Нещодавно до рук випадково потрапив літній номер місцевого тижневика. Гортаючи сторінку за сторінкою, натикаюсь на одну публікацію, в якій натрапляю на знайоме прізвище. Автор приділила керівнику сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна», депутату Сумської обласної ради Валерію Волкову лише 18 рядків. Зате яких!.. 

 

На тлі злісного «загарбника» В. Волкова, який «відітнув від земельного пирога Юріївської сільради 800 гектарів сільськогосподарської землі приватної і державної власності» — навіть глухівська компанія сущі тобі ягнята. Я не повірив. Невже це той самий Волков, який на зорі становлення «Ярославни» продав власного легковика, а виручені за нього гроші до останньої копійки роздав мешканцям села Скуносово, і якого «Голос України» кілька років поспіль захищав від наїздів «мамлюків» від влади, з якими він один-на-один в області тоді став на пря у боротьбі за справедливість; який нині щорічно надає благодійної допомоги хворим, багатодітним, ветеранам, немічним путивлянам більш як на 300 тисяч гривень. Зрештою, якого вважають янголом-охоронцем районної освіти і медицини — раптом став «татарином-загарбником», зрадив своїм принципам і геть втратив людську подобу, а з ними честь і совість.

Чи все-таки міг? А, можливо, це підступна помста за його принциповість при відстоюванні інтересів пересічних путивлян у владних кабінетах районних і обласних вельмож, за розквіт «Ярославни» — найбільшого платника податків у районі, який за дев’ять місяців нинішнього кризового року перерахував до бюджету та всіляких державних фондів понад 1,2 мільйона гривень? Чи це помста за його щедрість, безвідмовність і широту душі?

Для отримання відповіді на ці та інші запитання я й поїхав до новоспеченого «загарбника», який півтора десятка років так вдало «маскувався» у партизанському краї під «невинну» овечку...

З покірного легше мотузки сукати

— Стаття, як на мене, і справді замовна і вуха у неї стирчать з високих і районних та, гадаю, і обласних кабінетів, — зітхає Валерій Волков. — Як колишнім, так і багатьом нинішнім можновладцям успішна «Ярославна» стоїть непрохідною кісткою в горлі. Такий, на жаль, у багатьох з них заздрісно-ненаситний менталітет. Колись пресували попередні «опричники», тепер за справу взялися нинішні «правдолюбці». Причому атаки здійснюють по всьому економічному фронту. Якби не депутатський статус та беззастережна підтримка абсолютної більшості мешканців району, давно без солі проковтнули б. Вчора один лютував, нині його наступник свою можновладну «майстерність» на «Ярославні» відточує. Той погрожує землю у кооперативу відібрати, той прокурорами та в’язницею страхає, той «громадську думку» організовує. Нічим не гребують, аби добитися бажаного та очорнити перед людьми. І що успішніше працює кооператив, то більше їх беруть завидки, тим більше жовчі накопичують їхні організми. І байдуже «захисникам» інтересів людей, що багатство «Ярославни» — це насамперед хоч якесь соціально-економічне благополуччя близько шести тисяч жителів семи районів Сумщини, які співпрацюють з нами.

Як ви, шановні читачі, вже здогадалися, яблуком розбрату в Путивльському районі стала земля.

На балансі «Ярославни» майже 3,3 тисячі корів членів кооперативу плюс ще дві тисячі голів з лишком асоційованих членів кооперативу. Загалом близько 6 тисяч голів дійного стада. А Божій тварі, як відомо, для виживання одного святого духу замало, їй потрібні ще й корми — сіно, дерть, комбікорми та інша коров’яча смакота. Без них голодні корівки запросто можуть збунтуватися і замість молока, якого влітку «Ярославна» щодня заготовляє близько ста тонн, велику дулю господарям піднести. А всі оті добірні калорії і вітаміни родить земля. Тому «Ярославна» і уклала договори на 8 тисяч гектарів сільгоспугідь. Є у них землі запасу та резерв, але левову частку договорів укладено з власниками розпайованих земельних наділів. Серед них — непереоформлені земельні паї.

«Ноу-хау» місцевого... розливу

— «Невитребувані» паї — це від лукавого, — коментує ситуацію юрист кооперативу, у недавньому голова Путивльського райсуду Сергій Линенко. — Це все одно, що біле називати чорним.

Вся земля була розпайована в Путивльському районі більше десяти років тому. Але, по-перше, чимало полів і досі залишаються розпайованими лише на папері, і багато земельних ділянок не виділені в натурі, хоча ця робота попередньо була проплачена «Ярославною», за словами її керівника, у тому числі й за встановлення межових знаків. До того ж багато колишніх власників наділів — дідусів і бабусь — уже давно спочивають вічним сном, а їхні спадкоємці затягують зі вступом у володіння спадщиною: в одних коштів катма (оформлення спадщини разом з оформленням акту на землю замість земельного сертифіката нині коштує близько 3 тисяч гривень. — Авт.), інші виїхали за межі області і, знаючи, що їхнє залишиться їм і не поспішають оформляти спадок.

— Ось і винайшли «ноу-хау», — коментує ситуацію Сергій Линенко, — бажаєш орендувати, поки що «гуляючу», землю — укладай договір на її використання безпосередньо з райдержадміністрацією, і відповідно з договором сплачуй орендну плату. А не хочеш — скатертю доріжка, у приймальній в очікуванні дозволу на землю десяток інших інвесторів штани протирають. Тож хочеш — не хочеш, а змушений йти на продиктовані чиновниками умови.

За поданням відділення СБУ ціла група сільських голів Путивльського району була притягнута Глухівським міськрайсудом до відповідальності. Однак їм, можна сказати, дуже пощастило, оскільки відбулися тільки адміністративним стягненням. І то лише завдяки тому, що суд визначив, що ніхто з них не мав у цьому особистих інтересів. Так, зокрема, суд наклав стягнення на тодішніх голів Волокитинської, В’яземської сільрад та інших. Постраждали вони ще за керування попередніх очільників району, однак, як зазначає депутат обласної ради, при новому главі району має місце та сама практика.

Тим часом, розповідає В. Волков, «Ярославна» платить подвійно фіксований податок державі на землю плюс оренду за «невитребувані» земельні наділи власнику паю і... райдержадміністрації.

— А іноді, коли вступають у свої права законні спадкоємці, майже за десятиліття, — уточнює Валерій Волков. — Кільком десяткам вже виплатили подушне, совість не дозволяє чинити інакше, причому за всі роки оренди — кому за три, кому за п’ять чи за сім. Але ж кооператив не дійна корова, яку можуть смикати за дійки кому заманеться. Так на всіх молока не вистачить.

Двоє спадкоємців, зарахованих райдержадміністрацією до «мертвих душ», подали позов до суду на незаконність договору між ССК «Ярославна» та Путивльською райдержадміністрацією.

Мої співрозмовники, до речі, підказали вихід з цієї «бойової» ситуації. Для законного використання тривалий час невитребуваного паю безпосереднім спадкоємцем, відповідний орган місцевого самоврядування, як це передбачено законом України, зобов’язаний чотири рази (!) опублікувати в «Голосі України» чи «Урядовому кур’єрі» оголошення про розшук спадкоємців на земельну ділянку. І лише якщо упродовж відведеного законодавством терміну ніхто не відгукнеться по ньому, ініціювати перeдачу нічийної ділянки в комунальну власність через суд. Ось тоді цю землю здавати в оренду представниками влади. І знову-таки не райдержадміністрацією, а місцевим органом самоврядування, у чиїй комунальній власності вона перебуватиме. Ці кошти могли б істотно підштопати діряві, як решето, сільські бюджети.

 

Сумська область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

 

P. S. Коли стаття вже була підготовлена до друку, у Путивлі розгорівся черговий земельний скандал: неподалік села В’язенки одне ПП розпочало оранку 280-гектарного «клаптика» із земель запасу, які ще торік розпорядженням тодішнього керівника Путивльської райдержадміністрації були передані в 20-річну оренду «Ярославні».

— Однак прийшов новий очільник РДА, — коментує ситуацію Валерій Волков. — Наш кооператив двічі письмово звертався до районного керманича з проханням дозволити обробіток цієї — по суті «цілинної» землі, однак навіть відповіді нам не надали. Абсолютно переконаний, що жоден з господарників на свій страх і ризик, без «благословення» високого районного начальства, не став би займатися захопленням державної землі, щоб потім нести за це кримінальну відповідальність. Наскільки мені відомо, на оренду землі поблизу В’язенки не проводилося жодного аукціону. Який вихід? Направив депутатське звернення до обласної інспекції по контролю за використанням землі з вимогою дати відповідь, з чийого дозволу в районі розпочалася оранка земель резервного фонду та запасу. Крім цього, звернувся з позовом до Путивльської районної прокуратури. Якщо запит і позoв будуть проігноровані цими структурами, звернуся до обласної прокуратури з проханням розібратися із «земельними іграми» в районі та виявити «піонерів-першопрохідців», для яких земля стала розмінною монетою.