Чисте повітря, прозора морська вода, цілющі грязі й ропа, трикілометровий піщаний пляж — усе це приваблює туристів і відпочивальників у Міжводне, «маленьку Ялту» на західному узбережжі Криму. Саме так село охрестили відпочивальники і туристи з усіх кінців колишнього Радянського Союзу. Про село, про його людей, перспективи розвитку наша розмова із сільським головою Сергієм Анатолійовичем Володьком.

 

— Сергію Анатолійовичу, за неповний рік, що ви є сільським головою, Міжводне розквітло на очах — змінилася центральна вулиця, будуються мечеть і каплиця, відремонтовані клуб, школа, пам’ятник героям війни, ФАП, вирішено проблему цілодобової подачі води. Скажіть чесно, навіщо вам це?

— Міжводне — це моє рідне село. Тут я виріс, закінчив середню школу, одружився, тут ростуть мої діти й, гадаю, залишаться жити назавжди. У мене простий життєвий принцип — «якщо не я, то хто інший?». От і вирішив, звісно, разом з депутатським корпусом (а їх у селі 26 осіб. — Авт.) зробити наше село центром відпочинку й туризму західного узбережжя Криму. Сьогодні мені зрозуміло, що Міжводне в недалекому майбутньому — це курорт українського значення. І не тільки. Наш берег облюбували і росіяни, і білоруси. І навіть поляки й чехи навідуються сюди.

— Чи є перспектива у вашого села?

— Безумовно. Сьогодні інтенсивно розвиваються села Міжводне й Сніжне — вони розташовані на березі моря. А це три кілометри піщаних пляжів, 280 сонячних днів на рік, чудовий клімат, мілководна прибережна смуга й чиста морська вода. Неподалік — озеро Джалиргач із лікувальними грязями, а в півгодини ходьби — скелі, що підступають до самого моря. Сьогодні ми працюємо над тим, щоб наше село перетворилося на селище курортного типу. Якщо статус буде вище, отже, й інші надходження до бюджету будуть, зарплата в мешканців збільшиться. Ми практично цілком залежимо від курортного сезону. Приїхав відпочивальник — з’являться гроші й у бюджеті сільради. А звідси — всі наші соціальні проекти: дороги, школи, ФАПи, будинки культури, вода, освітлення, охорона правопорядку. Ось робимо сьогодні центральну вулицю Міжводного. Це буде променадна вулиця для відпочивальників, де вони зможуть спокійно посидіти в кафе, ресторані. Плануємо аквапарк — перший на північно-західному березі півострова. Щодо грязелікарні сьогодні розробляються документи. Уже й землевідведення є, й інвестори. Моя мрія, щоб Міжводне стало цілорічним курортом.

— Але на всі ваші проекти потрібні гроші. Звідки візьмете їх?

— Попри економічну кризу, ми вчимося заробляти фінансові кошти самі. Сільська громада Міжводного налічує 2100 чоловік, у селі близько 750 дворів загальною площею майже 100 га. А до сільської ради входять п’ять сіл — саме Міжводне, Водопійне, Зайцеве, Новоулянівка, Сніжне (населення цих сіл становить 3300 осіб. — Авт.). Площа земель, займаних пансіонатами й базами відпочинку в Міжводному, — 124 га. Ось вам перше джерело фінансових надходжень — відпочивальники залишають у нас свої гроші. Деякі наші селяни займаються фермерством. Загальна площа земель, зданих в оренду, — 2494,4 га. Ось вам і друге джерело надходжень грошей у бюджет. Торік курортний збір у нас становив 32 тисячі гривень, а цьогоріч — 68 тисяч. Ринковий збір торік був 180 тисяч гривень, а цього року — 338 тисяч. Збір за надання торговельних місць у 2008 році — 310 тисяч грн., нинішнього — 1 млн. 100 тисяч. Паркувальний збір виріс з 28 тисяч грн. торік до 110 тисяч цьогоріч. Річний бюджет сільської ради в нас цього року 1 млн. 700 тисяч гривень.

І ще — ми навчилися працювати з людьми, які зацікавлені в розвитку нашого села як курорту. Буває й так, що ми приймаємо на сесії звернення до наших селян про допомогу в благоустрої села, пляжу. І що ви думаєте? Люди йдуть нам назустріч. Вони зрозуміли, що гроші ми вкладаємо в соціальні проекти села, в майбутнє їхніх дітей. І дуже важливо, що ми звітуємо до копієчки перед громадою. Люди нам повірили. Я скажу твердо, що ми їхні сподівання виправдаємо.

Фактично гроші заробляє тільки одне Міжводне. Всі інші села дотаційні. Але ми не відокремлюємо їх від всієї нашої сільської громади. В будинку культури села Водопійного міняємо опалення, ставимо металопластикові вікна, школі цього села допомогли з ремонтом. За 8 місяців ми побудували в селі Сніжному новий водопровід, такий само функціонує і в селі Зайцевому. Ми зменшили витрати електроенергії на подачу води у 5 разів. Газифікуємо будинки жителів села Сніжного. Хотілося б газифікувати й село Водопійне. Але потрібно 18 млн. гривень. А таких коштів у нас немає. Вибиватимемо у держави. Відремонтували 2 км доріг. У Міжводненській середній школі зробили опалення — купили два імпортні газові котли, утеплили її, придбали в один із класів плазменний телевізор, ноутбук.

— Міжводненська середня школа ваша особлива гордість?

— Це так. Я сам закінчував цю школу. Тут вчиться мій син і 214 дітлахів наших односельчан. Я щодня бачу їхні очі. І мені було б соромно за себе, якби вони мерзли взимку, не було б умов для навчання. Тут у мене союзники і партнери — вчителі школи. Хочу відзначити директора школи Ганну Врублевську, вчительку історії Людмилу Дружникову. Цим людям треба вклонитися за те, що вони роблять для нашого села, країни. Учні нашої школи посідають на олімпіадах призові місця в Криму, в Україні. У нас серед учнів — 21 дійсний член Малої академії наук школярів Криму «Искатель», переможці міжнародних конкурсів у США, Швеції. Випускники нашої школи вступають до кращих навчальних закладів України.

— А молодь чим у вас займається?

— Перспектива для молодих людей у нас є. Хочеш у малий бізнес, реєструйся й торгуй, займайся наданням рекреаційних послуг, сільгоспвиробництвом. Акцент робимо на спортивно-масову роботу серед молоді. Плануємо секцію дзюдо відкрити, новий стадіон побудувати. Наша футбольна команда «Міжводне» посіла третє місце в Західному Криму. У нас непогана секція з культуризму. Двом інструкторам із спорту ми оплачуємо ставки. Народжуваність у нашому селі зросла удвічі. Ось недавно відремонтували зал для одружень у селі. Навіть із районного центру Чорноморське до нас приїжджають молодята реєструвати шлюб. Усіляко допомагаємо молоді й у виділенні землі під індивідуальне будівництво. Оформляй ділянку і, будь ласка, будуйся собі й своїй родині на здоров’я!

— А ветерани праці, пенсіонери...

— Крім дитячого фонду, у нас є й ветеранський фонд. Цю категорію людей ми без уваги не залишаємо. Адже це наші батьки й матері. А вони для мене — святе. 1 жовтня ми провели День людей похилого віку. Запросили всіх ветеранів на зустріч — накрили столи, вручили подарунки, влаштували для них концерт і просто поговорили про життя. Люди бачать, що ми стараємося для них, тому й підтримують нас. Меценати допомогли придбати машину швидкої допомоги. А раптом щось трапиться зі здоров’ям наших ветеранів і всіх селян, без будь-яких зволікань веземо до Сімферополя або Чорноморського.

— У розпал сезону в Міжводному, напевно, виникають проблеми з безпекою громадян, охороною спокою й життя відпочивальників?

— Проблеми, звичайно, є. Але ми створили добровільну народну дружину. Наше село патрулюють щодня чотири народних дружинники. В селі є один дільничний міліціонер і один помічник дільничного. Цього року для них ми придбали новий автомобіль «Нива». Мріємо про власну муніципальну міліцію. На жаль, поки що не дозволяють наші закони це зробити.

— Дивовижний вигляд має Міжводне вночі. Навкруги світло, горять ліхтарі.

— Освітлення села — це наша гордість. У Міжводному горять 400 ліхтарів. Освітлено центральну вулицю. Плануємо встановити ліхтарі на трасі, що проходить через село — від нафтобази до виїзду із села. Й інші села нашої сільради освітлені. У селі Водопійному горять 200 ліхтарів. Усе це — неабиякі витрати. Але ми знаємо, що все це повернеться сторицею до нас — у вигляді відпочивальників і туристів.

— Тепер з приводу відпочивальників. Скільки у вас людей відпочило в цьому сезоні?

— Десь тридцять тисяч. На одного мешканця сільської ради — 10 відпочивальників. І це не межа. Сезон у нас до кризи був з кінця травня до кінця вересня. Сьогодні поменшав, позначилася економічна криза. Потім у нас багато бізнесменів працюють улітку із Сімферополя, Євпаторії, Харкова, Донецька. Вони є власниками барів, ресторанів, кафешок, які, як правило, закривають наприкінці серпня. Ламаємо голову, як зацікавити власників таких закладів працювати до останнього відпочивальника. І податки вони платять за місцем реєстрації, хоча працюють у нас. Це неправильно. Треба змінювати податкове законодавство в нашій країні. Там де працюєш, там і плати.

Цього року ми придбали, по-моєму, єдину в Криму, пляжоприбиральну машину. Вартість цього італійського дива техніки — 172 тисячі гривень. Півтора метра захоплює вона завширшки й у глибину 20 сантиметрів. На пляжі в нас є людина, котра дивиться за чистотою, за дотриманням санітарних норм. Ми забороняємо продавати шашлики, шаурму в зоні пляжу. Стежимо за безпечною поведінкою людей на воді. Загалом, рівняємося на кращі курорти Криму.

— Невже у вас все так добре? Що, і проблем немає?

— Побільше б нам самостійності, поменше б смикали різними паперовими вказівками з центру. З податками треба розбиратися. Земельний податок треба залишати в нас. Хотілося, щоб бюджет у нас формувався в селі, гроші йшли не через АР Крим або район. Має бути повне розмежування. До речі, у нас є генеральний план розвитку. Навіть Сімферополь такого плану не має. А майбутнє Міжводного — в розвитку курорту. От і поет В. Горецький написав про нас чотиривірш:

Вот и снова я в Межводном:

Горы фруктов, скал гряда...

Как хотите, а на отдых

Я приеду вновь сюда!

 

Крим.

Що люди кажуть

 

Анатолій Пахля, голова державної служби туризму й курортів України:

— Сьогодні на прикладі Міжводного можу сказати, що невелике селище, яке 3—4 роки було невідоме всім мешканцям у районі 40—50 км селом, сьогодні відоме на всю країну. Такі місця відпочинку як Міжводне формують бренд туристичної сфери Криму. А все це надходження в бюджет, розвиток соціальної складової. Я йду цим селом і дивлюся, які масштаби будівельних робіт — трудяться бригади, заново робиться центральна вулиця, набережна. Приклад Міжводного — це приклад того, як в умовах економічної кризи працює місцева влада. Молодець, сільський голова. Таких людей треба підтримувати.

Шевкет Смаїлов, депутат сільської ради, голова міжводненського меджлісу кримсько-татарського народу:

— У нашому селі проживає 130 родин кримських татар. Сільрада йде їм назустріч — виділяємо земельні ділянки під індивідуальне будівництво, допомагаємо в облаштуванні. Приклад нашого села — це приклад дружби й взаємодопомоги людей всіх національностей, які проживають на території сільської ради. Сільський голова Сергій Володько — людина нової формації, він дивиться далеко вперед. Плани в нього великі на розвиток села. А ми його будемо в цьому підтримувати.

Ганна Врублевська, директор міжводненської середньої школи:

— Наш сільський голова працює перший рік і працює добре. Для школи багато зробив і робить. Плани в нього чудові — зробити набережну, аквапарк, готель, розарій, побудувати фонтан, розширити межі Міжводного. Сергій Анатолійович, керівник нової формації й нового державного мислення, приділяє увагу освіті. Ми задоволені своїм вибором. Побільше б у країні таких керівників.