Від зими до зими під загрозою виселення живуть дві офіцерські сім’ї

Вони винні тільки в тому, що не шукали «грошовитих» професій, а вірою і правдою служили Вітчизні. Йдеться про офіцерів Василя Федуна та Ігоря Гайкова, які на військовій службі уже більше двох десятків років. Отож, відповідно до законодавства, обох уже давно повинні були забезпечити житлом. Але сім’ї офіцерів, в одній із яких троє, а в другій двоє дітей, всі ці роки жили, де прийдеться: у найманих оселях, у близьких та рідних....

Щасливий шанс обзавестися власним житлом трапився, коли командування військової частини уклало договір з одним із дубенських підприємців про викуп приміщення спортивного магазину. Факт отримання житла полягав в тому, що Гайков і Федун повинні були переобладнати цей магазин під прожиткове обійстя. Одному перепадало 78 квадратних житлових метри, іншому — 115 «квадратів». Такий варіант (за відсутності кращого) став прийнятним для офіцерів, і вони разом із родинами активно взялися за перебудову: зробили ремонт, підвели опалення, комунікації. У цю справу вклали кругленьку суму.

Але починаючи з 2004 року власник змінив своє рішення стосовно продажу. Чому так трапилося, невідомо. Можливо, через те, що не було проплати з боку військового відомства? А може, не задовольнила оціночна вартість, яка «не встигала» за постійним подорожчанням нерухомості? Так з’явилося попередження про виселення офіцерських сімей. Далі почалася довготривала судова тяганина, яка врешті-решт завершилася рішенням суду про виселення.

Щоб люди не опинилися на вулиці, командування частини почало шукати різні шляхи виходу з проблемного становища. Справа дійшла до Міністерства оборони, у якому, до речі, потенційні виселенці побували до десятка разів. Та все марно.

Торік напередодні зими до Федунів та Гайкових уже навідувалися працівники виконавчої служби. Тоді склалася, справді, пікантна ситуація. Дружини військовослужбовців заявили, що їх з обжитих домівок «лише силою винесуть». А глави сімей завбачливо укріпили «тил» — взяли у друзів військову палатку і поставили її у центрі міста Дубно. Облаштували там лежаки, поставили «буржуйку», аби не захолонути, обладнали «житло» вогнегасниками, іншими необхідними засобами, щоб спецслужби «не чіплялися». І готові були туди на зиму (у крайньому випадку) переселитися.

Утім, до переселення справа не дійшла. Ситуація на деякий час «заспокоїлася». А ось нині грім знову грянув, бо надійшло нове попередження про виселення. На спірну площу претендує товариство, яке «об’єдналося» з попереднім власником цього приміщення.

— Мій чоловік віддав служінню Україні 23 роки, — каже Оксана Гайкова, — а нині держава не може не те що його захистити, а й надати дах над головою. Військове начальство, до якого я знову почала настирливо звертатися, уникає зустрічей зі мною. Невже ні в кого не болить серце, що військовослужбовців з їхніми дітьми викинуть на вулицю, і їм нема куди подітися?..