71-річна пенсіонерка, інвалід другої групи, Зінаїда Михайлівна Сильченко рідко виходить на вулицю, а коли це трапляється, то в супроводі чоловіка. У будь-який момент вона може знепритомніти. Тому їй доводиться берегтися, і в цьому дуже допомагає Володимир Кузьмич, колишній командир будівельного полку, офіцер у відставці. Він перебрав на себе обов’язки з домашнього господарювання, доглядає за дружиною, у якої хворі руки, серце й проблеми з тиском. Так і тримаються. Дочка їхня працює у Санкт-Петербурзі, тому більше покладаються на власні сили.
Життя пенсіонерів у Чернігові, однак, не назвеш розміреним і спокійним. Складається враження, що вони, мов на війні, яка триває вже кільканадцять літ. Зінаїда Михайлівна викликає міліцію, місцевих чиновників, співробітників ЖЕКу, але й вони не допомагають поставити на місце сусідів із нижнього поверху... Ось і в день мого приходу жінка прокинулась ні світ ні зоря.
— За 20 хвилин на четверту я вже не спала, — каже.
— Чому?
— Сусіди могли почати облаштовувати балкон...
Уранці вона зателефонувала до райвиконкому, на високих тонах побалакала з керівництвом. До мого візиту сюди приїжджали співробітники районного відділу архітектури. Цього разу обійшлося без виклику дільничного міліціонера.
У скарзі до редакції «Голосу України» Зінаїда Михайлівна зазначає, що її сусіди хочуть «дах із металочерепиці укласти одним кінцем на мою балконну плиту, збільшивши на неї навантаження, а це може призвести з часом до обвалу з тяжкими наслідками».
Мешканка квартири на першому поверсі Ольга Готенко, теж інвалід, не шкодує обурливих слів про сусідку на другому поверсі. Вважає, що та через свої хвороби загострено сприймає дійсність, з будь-якого приводу викликає перевіряльників, які найчастіше не можуть задовольнити її незрозумілих примх і звинувачень.
— Скільки тут живе, стільки й не дає нам жити, — каже. — Дочка в музичну школу ходила, так не дала ж на піаніно вдома грати... Зараз ми хочемо поміняти на балконі вікна, перекрити дашок легкою бітумною черепицею. Скільки тієї роботи?! Красивіше ж буде! Так тут такий ґвалт учинили! Стільки комісій уже було. Люди приходять. А документи в нас у порядку.
Самовільно збудований балкон із льохом на першому поверсі, попри скарги Сильченків про необхідність його знесення, судовий розгляд, був узаконений рішенням виконкому Деснянської райради Чернігова №125 від 14 червня 1999 року.
Майстер техдільниці КП ЖЕК №6 Катерина Сеніч вважає, що Готенки мають право без жодного дозволу ремонтувати власний балкон.
— Адже розміри його не змінюються, — прокоментувала вона конфліктну ситуацію. — Ніяких відступів від проекту немає.
— Але ж Сильченки побоюються, що нова черепиця може завдати шкоди плиті їхнього балкона, — зазначаю.
— Там нічого не може завалитися. Основу прибудови становить попередній залізобетонний балкон...
То, виходить, усі нервування Зінаїди Михайлівни марні? Про це запитую у завідувача відділу архітектури Деснянського району Валерія Денисова.
— Я вважаю, що сусіди з нижнього поверху повинні прислухатися до думки ветеранів, — сказав він. — Ну, якщо вони так боляче все сприймають, то слід піти їм на поступку. Старий оцинкований дах і так має красивий вигляд.
Чернігів.
На знімку: Ольга Готенко: «Ми хочемо лише поремонтувати балкон!»
Фото автора.
