Дорогою ціною

Із такої заяви розпочався тиждень, і обговоренням її він фінішував. Змістовна частина майже всіх коментарів та експертних оцінок не ставила під сумнів єдине — нагорі не порозуміються, і якщо країна одержить останній транш кредиту ($ 3,8 млрд.), то вже навесні. В Нацбанку до цього поставилися спокійно: золотовалютні резерви нині покривають двічі критичні обсяги імпорту, менше клопоту з випуском гривні під черговий транш, яку потому хоч так, хоч так — стерилізувати. Водночас запас міцності тримається на нестабільності платіжного балансу, піраміді облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) і обмежених ресурсах на закупівлю природного газу. Чи не демонструє Нацбанк удаваний спокій?

На фондових майданчиках проігнорували сигнал від МВФ — акції підприємств зростали на позитивах глобального ринку. Проте поставлений під сумнів транш кредиту «стенд бай» сигналізує і про слабку кредитоспроможність країни, і про надзвичайно високі курсові ризики. Відплив інвестицій і чергова девальвація, зрештою, спіткають фондові майданчики.

Подорожчання інвалюти загострить кризу в банківському секторі через подальше зростання кількості проблемних кредитів, а відтак — через потребу залучати додаткові резерви та капітал акціонерів. А це погіршить фінансове становище потужних виробників, які візьмуться за оптимізацію... фондів оплати праці. Разом із тим близько 2,5 тисячі керівників підприємств уже стали «невиїзними» через борги в заробітних платах, що, прямо кажучи, безглуздо.

І нарешті. Якщо Нацбанк віднайде до кінця року кілька мільярдів гривень для відстрочки девальвації, то уряд фактично перебуває у заручниках бюджетної кризи. Інакше не можна розцінювати нестачу близько 40 мільярдів гривень доходів. Треба підвищувати заробітні плати та пенсії вже в листопаді, але грошей катма! Тиснути на Нацбанк — марнувати час. Залучати гривню через продаж ОВДП — ризиковано: й папери короткострокові, й прибутки після їх погашення спрямують на закупівлю інвалюти. Тож реального підняття заробітних плат і пенсій до кінця року не станеться, якщо тільки уряд не візьме гроші з повітря. Тому вже постала реальна загроза скорочення багатьох держпрограм і видатків бюджетних організацій.

В Інтернеті вже цитують урядову постанову від 29 жовтня ц. р., яка нібито встановлює порядок виконання держбюджету на 2010 рік. Мінфіну доручається під час підготовки до другого читання законопроекту про держбюджет-2010 передбачити його дефіцит... майже в 40 мільярдів гривен; Держказначейству — з 1 січня зараховувати податки, збори та інші надходження відповідно до закону «Про Державний бюджет на 2009 рік». А розпорядникам бюджетних коштів, зокрема: забезпечити спрямування власних надходжень на реалізацію основних функцій, якщо їх не надає загальний фонд держбюджету. Логічно, лаконічно, а для тих, хто живе на одну зарплату, ще й катастрофічно.

У коментарі щодо жовтневого уповільнення інфляції повз увагу міністра економіки Богдана Данилишина чомусь пройшов такий важливий чинник, як реальний рівень доходів населення, який лежить на плінтусі. Може, саме тому, що МВФ опонує Президентові Віктору Ющенку, котрий схвалив підвищення мінімальних заробітних плат і пенсій? МВФ не проти підвищень. Інакше б він не виділяв Україні кредити на підтримку купівельної спроможності заробітних плат і пенсій. Він застерігає від покращення стрімголов і за будь-яку ціну. Джейла Пазарбазіолу підрахувала, що така ціна становитиме сім відсотків ВВП країни. Цікаво тільки, на яку статистику спиралися її розрахунки?

Не обізнані з особливостями нашої статистики представники Всесвітньої організації охорони здоров’я також засумнівалися в кількості уражених грипом A/H1N1. Мовляв, вірус свинячого грипу одразу починає домінувати над іншими, чого ми не враховуємо. Наївні ескулапи. В нас домінує над усім вірус політичного грипу. Це, коли шикують країну на вакцинацію, усупереч застереженням імунологів і невизначеності, з яким грипом країна має справу. (Грип «А» налічує, приміром, з півтори сотні штамів?) Це, коли Прем’єр-міністра можна розпікати й за активність, і за бездіяльність одночасно. Коли, попри ажіотажний попит на ліки та високі ціни, гуртові їх постачальники чомусь надприбутків не одержують. Або коли під білими масками грабують банки. Зрештою, коли відсоток інфляції починає важити більше за відсоток смертності.

Антимонопольний комітет порушив 72 справи проти фармкомпаній за фактами необгрунтованого підняття цін на «антигрипозні» препарати, але з огляду на майже 23 тисячі аптек країни це не свідчить про масові порушення правил торгівлі.

Серед тижня Міністерство охорони здоров’я одержало 18 тисяч упаковок тамівіру, який є аналогом розрекламованого таміфлю. Його виробляє одна з харківських компаній і найближчим часом збирається постачати в лікарні області. А ціна втричі нижча за ту, що була на початку епідемії, даруйте, «свинського» грипу. Поза тим ще зарано складати ціни. Бо економіка, нехай і повільніше, ніж на початку року, але продовжує падати, а люди ще помирають через грип.