Із виступів представників фракцій

15 листопада виповнилося 70 років відтоді, коли територія Західної України стала територією української держави. На превеликий жаль, наша держава, починаючи від найвищих чинників, включаючи парламент, абсолютно знехтували цю надзвичайно важливу дату. Нещодавно колега О. Голуб вніс проект постанови, щоб відзначити на державному рівні це свято — як глуха стіна. Так, був День злуки, як факт намірів, який закінчився тим, що Петлюра продав Україну Польщі, але була осінь 1939 року, яка привела до того, що Західна Україна стала українською землею. Хотів би нагадати слова відомого англійського діяча, який говорив про те, що можна і варто засуджувати пакт Ріббентропа-Молотова, але якщо німці забирали чужі території, то Сталін повертав свою територію. У мене складається враження, що незабаром «НУ-НС» внесе законопроект, в якому пропонуватиме денонсувати рішення Верховної Ради УРСР від 15 листопада 1939 року про включення Західної України до території української держави. Бачу, що ви вже готові до того.

Дуже сумно, що з 1991 року в Україні не знайшлося ефективного лідера та політичної сили, спроможної змінити квадратні колеса нашого воза. З існуючою системою управління в податковій і кадровій політиці, знищення національної економіки і бізнесу, самоврядування і централізації ресурсів майбутнього у нашій країні немає. Хіба кандидати у Президенти цього не розуміють, що свої програми будують, як зазвичай, на обмані, обіцянках? Основна біда української влади останніх поколінь — все знищуючий популізм. Людей обманюють нездійсненними обіцянками, руйнуючи економіку та житлове господарство. Дивує те, що ми досі не визначили, а що ж ми будуємо? Немає мети, а отже, неможливо і досягнути її. Частина парламенту продовжує будувати комунізм, встановлює мораторії, фіксує ціни, розподіляє пільги. Інша частина намагається будувати ринкову економіку і державу європейського типу. Але результат маємо, як лебідь, рак і щука.

Треба провести слухання і визначитися, куди ми їдемо, як змінюватимемо наші квадратні колеса на круглі. Це рішення має бути зафіксоване у відповідній декларації.

Нещодавно представники БЮТ отримали інструкцію: говорити, що закон про підвищення соціальних стандартів підвищує пенсію всього на 60 копійок, а для секретаріату Президента — на 900 гривень. Це абсолютна брехня. Ми прийняли підвищення тільки мінімальної пенсії та мінімальних зарплат для бюджетників. Тобто кожна людина, яка отримувала мінімальну пенсію, має право з 1 листопада ц. р. отримувати пенсію на 75 гривень більшу, і кожен, хто отримував мінімальну зарплату в бюджетній сфері, — зарплату на 400 гривень більшу. І кожна людина, якій уже в листопаді не нарахували цих грошей, має право вимагати це від уряду та подати на уряд до суду. Цинічності цієї влади, яка звикла чорне називати білим і навпаки, немає меж. Але найбільша небезпека тієї жінки, яка рветься до ще більшої влади, до абсолютної влади, є те, що вона на шляху до своїх особистих цілей переступить і через старика, і через дитину. Те, що сталося в Україні з проведенням Євробачення, — безпрецедентний факт. Ми оголосили епідемію, закрили школи і дитячі садки, а вчора прийняли в Україну дітей із 13 країн світу і будемо в час піку епідемії проводити дитяче Євробачення під патронатом Тимошенко, бо це ще один привід для її піару.

На парламент уже можна вішати табличку «Всі пішли на фронт». Але не на фронт боротьби з грипом чи кризою, за добробут українського населення, а на виборчий фронт. На фронт боротьби з українським народом. І в першу чергу боротьби з пенсіонерами та малозахищеним населенням. Вимоги Партії регіонів щодо розгляду питань на цьому пленарному тижні чітко продемонстрували: Партія регіонів зняла з себе відповідальність за те, що відбувається у державі та повністю зайнялася піаром, виборчою кампанією та відвертою популістською демагогією. Партії регіонів та всім, хто їх підтримує, абсолютно байдуже, як країна бореться з грипом, як наповнюється бюджет, як виплачуються пенсії, зарплати вчителям, медикам. На словах усі турбуються про народ. А насправді парламент перетворюють на безкоштовну трибуну для виголошення виборчих гасел та спроб дестабілізації ситуації у країні. Навіть розгляд держбюджету на 2010 рік намагаєтеся перетворити на суто політичний інструмент у виборчій кампанії. До Бюджетного комітету надійшло більш як 1000 пропозицій. Їх ціна — це додаткові витрати на суму 157 мільярдів гривень. Якщо вам байдуже, як країна житиме наступного року, то дайте можливість іншим ретельно попрацювати над тим, щоб державний бюджет був реальним фінансовим документом держави.

Україна цей рік живе в економічній кризі, яка охопила увесь світ. Провідні вітчизняні економісти проаналізували здобутки, прорахунки та завдання, що стоять перед нашою державою. Отже, що зроблено в економіці та що влада може записати собі у плюси? Попереджено фінансовий крах у країні, пройдено перший етап рекапіталізації проблемних банків, проведено успішні перемовини з МВФ та Світовим банком, у час кризи Україна отримала більше 10 мільярдів доларів найдешевших у світі кредитів. Це зміцнило довіру іноземних інвесторів та полегшило рефінансування короткострокових зовнішніх боргів. Збережено високий рівень фіскальної дисципліни, повний обсяг виплат у соціальній сфері, не допущено розвалу внутрішніх джерел фінансування, досягнуто поступове зменшення дефіциту платіжного балансу, попри значні втрати на зовнішніх ринках. Усе це фахівці відносять до результатів роботи уряду. Його є за що критикувати, але саме Кабінет Міністрів тримає українську економіку на плаву у період подвійної кризи — економічної та передвиборної. І ще невідомо, яка з них несе більше негативу.