Вибір моделі національної безпеки

«Вибори-2010: нові контури безпеки України» — «круглий стіл» із такою назвою пройшов учора у стінах Верховної Ради. Організувала захід парламентська міжфракційна група з інформування громадян про діяльність Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Його підписано у травні 1992 року, а в грудні 2004-го ОДКБ надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН. Нині договір об’єднує шість країн: Вірменію, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Росію із штаб-квартирою у Москві. Згідно з договором усі вони дбають про власну безпеку на колективній основі.

Власне, основна мета проведення «круглого столу», наголошували його учасники у тому, щоб довести до відома української громадськості, що діє й такий блок, який може сприяти посиленню зовнішньої безпеки нашої країни. Адже сьгодні тема вступу або не вступу в НАТО в усіх на устах, тоді як про альтернативні організації ніхто й не згадує. Це стало особливо помітно в період передвиборної кампанії: кожен кандидат розповідає, якою він бачить майбутню зовнішню політику України, підкреслив у своєму виступі народний депутат від Партії регіонів Анатолій Толстоухов.

Тим часом соціологи стверджують: більшість «маленьких» українців хочуть бачити свою країну як державу з активним нейтралітетом. Водночас представник від БЮТ Олексій Логвиненко акцентував увагу на тому, що, відмовившись від ядерної зброї, наша країна позбавила себе можливості зберігати цей нейтралітет.

У своєму виступі генеральний директор інституту ОДКБ Ніколай Новічков назвав підстави, які можуть зацікавити Україну у співпраці з організацією. Насамперед це близьке сусідство з країнами-учасницями, а також спільна загроза з боку міжнародного тероризму та наркоторгівлі. Саме ці проблеми ми могли б розв’язувати разом, допомагаючи один одному, підкреслив Н. Новічков.

Учасники «круглого столу» зійшлися на думці: тільки-но завершаться президентські вибори, а робота парламенту стане стабільною і злагодженою, Україні, дбаючи про зовнішню безпеку, доведеться визначатися, з яким військовим блоком співпрацювати. А це означає, що, по суті, під час президентської кампанії йтиметься про внутрішній вибір моделі національної безпеки.