допомогла знайти районна рада. Тепер усі раді, що школа красива».

«Якщо вартість, приміром, ремонту Дмитрівської сільської школи була 750 тисяч гривень, то громада мала дати 75 тисяч. Тоді як половина мешканців села — пенсіонери, — каже голова районної ради Олена Скородинська. — Така сама ситуація була в інших селах. Гроші збирали усім миром: просили у керівників сільгосппідприємств, приватних підприємців, я їздила до директорів шахт, адже район межує із шахтарськими містами, і багато гірників живе у нас. Давали, хто скільки може».

Кошти європейських партнерів розбили на 16 проектів — хотілося відремонтувати якомога більше об’єктів соціальної сфери. Адже «дірок» багато: відсутність тепла в дитсадочках і школах, дахи, які течуть, застарілі комунікації тощо. У кожному селі проходили збори, на яких громада визначала голосуванням, куди саме вкласти гроші, а також обирала ініціативну групу та голову агенції із впровадження проектів. Майже всюди цю роботу довірили депутатам районної ради. Щодо напрямів, які селяни вважали пріоритетними, то в чотирьох селах вирішили капітально відремонтувати школи, у п’яти — провести водогін, у восьми — відновити фельдшерсько-акушерські пункти.

«Багато сіл у нас без води по п’ять—сім років, — пояснює голова райради. — Потрібно відновити п’ять водогонів, із повною заміною водонапірних башт, насосних груп та існуючих водогонів. Ми вже відкрили один водогін довжиною сім кілометрів: тепер село Золотарівка не залежить від шахт: раніше вони забезпечували мешканців водою, але через старі труби вода або зовсім не надходила, або надходила дуже поганої якості».

Олена Скородинська задоволена ремонтом фельдшерсько-акушерських пунктів: якщо раніше в них не було навіть тонометрів, то сьогодні завозиться нове обладнання, яке замовили мешканці сіл, — електрокардіографи, апарати ультразвукової діагностики, стоматологічні крісла, УВЧ-апарати та інші. Крім того, відремонтовано будівлі ФАПів. А лікарі за час реконструкції пройшли курси підвищення кваліфікації і навчилися користуватися новою технікою. Тепер, приміром, до малого (не центрального) села Камишатки двічі на тиждень приїздить лікар, який приймає пацієнтів у відновленому приміщенні, обладнаному апаратурою.

Мешканці двох сіл проголосували на зборах за відновлення будинків культури. До речі, цей момент викликав непорозуміння із європейськими партнерами. «Іноземці спочатку сприймали бажання вкласти гроші в клуби як дивину, — пригадує голова райради. — Казали: мовляв, всюди криза, всього не вистачає, а ви тут театральні крісла збираєтеся купувати. На їхній погляд, клуби — це розкіш, це розваги. Але ми постаралися довести, що це дуже потрібна для села справа. Криза кризою, а життя триває. Клуб — місце, куди люди приходять за радістю, розрадою, де виховуються діти, навчаються танцювати, співати. У нас проводять і вечорниці, і різноманітні свята та фестивалі. Адже селяни важко працюють і відпочивати теж повинні в нормальних умовах». Тож тепер у двох селах будуть відремонтовані клуби із новим обладнанням.

Керівник районної ради вважає, що потрібно створювати сприятливі умови, щоб молодь не їхала із села. А це — насамперед робочі місця та побутові умови: газ, вода, тепло. Хоча за останні роки новонароджених дітей у районі побільшало. В деяких селах, таких, як Степанівка, навіть черга до дитячого садочка стоїть. В інших сезонні дитсадки перетворили на постійні, відновивши водо- та теплопостачання. У районі розроблені вже десять «резервних» проектів із розвитку сільських громад. Ці проекти чекають на свого інвестора. Тепер уже і в селах повірили в силу громади. Співробітництво із іноземними партнерами мало ще один результат: люди, які вклали свої гроші у відновлення об’єктів соціальної сфери, ставляться до них, як до власного майна. У Дмитрівці подейкують, що батьки, бабусі й дідусі, після того, як дали гроші на ремонт школи, провели «виховну» роботу із дітьми та онуками, суворо наказавши не псувати стіни, двері та вікна.

 

На знімках: дмитрівська сільська школа після ремонту; школярі кажуть, що тепер ходять до школи, як на свято.

 

 

 

Фото автора.