Видобуток урану гірники Смолінської шахти розпочали 35 років тому. Пройдено більше 250 кілометрів гірничих виробок у товщі Українського кристалічного щита. Але результати героїчної шахтарської праці увічнені не тільки мільйонами тонн уранової руди, а й — у вигляді гігантських відвалів позабалансових руд (на знімку). Ще недавно висотою більше 30 метрів вони займали площу у 80 тисяч квадратних метрів родючої землі.
Нинішній директор Смолінської шахти, що розташована біля селища гірників Смоліного у Маловисківському районі на Кіровоградщині, Віктор Коваленко перебільшувати небезпеку від таких рукотворних «покладів» не радить, але й не приховує, що вплив відвалів на довкілля за рахунок наявності шматочків не відібраної при видобутку уранової руди досить відчутний. Тому вчені і фахівці державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» уже п’ять років вишукували можливість переробки відвалів (хоча багато хто вважав можливість ліквідації відвалів і перспективу видобутку руди безвідвальним способом утопією). І таки винайшли сепаратор, який за принципом глибокої радіометричної сепарації дає змогу практично повністю «відстрілювати» шматки руди з промисловим умістом урану. З часом сепаратори удосконалювали, і тепер рудосортувальний комплекс являє собою не що інше, як справжню збагачувальну фабрику, яка за рік переробляє 600 тисяч тонн відвалів. Сьогодні уранові відвали Смолінської шахти тануть на очах. За півтора року використання нового вдосконаленого обладнання перероблено майже півтора мільйона тонн відвалів, від чого висота гори помітно зменшується.
Поки «у верхах» з року в рік обіцяли розблокувати програму «Уран» чи виділити необхідні гроші на модернізацію з державного бюджету, розробку комплексу «Алтаіт» комбінат профінансував власним коштом. За кілька років на винахід і його вдосконалення виділено більш як 25 мільйонів гривень. Зате є й відчутний результат. За словами директора комбінату, використання комплексу дало змогу видобути таку кількість корисної руди, з якої на гідрометалургійному заводі у Жовтих Водах отримали 200 тонн уранового концентрату. Окрім того, в результаті переробки відвалів отримується «чистий» будівельний матеріал, який можна використовувати для будівництва доріг, а також у вигляді суміші, для бетонування порожнин шахти. Віктор Коваленко каже, що не розраховували на такі високі темпи, але винахід (саме такий статус має унікальна розробка фахівців) постійно удосконалювали, і тепер ним зацікавилися представники провідних урановидобувних країн світу.
Переробляючи відвали, шахтарі-урановидобувники не лише отримують додатковий урановмісний матеріал і очищають довкілля, а й за власний кошт рекультивують величезну ділянку степу, на якій пізніше планують розбити парк. А ще мріють, що в перспективі винахід дозволить повністю перейти на безвідвальний видобуток руди, а сепарацію перевести під землю.
