У пенсійної реформи є концепція.

Нещодавно уряд України прийняв Концепцію подальшого проведення пенсійної реформи. В ній, зокрема, зазначається, що фінансово-економічна криза негативно вплинула на стабільну роботу Пенсійного фонду України, хоча частка пенсійних видатків у ВВП країни вже перевищує 15 відсотків.

Нестабільність солідарних пенсійних фондів проявляється в усьому світі й спричинена об’єктивними демографічними змінами. Адже співвідношення кількості працюючих осіб та пенсіонерів змінюється так, що навантаження на одного працівника збільшується. Крім того, фінансова стійкість ПФУ залежить від балансу його надходжень та видатків: поточні надходження забезпечують виплату поточних пенсій. Тому скорочення робочих місць та обсягів фонду заробітної плати негативно впливає на фінансовий стан Пенсійного фонду.

Через прогнозовану фінансову неспроможність солідарних пенсійних фондів забезпечити пристойний рівень пенсій у майбутньому в світі з’явилися та активно розвиваються трирівневі пенсійні системи. Поєднання солідарних пенсійних систем першого рівня та накопичувальних пенсійних систем другого й третього рівня значно підвищує захист громадян від різкого зменшення розміру їх пенсій у майбутньому. Накопичувальні пенсійні системи, на відміну від солідарних, інвестують первинні пенсійні внески, що робить їх фінансово «нечутливими» до економічних криз та погіршення демографічного стану країн.

В Україні існують два рівні трирівневої пенсійної системи: обов’язкове пенсійне страхування (перший рівень) та добровільне пенсійне забезпечення (третій рівень). Уже вкотре обговорюється питання запровадження другого рівня. Прийнята концепція знову віддаляє строки його можливого запровадження. Ідеться про 2013—2017 роки.

Чинний Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає утворення єдиного накопичувального пенсійного фонду як цільового позабюджетного фонду, що акумулює всі страхові внески на користь усіх застрахованих осіб. При цьому запровадження другого рівня має відбуватися, зокрема, за умови «набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення». Досвід роботи НПС у багатьох країнах світу свідчить про неефективність утворення єдиного накопичувального пенсійного фонду для всієї країни. Основні складнощі з такими великими фондами виникають при веденні персоніфікованих баз даних застрахованих осіб (усіх працюючих громадян країни) та при здійсненні на їх основі щоденних розрахунків вартості «одиниці пенсійних активів» — показника доходності НПФ, який є гарантом правильного обліку коштів їх учасників. Спеціалісти знають: за великих масивів даних ризик системних помилок та збоїв у роботі системи різко підвищується. Тому краще працювати з декількома меншими, але повністю уніфікованими в усіх питаннях обробки базами даних.

Саме тому в переважній більшості країн обов’язкові пенсійні внески збираються централізовано державними органами — для того, щоб полегшити життя роботодавцям, які роблять такі відрахування. Але надалі кошти передаються у недержавні пенсійні фонди, які здійснюють їх інвестування і адміністрування, включаючи персоніфікований облік рахунків застрахованих осіб та розрахунок вартості пенсійних активів. При цьому такі фонди обираються самими застрахованими особами з числа допущених державою до роботи на другому рівні пенсійної системи країни.

Якщо проаналізувати досвід 24 країн із Латинської Америки, Центральної і Східної Європи, Центральної Азії, країн — членів СНД та Австралії, то лише сім утворили єдиний централізований НПФ другого рівня та мають державні органи, які централізовано здійснюють персоніфікований облік пенсійних накопичень. Але все це — маленькі країни: Коста-Рика, Естонія, Латвія, Косово, Швеція.

Росія та Казахстан мають змішану систему. В них існує централізований накопичувальний пенсійний фонд, у який зараховуються обов’язкові страхові внески тих громадян, які ще не обрали самостійно НПФ. Але ці країни зіштовхнулися із серйозними технічними проблемами обліку коштів у централізованих фондах і зараз готуються до поступової відмови від цих фондів із переведенням усіх накопичених у них коштів до НПФ, які обиратимуться на конкурсній основі.

Сподіваюсь, що наші урядовці й надалі враховуватимуть негативні, проблемні моменти пенсійного реформування в інших країнах, щоб не повторювати цих помилок.

Прийнята урядом концепція не дає чіткої відповіді — яким саме шляхом Україна запроваджуватиме другий рівень пенсійної системи? Чи відмовимося ми від красивої, але технічно неможливої ідеї утворення єдиного для всієї України накопичувального фонду? НПФ мають відповідати декільком суворим критеріям, визначеним у законі.

Насамперед абсолютним пріоритетом їх роботи мають бути майнові інтереси їхніх учасників — застрахованих осіб. Це, зокрема, означає, що державний регулятор має опікуватися питаннями соціального захисту застрахованих осіб, захищати їх інтереси та ретельно стежити за додержанням законодавства у цій сфері всіма суб’єктами, причетними до накопичуваних грошей. Але Держфінпослуг не займається питаннями захисту соціальних прав і майнових інтересів фізичних осіб — учасників НПФ. Ці питання покладені на Міністерство праці та соціальної політики України. У прийнятій концепції йдеться лише про посилення ролі Міністерства економіки в проведенні пенсійної реформи, і не говориться про необхідність посилення захисту майнових інтересів застрахованих осіб із залученням Міністерства праці та соціальної політики.

Концепція також не містить положень стосовно вдосконалення системи моніторингу та аналізу роботи існуючих НПФ, адміністраторів. Деякі колізійні норми Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» трактуються по-різному суб’єктами ринку недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ). На жаль, ці норми прямим чином стосуються майнових прав та інтересів учасників НПФ. У разі виникнення проблем люди не знають, куди їм звертатися по захист, окрім суду. Та судові процеси, на жаль, найдовший та найдорожчий шлях поновлення порушених прав.

Без сумніву, позитивним моментом концепції є чітке визначення необхідності законодавчого закріплення вимоги проведення щоденного розрахунку одиниці пенсійних активів і пенсійних внесків за єдиною методикою, яка має враховувати щоденну зміну вартості всіх видів активів та термін інвестування коштів учасників НПФ. Таке покращення обліку пенсійних активів значно підвищить захист майнових прав учасників НПФ. Навіть сам факт прийняття нехай і не зовсім досконалої концепції, є наразі позитивним кроком.