Ніколи не забуваю тримати вухо біля землі

Минулої суботи Голова Верховної Ради України Володимир Литвин побував у Черкасах та в першій історичній столиці Української козацької держави —стародавньому Чигирині.

Глава парламенту, історик за фахом і покликанням, з великим інтересом ознайомився з історико-архітектурним комплексом «Резиденція Богдана Хмельницького», експозицією музею великого гетьмана-державотворця. А на Замковій горі вклонився величному пам’ятникові «батькові Хмелю».

У переповненій залі районного будинку культури чигиринці приязно вітали керівника єдиного законодавчого органу країни. У взаємозацікавленій розмові з мешканцями колишньої гетьманської столиці Володимир Михайлович наголосив, що така масштабна постать, як Богдан Хмельницький, у всі часи єднала і єднає наш народ. Бо саме він, видатний державний діяч, полководець і дипломат, відчув розумом і серцем прагнення свого народу, закумулював, згуртував його сили й очолив боротьбу за національне визволення.

Перекинувши місток від козацьких звитяжних часів, за яких Богдану Хмельницькому вдавалося утримувати одну з найбільших і найбоєздатніших в Європі армій, до наших днів, глава парламенту висловив свою позицію щодо стану сучасних українських Збройних сил. Сьогодні, через недофінансування, лави армії залишають професіонали — контрактники і офіцери.

— Це дуже тривожний сигнал, — підкреслив Володимир Литвин. — Однак, перш ніж виконувати завдання з фінансування, треба призначити керівника Міністерства оборони. Це прерогатива Президента. Крім того, аби вирішити назрілі проблеми, спочатку потрібно припинити розкрадати українську армію, навести там елементарний порядок, проінвентаризувати армійське майно, яке ще там залишилося.

На запитання, де знайти гроші на поліпшення фінансування армії, на підвищення зарплат та пенсій, на виконання закону про дітей війни, — Володимир Литвин відповів так: шукати їх не потрібно, вони є. Ось тільки жорсткого контролю за фінансовими потоками нема. Лише торік за межі України спокійно «витекло» понад 22 мільярди доларів. Близько 6 мільярдів інвестиційних доларів «осіли» на Кіпрі. Чи могли вони залишитися і працювати на свою державу? Безумовно, могли. Якби була політична стабільність, відсутність корупції, прозорість влади.

— Сьогодні в Україні 124 мільярдами доларів володіє 50 родин, — наголосив Володимир Михайлович. — Порівняйте: щорічний державний бюджет обчислюється у межах 230—250 мільярдів гривень. Олігархи, котрі володіють потужними промисловими підприємствами, у собівартість продукції вкладають 8 відсотків заробітної плати. Навіть за часів СРСР ця частка становила не менше 25—30 відсотків.

Щоб виправити цю кричущу несправедливість, Верховна Рада повинна ухвалити відповідний закон, переконаний її керівник. Далі обкрадати, обдурювати людей вже нема куди. Поріг цинізму давно переступили ті, хто найбільше кричить про моральність і відданість своєму народові.

На чигиринській зустрічі було багато педагогів, медпрацівників, людей старшого віку, молоді. Розмова з Головою Верховної Ради вийшла відвертою, довірливою. Володимир Михайлович щиро і просто розповів про себе. Як виростав у багатодітній сім’ї. Як щодня, крім уроків, порався по господарству, пас корову, бігав до матері на колгоспне поле, аби допомогти їй полоти. «За літо, — пригадував, — серпами вижинали по неугіддях усі клаптики, заготовляли худобі сіно. Коли я розказував згодом своїм дітям, як з болота набирав шапкою воду, проціджував її і пив — вони не вірили... Тоді я навчився тримати вухо біля землі і цього ніколи не забуваю -протягом усього свого життя. Після школи батьки дали мені на дорогу 24 карбованці і я поїхав до Києва, — продовжував неголосно — у залі стояла тиша. — Я марив навчанням в університеті і без «доброго дядька» вступив до нього. Батьки вчили: чужого не бери, розраховуй тільки на свою працю».

— Минули роки. І, як кажуть, сільський хлопець вибився у люди. Але де б я, на яких посадах не працював, мені завжди боліло і болить одне: чому досі не живуть наші люди по-людськи? Чому одна дитина ходить обшарпана, а друга не знає що вже їй одягнути, який мобільник купити?! Чому через бідність вимирає народ?..»

У Черкасах, у Палаці спорту «Будівельник», Голова Верховної Ради взяв участь у молодіжному спортивно-розважальному святі. Згодом сам одягнув спортивну форму і вийшов у складі київської аматорської команди «Фаворит» зіграти футбольний матч проти черкаського «Маїса». Команда Володимира Литвина перемогла з рахунком 3:2, й він особисто забив один гол.

— Якщо після цього завзятого поєдинку, — сказав журналістам автор гола, — хоч кілька черкаських хлопчиків почнуть займатися спортом — я почуватимуся щасливим.

Крім цих позитивних емоцій, на главу парламенту чекав ще один сюрприз — зустріч зі своєю вчителькою Марією Рафаїлівною Вольською.

— Моя мама, — повідала донька колишнього педагога, депутат Черкаської міської ради від Народної партії Анжела Кулявець, — сорок років пропрацювала вчителькою англійської мови у Ново-Романівській середній школі, яку закінчував Володимир Литвин. Кілька років тому я забрала маму з Житомирщини до себе в Черкаси. Вона дуже пишається і поважає свого учня (тому і я стала членом партії Литвина), завжди згадує, що був він дуже здібним, скромним, надзвичайно працьовитим. Дізнавшись, що Володимир Михайлович буде в Черкасах, я зробила мамі на її 70-річчя подарунок — привезла на зустріч зі своїм улюбленим вихованцем.

Схвильована Марія Рафаїлівна привітала і благословила зворушеного Володимира Литвина.

— Я на кілька хвилин повернувся в далеку юність, — душевно подякував колишній учень і підніс Марії Рафаїлівні букет темно-пурпурових троянд.