Початок президентської каденції Віктора Ющенка. Новообраний глава української держави, виступаючи в Страсбурзі, запевнив Раду Європи: під однією з найрезонансніших справ незабаром поставлять об’єктивну крапку — діяльність «перевертнів» уже стала предметом судового розгляду. Такі перспективи і справді світили. З огляду на роль Юрія Нестерова вони видавалися майже доконаним фактом. Єдиний член банди, який погодився співпрацювати зі слідством, надав йому справді неоціненну допомогу. Саме тому Нестерова за розпорядженням Генпрокуратури звільнили від перебування в компанії учорашніх подільників, запроторених у СІЗО, і передали під охорону УБОЗу. Світову практику захисту важливого свідка тоді успішно застосували в Україні. Здавалось, так буде до «об’єктивної крапки», коли вирок стане не просто темою політичних заяв, а офіційним судовим документом...
Закінчення першої президентської каденції Віктора Ющенка. Справа «перевертнів» майже в «первозданному» вигляді перебуває в суді й понині. Обліковані слідчо-оперативною групою «звитяги» міліцейських «орлів» у вовчій шкурі (з 11-ма трупами в результаті) доповнено ще однією справою про два вбивства. Убозівці не припиняли пошуків кривавих слідів «життєдіяльності» банди.
Сподівані перспективи розгляду двох «справ перевертнів» тануть, як примарні надії на встановлення диктатури закону. Остаточно вони розвіялися 19 серпня, коли суддя апеляційного суду В’ячеслав Дзюбін несподівано вирішив, що програма захисту свідка повніше реалізується в компанії тих, проти кого він шість років свідчить. У залі суду Юрія Нестерова взяли під варту і заштовхнули в клітку до колишніх колег, чим спричинили їхнє неймовірне захоплення «незалежною принциповою позицією» пана Дзюбіна. Для такого кроку не було жодних серйозних підстав: протягом шести років Нестеров регулярно з’являвся на чесні суддівські очі, не ховався від допитів і не робив спроб утечі. То чим спричинено рішення, яке зламало всі заходи безпеки важливого свідка? Якщо не вважати за серйозну причину — палке бажання решти компанії повернути за грати «блудного сина» — нічим, що виходило б за межі суб’єктивного зацікавлення декого саме в такому розвитку подій. Принаймні на такому поясненні наполягає більшість учасників судового процесу, зокрема, представники Генпрокуратури та УБОЗу, які протягом шести років опікувалися безпекою свідка.
Наступне «зрушення» у справі — один з підсудних заповзято судиться зі ЗМІ, зокрема з «Голосом України» (нагадую, в інтерв’ю нашій газеті свого часу Юрій Нестеров розкрив частину технологій злочинів міліцейських «перевертнів», яка, до речі, не становила таємниці слідства, оскільки певним чином уже обговорювалася в інших мас-медіа і не приховувалася вищими посадовцями з правоохоронних органів), за «зухвалі» намагання заляпати багном його «бездоганно чистий» міліцейський мундир. Мабуть, не тільки надлишок вільного часу спонукає до епістолярію, на творчість, схоже, впливають і ті «пегаси», які криються за терміном «невстановлені слідством особи» і тому мають можливість і далі «керувати процесом» з високих міліцейських крісел.
Зі слуханням справ взагалі відбувається щось неймовірно загадкове, в кращих традиціях пригодницького жанру. То помирає суддя, який, по суті, вийшов на фінішну пряму в розгляді справи про два вбивства. То 11-трупова справа зашпортується об хвороби народних засідателів — нема форуму. Навесні ввели здорових — справу почали слухати з початку. Нині судові засідання перманентно переносяться — цього разу через недугу В. Дзюбіна. Мабуть, організм судді не витримав його принциповості.
Звичайно, йдеться не про тролейбусних «щіпачів», але... Надто хвороблива тяганина в анамнезі підштовхує до однозначної відповіді на два варіанти: суспільству демонструють просто непрофесіоналізм чи, навпаки, витончену майстерність кмітливців у суддівських мантіях...
А тим часом, кажуть, підсудні готуються... на волю. Справа навіть не в епідемії грипу, який може уразити і без того слабкі імунітети служителів незрячої богині. Річ у страшніших бацилах: цинічної кон’юнктури одних і безправності інших. За такої розстановки, не виключено, кров на мундирах і справді виявиться пацьорками від брудометань «продажних журналістів».
У цьому контексті більше, ніж різні пошесті на учасників засідання, дивує надзвичайна обізнаність у подіях начебто ізольованих у стінах Лук’янівки компаньйонів. Наприклад, про рішення судді взяти його цього дня під варту Нестеров дізнався від «візаві» ще до оголошення епохального для нього вердикту. Недавно було зламано сейф з оперативно-пошуковою «справою перевертнів». Символічне само по собі місце, де відбулося це «миле дійство»... МВС. Так-так, саме в тому відомстві, керівник якого вважає справою честі наділити «метражем грат» кожного бандита, але, як і попередники, не здатен очистити від «кротів» рідне міністерство.
Очевидно, нестримна цікавість до конкретних прізвищ ОПС (раптом можна натрапити на власне) свербіла невідомим «ведвежатникам» більше, ніж абстрактні декламації міністра. Напевно, ви вже не здивуєтеся, що новину про зникнення справи Нестеров дізнався від «ізольованих колег». У заяві на ім’я Генпрокурора Юрій просить підтвердити інформацію: йому похвалилися, що «у твоїх ментів пропала ОПС». Мовляв, це зробили «наші люди, що залишилися служити в МВС». «Мені дають зрозуміти, що на волі активно діють у лавах МВС їхні спільники, які допоможуть їм вийти на свободу...» Нестеров наголошує: на нього тиснуть, аби відмовився від своїх свідчень (зокрема, опублікованих у «Голосі України»). Інакше — «порвуть і розтопчуть». Схоже, у цьому випадку всесильні підсудні не лукавлять...
Ще один факт «превентивної» поінформованості — Нестеров знову ж таки від традиційного «компетентного джерела» дізнався, що його переведуть з Лук’янівського СІЗО в іншу установу. Відпустили з побажанням: «Поки що йди, але не думай, що сховаєшся від нас»...
Сховатися справді важко. Триває відверте цькування свідка, якому, між іншим, держава в особі правоохоронних органів гарантувала безпеку. І йдеться тут не тільки про долю обкладеного червоними прапорцями Юрія Нестерова. Мисливці за його скальпом дають чіткий сигнал усім. Іншим дійсним і потенційним свідкам, що співпрацювати зі слідством смертельно небезпечно; тим чесним правоохоронцям, які, попри тиск, сумлінно виконують свій обов’язок: не варто виносити сміття з відомчих стін, це — даремна, сізіфова праця; журналістам, які не обминають резонансних тем; суддям, які ще легковажать власним майновим станом заради примарних професійних чеснот... Безправна ланцюгова реакція, яка загрожує перетворити дедалі ширше коло людей на перевертнів від професій.
...В одному з матеріалів у «Голосі України» йшлося, що співробітників УБОЗ, які брали участь у ліквідації «банди перевертнів», навіть не вшанували відомчими нагородами. Запізнілою відповіддю на цей докір став минулорічний наказ першого заступника міністра В. Бедриковського про заохочення групи убозівців. Наказ вийшов. Церемоній не відбулося. Чому? «Незважаючи на свої посадові обов’язки, співробітники кадрового апарату МВС доклали максимум зусиль, щоб принизити своїм ставленням усіх зазначених у наказі. Цілком очевидно, що це негативне ставлення виникло тому, що в наказі йдеться про ліквідацію банди, ядром якої були співробітники органів внутрішніх справ, зокрема з кадрового апарату МВС», — відповідають на це запитання автори спеціальної заяви на ім’я Юрія Луценка — ветерани-правоохоронці. Начебто дрібниця, але символічна. Навіть дрібною помстою не нехтують, коли демонструють зневагу до «зрадників», що замахнулися на «своїх»... Порвуть і розтопчуть...
