Колишній центр губернії, теперішній Артемівськ завжди утримував лідируючі позиції в області за індексом людського розвитку. Міська влада накопичила чималий досвід, як вирішити щоденні проблеми та зробити життя людей зручним і комфортним. Після того, як економічна криза ударила по індустріальній області, чимало міст, які раніше мали репутацію благополучних, почали відчувати труднощі з наповненням бюджету і безробіттям. Не став винятком і Артемівськ. Тим більше вразив той факт, що за ці важкі півтора року в місті реалізовані і продовжують реалізовуватися проекти реконструкції соціальних об’єктів та комунального господарства. Ремонтується дитяча лікарня, споруджено новий легкоатлетичний манеж, реконструйовано палац культури, будуються нові котельні та водогони. Місто живе, дихає і розвивається, громадою береться за наболілі питання. Криза — не виправдання для того, щоб не замітати в хаті. Мабуть, це головна мудрість, яку забирає з собою кожен гість давнього Бахмута.
Десятирічний досвід залучення іноземних капіталів
На запитання, які уроки виніс із теперішньої кризи Артемівськ, міський голова Олексій Рева упевнено відповідає: «Криза — вона в мізках. Ті, хто думав про майбутнє до кризи, переніс її легше. А хто залишався на старому багажі, зі старими кадрами, технологіями, підходами, — тих криза вдарила, образно кажучи, молотком по голові. Як можна працювати на обладнанні, яке споживає електроенергії і газу від 7 до 17 разів більше, ніж обладнання в країнах Європи? Криза змусила виробничників замислитися: а чи правильно я роблю? Що треба зробити, щоб вийти не «побитим» і не «вбитим» із цієї ситуації? Певною мірою криза — це благо. Нехай краще загине старе підприємство, а на його місці з’явиться нове, перспективне, яке працює за сучасними стандартами».
Артемівськ має більш як десятирічний досвід роботи з іноземними партнерами. Починалося все із американського проекту «Партнерство громад», де партнером міста стала Омаха (штат Небраска). Обмін групами учнів, викладачів, поїздка делегації міської ради — все це сприяло тісним, по-сімейному теплим стосункам рядових мешканців двох міст. Наприклад, сьогодні діє спільна програма: американські благодійники оплачують навчання дітей-сиріт із України в вузах США.
Співробітництво із американською громадою навчило артемівців вміння презентувати себе, своє місто і свої проекти. Тепер Артемівськ — неодмінний учасник загальноукраїнських і міжнародних виставок, симпозіумів, самітів, ярмарків. «Ми презентуємо наші вільні земельні ділянки, підприємства, привабливі для інвесторів, — розповідає Олексій Рева. — У нас гарне географічне розташування, чудова сировинна база, кадри, прозора система роботи органів місцевої влади з інвесторами. Влада лобіює інтереси інвесторів. Все це призводить до створення нових робочих місць, додаткових надходжень до бюджету, розв’язання соціальних проблем».
На час кризи у місті призупинена реалізація п’яти проектів. Але міський голова упевнений: з весни наступного року задуми «оживуть». Тим часом влада зайнялася залученням інвестицій до житлово-комунального комплексу. Для України це новий досвід. До кінця року в Артемівську сподіваються залучити до житлово-комунальної сфери 18 мільйонів гривень. Про досвід реалізації деяких програм енергозбереження розповімо в окремій публікації.
Від першої особи
Олексій Рева, міський голова:
— Коли на території Артемівська будувалися підприємства та інфраструктура, у нас мешкали 500—600 іноземців щомісяця. Тоді й виникло питання соціальної сфери та сфери послуг. Нині працюємо над проектами із промислового та «зеленого» туризму. Є що показати: приміром, успіх мають спуск до соляної шахти чи екскурсія на завод шампанських вин. Але головне наше завдання — інвестиції до енергоефективних проектів. Пишемо проекти, шукаємо кошти, беремо участь в усіх форумах. Приміром, цього року французька консалтингова компанія отримала від свого уряду 500 тисяч євро, провела технічний, фінансовий і юридичний аудит комунального підприємства «Бахмутвода» і супроводжує проект проведення міжнародного конкурсу зі здачі в концесію. За попередніми оцінками, сума інвестицій у водопостачання становитиме 20 мільйонів євро протягом 25 років.
Серед інших комунальних новацій — спільні проекти із німецькою компанією «Ремондіз» із роздільного збирання та утилізації твердих побутових відходів, муніципально-інформаційно-розрахунковий центр, створення кооперативів із заміни вуличних водогонів. Чимало проектів передбачають залучення населення: адже доки громадяни самі не докладуть зусиль для кращого життя, багатомільйонні інвестиції будуть марними.
Чи можна обійтися під час кризи без скорочень?
Прикладом цивілізованого ставлення до бізнесу і колективу може служити ТОВ «КНАУФ Гіпс Донбас», розташоване в Соледарі. За кілька років сукупний обсяг інвестицій тут досягнув 190 мільйонів євро. Підприємство випускає гіпсокартонні плити та сухі будівельні суміші. Під час будівельного буму обсяги виробництва продукції постійно зростали. Але економічна криза зачепила і цей перспективний завод: завантаження ліній із виробництва гіпсокартонних і пазогребневих плит скоротилося приблизно на 30 відсотків. Як переживають цю ситуацію в колективі?
Під час спілкування із працівниками підприємства дізналася, що скорочення штату в період кризи не було. Тут працюють 462 особи. Співрозмовники кажуть, що всі соціальні гарантії збережено. «Сучасне обладнання, умови праці, престиж компанії — приємно працювати в такому колективі, — розповідає майстер цеху сухих будівельних сумішей Родіон Іванов. — Завод працює, ідуть відрахування до бюджету, і це видно: облагороджується навколишнє селище, місто».
Володимир Бойко працює формувальником і живе у найближчому робітничому селищі Білокам’янка. Каже, що раніше в селищі не було води, а тепер завдяки новому підприємству з’явився і водогін, і світло, і дитячий майданчик. «У нас європейське підприємство, кожен мріяв би працювати на такому — де порядок, чистота, красиво», — не приховує гордості молодий хлопець. Він розповідає, що за рахунок підприємства отримує страховку і компенсацію за харчування. «Ми реально бачимо нашу працю, розвиток нашого підприємства, куди вкладаються гроші», — додає голова ради трудового колективу Ольга Савостіна. Вона працює вже 30 років і починала ще на заводі «Деконський гіпс», на місці якого збудовано ТОВ «КНАУФ Гіпс Донбас». За словами голови ради, навколишнє селище за останні роки значно оновилося. І це — ознаки поведінки соціально відповідального інвестора.
Знайомлячись із підприємством, упіймала себе на думці: відмінність соледарського заводу — в атмосфері, де не відчувається знервованості і напруженості через можливе скорочення робітників. І це — політика транснаціональної компанії «КНАУФ», яка поводиться аж надто «нетипово» в умовах кризи. Фірма свідомо пішла на певне зниження доходності заради збереження виробничих потужностей і колективів. За весь цей час не було затримок у заробітній платі, вимушених простоїв із виплатою двох третин тарифу та інших неминучих, здавалося б, ознак кризи. От вам і «акули капіталізму»...
Від першої особи
Віктор Марченко, генеральний директор ТОВ «КНАУФ Гіпс Донбас»:
— Важливо те, що наша компанія демонструє нормальне, людське ставлення до території, де працює, та її мешканців. Люди починають розуміти, що вони — не «бидло» і не раби, що вони можуть отримувати гідну заробітну плату. Коли мене приймали на роботу — а я працюю нещодавно, — всі керівні працівники фірми, особисто співвласник і голова ради засновників пан Ніколаус Кнауф — говорили про соціальну складову роботи. Куди б не приходила компанія, вона завжди бере соціальні зобов’язання — як стосовно робітників, так і стосовно територій. Я побачив багато звернень від керівництва Соледара та Артемівська, і багато з цих прохань включені до бюджету підприємства. Чесно кажучи, я вперше потрапив на підприємство із таким ставленням, і для мене це приємна несподіванка.
«Відбувається еволюція не лише влади, а й людей»
Змістовною та емоційно насиченою виявилася зустріч у загальноосвітній школі № 18, де відбулася презентація книги «Еволюція влади», виданої за публікаціями газети «Голос України», та однойменного факультативного курсу, підготовленого редакцією спільно із Міністерством освіти і науки України. Із учнівським активом та педагогами ми розмовляли в просторій читальній залі шкільної бібліотеки. В колективі, який очолює досвідчений директор Людмила Тирінова, панує атмосфера творчості: чого варта лише збірка віршів педагогічних працівників міста, куди увійшли в тім числі й поезії, написані вчителями школи. «Від творчого вчителя — до творчого учня», — таким гаслом керуються в навчальному закладі.
У розмові зі школярами вразила активна громадянська позиція та небайдужість до процесів, які відбуваються в українському суспільстві. На запитання, що б вони змінили в рідному місті та країні в цілому, учні відповідали так:
«Хочеться, щоб в Артемівську було більше дерев, квітів, більше пам’яток архітектури, фонтанів, парків — усього того, що прикрашатиме місто. А для України бажаю передусім пам’ятати про ветеранів, які багато зробили для нас, захищали країну. Вони дали нам перемогу, без якої просто не було б ані нашої держави, ані нашого міста».
«У нашому місті почали ставити на дитячих майданчиках металеві тренажери. Але часто громадяни їх просто ламають і здають на металобрухт. Треба боротися із безробіттям, бо ті, хто не має роботи, ламає тренажери. Підприємства стоять, тому що замовлень мало. Скорочуються робочі місця, стає маленькою зарплата. А політики що? Вони отримують по 7—8 тисяч доларів за те, що ходять на збори, — і все. Спробували би жити на зарплату, як у всіх робітників, — не було би ніякої кризи».
«Дванадцятирічна програма навчання незручна. У нашій країні потрібно поміняти Президента, а може, і міністра освіти».
«Хочеться налагодити стосунки із Росією. Бо з газом перебої: там не заплатили, туди не провели, там не вистачило, там вкрали. І поліпшити, нарешті, багатство України — сільське господарство. Не було би сільського господарства — не було би і сучасних міст».
«В Артемівську треба поліпшувати культурне життя, будувати пам’ятки культури, розвивати мистецтво. Також хотів би, щоб більше уваги приділили освіті. За підручниками неможливо добре засвоїти матеріал, постійно доводиться користуватися додатковою літературою. Ідеш до бібліотеки, шукаєш книгу, яка ішла за «радянською» програмою і де всі правила і явища описані в більш доступній формі. А для країни — хочеться, щоб влада була більш відповідальною. Щоб не гризлися між собою, наче собаки, а об’єдналися і, взявшись за руки, виходили з кризи».
Від першої особи
Своє бачення під час дискусії висловила учитель російської мови і літератури Лариса Августович:
— Як кажуть, вустами дитини глаголе істина. Справді, проблем багато: і з кризою, і з освітою. Але велика річка починається із маленького струмочка. Якщо кожен із нас для себе визначить мету і виконуватиме її, якщо всі ми разом спрямуємо сили — звичайно, наш голос почують. І якщо кожен почне з себе, наш вихід із кризи буде не таким болісним і не таким страшним. Звичайно, влада — це важливо. Та влади без народу не буває. Ми її визначаємо. Так давайте зробимо так, щоб ми були гідні гарної влади. Знайомитимемося з історією і плануватимемо майбутнє в контексті книги «Еволюція влади». Влада мала свої етапи розвитку, і якою вона буде, залежить від нас із вами. Ми врахуємо всі уроки. Відбувається не лише еволюція влади, а й еволюція людей. Давайте звернемо увагу на себе, щоб було чим пишатися в майбутньому.
Соціальний проект влади і бізнесу: королівські умови для «королеви спорту» і театралів
Коли майже п’ять років тому міський голова запропонував підприємцям разом узятися за розв’язання наболілих для Артемівська проблем, ідею сприйняли не одразу. Та керівники найбільших підприємств міста відгукнулися на прохання і виділили кошти чи матеріали для соціальних об’єктів. За «великими» підтягнулися і «малі». Завдяки таким спільним зусиллям в місті вдалося відновити і відкрити дитячий садочок, який не діяв кілька років поспіль, відремонтувати пологове відділення лікарні, будівлю відділу РАГС, реконструювати алеї, парки, дороги, розпочати ремонт дитячої лікарні... Після перших же об’єктів в успіх соціального проекту повірили всі. За п’ять неповних років до проекту вдалося залучити понад 100 мільйонів гривень.
Ми побували на двох об’єктах, які оновлені чи збудовані завдяки спільним внескам. Торік відкрив свої двері відреставрований міський центр культури і дозвілля. Будівля, споруджена в 1926 році, є пам’яткою архітектури і не знала ремонту майже вісімдесят років. Чотири роки знадобилося, аби дбайливо відреставрувати цей храм культури. Ліпнину на стелі і стінах відновлювали за архівними фото і покривали сусальним золотом. Світильники, які дивом збереглися з 20-х років, натерли до блиску і повісили на місце. Знайдені у підвалі бюсти російських та українських письменників поставили до ніш у фойє перед глядацькою залою. Для кожного коридору і поверху придумали своє кольорове оздоблення. А в залі встановили нові театральні крісла ціною 700 гривень кожне. Вийшло дуже вишукано і затишно.
На парадних сходах — картина, де зображені всі знамениті митці, пов’язані народженням чи роботою із Артемівськом: композитор Іван Карабиць, співак Євген Мартинов, поети Микола Чернявський та Володимир Сосюра. Поруч на картині — отаман Кіндрат Булавін (за легендою — засновник Бахмута), Нестор-літописець, який змалював багато подій з історії Бахмутського краю, та князь Ігор — він вирушав у похід проти половців із цих місць.
Від першої особи
Наталія Бітюкова, директор міського центру культури і дозвілля:
— Коли мене питають, чи багато людей ходить до нашого палацу, я кажу: «Сто тисяч на рік. І це за того, що в місті — 80 тисяч населення. У нас працює 30 колективів, із них п’ять мають звання народних, шість — зразкових. Нещодавно з’явилася театральна студія: адже в 30-ті роки музично-драматичний театр розташовувався у нас і лише пізніше переїхав до Донецька. Із задоволенням в гуртках і студіях займаються близько двох тисяч осіб — і дорослі, і діти. А гастролі колишнього бахмутського, а тепер — Донецького академічного українського музично-драматичного театру — збирають повний зал: навіть приставних стільців не вистачає.
Інший приклад успішної реалізації соціального проекту — легкоатлетичний манеж, відкритий у березні цього року. «Артемівськ делегував до складу збірної України 18 спортсменів, із них семеро — учасники олімпійських та параолімпійських ігор. Це другий показник в області після Донецька, — підкреслює начальник міського спорткомітету Віктор Лис. — За останній час ми підготували чотирьох заслужених майстрів спорту, 18 майстрів спорту міжнародного класу, понад 40 майстрів спорту». Тепер для підготовки і змагань спортсменів є всі умови: чудові бігові доріжки, сектор для стрибків у довжину, тренажерний зал, глядацькі трибуни на 1000 місць.
Директор манежу Тетяна Савченко не приховує захвату: для «королеви спорту» створили справді королівські умови. А скористатися ними можуть не лише майстри, а й любителі. До 500 осіб на день приймає манеж: тут і групи із фітнесу, і гравці в настільний теніс, і дитячі спортивні школи із волейболу, футболу, легкої атлетики, і секції з боротьби. Для дітей і пенсіонерів відвідання манежу безоплатне. Для тих же, хто бажає зарядитися здоров’ям і підтримувати форму, плата за абонемент досить доступна. Тетяна Савченко каже, що ввечері відвідувачі займаються «до останнього дзвоника». Крім того, створені всі умови для людей із обмеженими фізичними можливостями: інваліди на візках потрапляють до манежу без сторонньої допомоги.
«Ми маємо статус бази олімпійської та параолімпійської підготовки. Хочемо на базі спортивного комплексу створити училище олімпійського резерву та спеціальну школу для обдарованих дітей. На жаль, зараз для України це проблема. Дітей здібних багато, але щоб були умови для тренувань, організований режим проживання, харчування, — такого немає», — ділиться мрією Віктор Лис.
Поруч із манежем уже діє спортивний майданчик зі штучним покриттям. Попереду — спорудження басейну і футбольного поля. Показово, що місце в центрі, де розташувався спортивний комплекс, влада відвела не під якийсь прибутковий проект, а під проект оздоровлення мешканців. Утім, що може бути цінніше за здоров’я? Зрештою, і всі мільйонні проекти, які реалізуються в Артемівську, ставлять на меті зробити життя мешканців зручнішим, безпечнішим, цікавішим. Це місто багате на таланти та ідеї. А ще — на вмілих людей, здатних реалізувати найсміливіші плани.
Фото автора.
