На Сумщині повним ходом іде, а точніше — мала б іти комплектація штатів за погодженням з громадськими організаціями, активісти яких брали участь у поваленні попереднього режиму.

Хотіли звалити з хворої голови на здорову...

Саме тому активісти партій усіх політичних кольорів і відтінків висунули на посаду заступника голови Сумської обласної адміністрації по сільському господарству Сергія Головача. Цю кандидатуру запропонували, вирізнивши з десятка інших.

Об’єктивних підстав зробити ставку на С. Головача було достатньо. Корінний сумчанин, у десятому поколінні селянин, який близько сорока років віддав служінню рідній землі. Випускник Харківського сільгоспінституту імені В. Докучаєва, з 1979 року назавжди пов’язав своє життя із землею: агроном із захисту рослинництва та насінництва, головний агроном господарства колгоспу імені Кірова. Саме тоді, на початку далеких 1980-х, молодий спеціаліст першим в області запропонував прогресивну технологію вирощування цукрових буряків без ручної праці. Спочатку вона прижилася в районі, а звідти розійшлася по області. І вже за рік 28-річного Сергія Головача призначають головним агрономом управління сільського господарства Сумського району, де він незмінно пропрацював 13 років.

Опісля, 1996 року, очолив малопродуктивне сільськогосподарське підприємство у селі Підліснівка того самого району. У цьому господарстві також займався впровадженням новітніх технологій виробництва рослинницької і тваринницької продукції, запозичених в аграрних і фермерських підприємствах Польщі, Німеччини, Канади, США, Аргентини. І вже через п’ять років сюди за досвідом їхали численні делегації з України та Росії. С. Головач вивів господарство на рівень кращих на Сумщині.

2003 року голова обласної адміністрації вручив йому диплом переможця в номінації «Кращий керівник сільськогосподарського підприємства». За любов до землі і подвижництво у 2006 році Сергію Головачу було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України», а 2008-го Президент України вручив йому орден «Знак Пошани».

Розкриваючи особу Головача, слід, напевно, згадати, що на виборах до Верховної Ради України у 1998 році мешканці Сумського району віддали за земляка 80 відсотків голосів. Подейкують, що і в інших районах він також залишив позаду свого опонента, однак там спрацював «ефект щебінки і дизпалива», якими тодішній міністр завалив «підзвітні» землі.

Словом, актив Майдану знав, що робив, фактично безальтернативно висунувши кандидатуру С. Головача. Та давно відомо, що у будь-якій отарі знайдеться бодай одна паршива вівця. У нашому випадку нею виявився колишній працівник компетентних органів, який при розгляді кандидатури Сергія Головача на раді Майдану, як мені сказали її члени, «з чиєїсь подачі», привселюдно поставив під сумнів чесноти претендента на посаду, — мовляв, в СБУ знаходиться справа, порушена проти нього за заявою директора Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко» — останнього місця роботи Головача.

За словами одного з керівників Майдану Євгена Старинського, цією заявою на раду хотіли кинути чорну тінь, поставити під сумнів її компетентність, а також прозорість у підборі кадрів партійними осередками. 

Тож терміново зажадали перевірки фактів, до якої рада Майдану попросила паралельно долучитися редакцію «Голосу України». До речі, автор цих рядків був у темі Підліснівських подій ще з минулого року.

Та повернемося до наших «баранів». У слідчі органи заяву подавав саме Сергій Головач, якому намагалися приписати оборудки, що прокручувалися за його спиною. Утім, «добродій» К. так старався очорнити перед громадою креатуру Майдану, що «випадково» переплутав божий дар з яєчнею і привселюдно поставив усе догори ногами. Після цього звинувачення майже миттєво від мешканців Підліснівки на адресу нашої редакції надійшов лист, в якому автори детально спростовували зведений на їхнього колишнього керівника наклеп. Ось кілька витягів із нього: «Ми, ініціативна група Підліснівської сільської ради, від імені громади просимо втрутитися «Голос України» в ситуацію, яка виникла в Підліснівській філії «Райз-Максимко», та через газету розповісти правду її шанувальникам...»

Отже, суть справи. При переданні торік одного зі складів філії ПрАТ «Райз-Максимко» приймальна комісія виявила у ньому значні надлишки запасних частин до сільськогосподарської техніки. Служба безпеки фірми перемістила надлишки «під особисту охорону» в інше місце з метою «збереження, ідентифікації та їх оприбуткування». Саме тоді у господарствах регіонального управління на Сумщині розпочався аудит столичними фахівцями, які також довідалися про виявлені надлишки. Принагідно зазначимо: про це вони взнали з анонімного дзвінка.

Зрозумівши, що за його спиною розпочалася нечиста гра, Сергій Головач пише заяву до міліції з проханням розслідувати походження виявлених «запасів». Та не встигло на ній висохнути чорнило, як з’явився наказ про припинення дії довіреності, яка надавала Головачу право на підпис документів. Однак Сергій Іванович й після цього відмовляється «полюбовно» спустити справу на гальмах і вимагає створення внутрішньої комісії для ретельного з’ясування природи необлікованих запчастин: як-не-як надлишок тягнув на сотні тисяч гривень. Саме таку суму озвучив на раді Майдану вищезгаданий К. (факт оприлюднення підтверджують учасники ради Майдану. — Авт.). Однак комісія і пальцем не поворухнула для встановлення істини — навпаки, її члени вдалися до некоректних кроків: нанесли візити майже десятку нинішніх і колишніх працівників філії, зокрема, Анатолію Задорожному, Валентині Сахаровій та іншим в надії почути негативне слівце про шефа. Не вийшло.

Опальний директор не злякався «чорних міток» і наполегливо гнув свою лінію, домагаючись розслідування появи надлишків запчастин. 

Ця завзятість, схоже, остаточно вивела із себе начальників, й ті віддали команду «фас» підлеглим: змусити начальника мехзагону у Підліснівці Сергія Бистро підмахнути сумнівний акт. Той відмовся: «З якого дива маю підписувати «липу». Та «повпред» наполягав: «Нічого не бійся, підписуй, «там» усе «согласовано». Це потрібно, щоб добити і звільнити Головача». Так само той самий «парламентар» наїхав і на комірника Олександра Білого, але і тут у нього нічого не вийшло. Доки одні вишукували «колабораціоністів», другі шукали місце, де розмістити лишки. Розглядався навіть варіант із сусіднім непрацюючим спиртозаводом.

Та чи не найбільше вразив працівників філії приїзд до села кількох ряджених у міліцейську форму. Прибувши у мехзагін, «правоохоронці» на очах присутніх там механізаторів замкнули кайданки на руках сервісного інженера Сергія Б. Вивезли бідолашного за село і, погрожуючи, добували потрібні свідчення. 

Заляканий молодий спеціаліст за наполяганням регіонального керівника служби безпеки звернувся до міліції. Але за тиждень, коли правоохоронці встановили імена «ряджених», «радник», наче той флюгер, почав дмухати в протилежний бік, змушуючи Б. терміново відкликати заяву. Чому? Все дуже просто: псевдоміліціонерів, стверджують у листі до редакції підліснівці, знаряджав у дорогу посадовець з Києва, який своїми діями грубо порушив законодавство та, вочевидь, потрапив у залежність від «рятувальників». Чи не на догоду їм він написав довідку своєму керівництву, в якій облив брудом директора філії?

Дізнавшись про це, група небайдужих підліснівців їздила до Києва на зустріч з очільниками товариства і намагалася спростувати неправдиві «факти», наведені в депеші. Там їх вислухали, але не почули.

...але цьому завадила Феміда

Понад рік чинився тиск на неугодного директора. А в цей час областю поширювалися чутки про його звільнення за крадіжки. Та Сергій Головач не зламався. Привчений змалку шанувати людську гідність, він не спокусився на «пряник», не злякався ні «чорних міток», ні наїздів, ні заочних залякувань і вирішив йти до кінця у пошуках правди. За цю настирність врешті-решт отримав наказ на звільнення та принизливий запис в трудовій. Однак ті, хто видавав його, прорахувалися: Головач не захотів до кінця життя ходити з тавром вигнанця і подав до суду на свавілля «правдолюбців».

Слуги Феміди у Сумському районному суді дуже ретельно підійшли до розгляду позову і наприкінці травня винесли свій вердикт: «Поновити Головача Сергія Івановича на роботі на посаді директора Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко» і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу». 

Причому рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Попри судові ухвали, керівництво компанії й досі перебуває під впливом обмови людини, яка 13 років вірою-правдою служила їй та примножувала її статки. Тож, замість того, щоб вибачитись, керівники ПрАТ «Райз-Максимко» подають апеляційну скаргу на рішення суду нижчої інстанції. Та 17 червня колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області залишила у силі ухвалу Сумського районного суду.

Правда восторжествувала, та водночас, схоже, стала кісткою у горлі закулісним режисерам, які вустами К. намагалися привселюдно змішати з брудом Сергія Головача вже перед усією обласною громадою. Певно, комусь дуже не хочеться, щоб агропромисловий комплекс регіону очолив справжній фахівець-професіонал, у якого людські принципи — честь і гідність — на першому місці...

Проте, залишається віра, що рада ГО «Сумське обласне об’єднання «Майдан» розставить всі крапки над «і» та відстоїть кандидатуру Сергія Головача на державну посаду. А наклепники отримають по заслугах. Таке рішення буде найкращою відповіддю закулісним «чемберленам». А поки що в Підліснівці чекають свого керівника, відновленням якого на посаді нині займаються державні виконавці.

Прикро, що в цій історії задіяні не лише працівники товариства, а й колишні та деякі з нинішніх чиновників обласного і районного рівня. Утім, редакція «Голосу України» відстежуватиме подальший перебіг подій з надією, що власники компанії також дошукаються істини у цій некрасивій справі...

Сумська область.

Сергій Головач.

Є про що поговорити двом аграрникам: директору Інституту фізіології рослин і генетики НАН України академіку Володимиру Моргуну (ліворуч) і керівнику сільгосппідприємства у Підліснівці — заслуженому працівникові сільського господарства України Сергію Головачу.

 

Фото надані автором.