На Вінниччині, як ми вже повідомляли, зафіксовано два випадки смерті від пневмонії. Обидва — в одному районі, Томашпільському. Молоді жінки, віком 22 і 26 років, померли на п`ятий день після захворювання — першого і третього листопада. Діагноз однаковий — двобічна пневмонія.
«Від кашлю аж душилася...»
Кашель в Оксани Дикої почався після того, як вона повернулася з чергування в лікарні. 26-річна жінка працювала санітаркою у лікарні селища Вапнярка Томашпільського району. Вночі їй стало зле, підвищилася температура. Оксана зателефонувала матері. Людмила Прокопівна, яка мешкає всього за декілька будинків, невдовзі була біля доньки. «39,5 градуса — такою була температура в Оксани, — каже Людмила Прокопівна. — Я дала їй випити парацетамол, анальгін, аспірин, демідрол, розтерла тіло водою з оцтом, так збила температуру до 38 градусів. Але кашель не припинявся. Дочка аж душилася від нього». За словами матері, через добу Оксана пішла в лікарню. Її одразу госпіталізували в окрему палату.
— А наступного дня так само злягла я, — продовжує Людмила Прокопівна. — Тільки мене поклали не в міську, а в залізничну лікарню. Внучка Люда, донька Оксани, залишилася з моєю мамою. Дівчинка теж захворіла, а після неї — моя мама. Тільки зять тримався на ногах.
Пані Людмила попросила кума, і той машиною підвозив її спочатку в лікарню на процедури, а потім забирав додому. «Своїй мамі, їй уже 72 роки, — продовжує пані Людмила, — я давала препарат антивір. Він на травах. Колись мені його порекомендували. Казали, дуже ефективно гасить віруси, якщо починати лікування вчасно. З його допомогою викарабкала маму. В онучки температура пройшла, залишився тільки кашель».
Декілька разів Людмила Прокопівна заїжджала провідати Оксану. «Температура в неї не спадала нижче позначки 38 градусів, — згадує співрозмовниця. — Я просила її не дуже залежуватися, ходити по палаті, щоб легені працювали. Приносила курячі яйця. Оксану лікували антибіотиками. Тому радили їсти щось жирне». Під час розмови з дочкою мати довідалася, що в лікарні, де працювала Оксана, була жінка з двобічним запаленням легеней. Оксана прибирала в палаті хворої...
«Шансів вижити в неї дуже мало»
Збити температуру в пацієнтки лікарям дільничної лікарні не вдавалося протягом кількох днів, тому Оксану доставили в районну лікарню. «Вона сама піднялася в реанімаційне відділення, — каже мати. — Але через деякий час стан її здоров’я раптово погіршився». Для надання допомоги з Вінниці літаком санавіації прибули лікарі з обласної лікарні імені Пирогова. «Вони відверто сказали, що шансів на одужання в Оксани дуже мало, практично їх нема зовсім, — витирає сльози Людмила Прокопівна. — Єдине, що порадили — ввести антибіотик меронем. Казали, це дуже сильний препарат. Хоч була вже ніч, я поїхала у Вінницю. Розпитувала міліціонерів, де є чергові аптеки. Потрібний препарат знайшла не одразу. Тільки після того, як об’їздила декілька аптек. Взяла три флакони. Кожен з них коштує 419 гривень 20 копійок. До них купила ще якісь препарати. Не пам’ятаю назви, за 250 гривень. Їх ввели дочці. Сказали, бажано ще ввести меронем. Я знову поїхала у Вінницю. Та коли повернулася, зрозуміла, даремно їздила. Живою Оксанку не застала. Так у мене не стало єдиної дитини...»
У покійної залишилася 8-річна донечка Людмилка. «Як я мала їй сказати, що мами уже нема і ніколи не буде, — вмивається слізьми пані Людмила. — Кажу їй, ти ж уже доросла, правда, Людмилко? Знала, що мама хворіла. Мама дуже добра. Тому Боженька забрав її до себе на небо. Звідти вона вечорами заглядатиме до нас у віконечко. То тепер щовечора внучка просить відхилити фіранку, щоб добре бачити, як мама зіронькою дивиться на неї».
Друга померла жінка була ще молодшого віку. 22-річна Тетяна Присяжнюк чекала народження дитини, яка мала з’явитися через два місяці.
Вінницька область.
Коментар
Олександр Служивий, головний лікар Томашпільської районної лікарні:
— Ми, лікарі, щиро співчуваємо рідним померлих. Дуже рано пішли з життя обидві наші пацієнтки. На жаль, по допомогу до медиків вони звернулися із запізненням. Тільки після таких трагічних випадків хворі почали приходити на прийом уже в перші години після того, як відчули погіршення стану свого здоров’я. Маємо можливість виїжджати машинами швидкої у будь-яке село. Набагато більше людей можна побачити у захисних пов’язках. Чому саме в нашому районі сталися ці два випадки? Можливо, нам їх принесли, чи точніше привезли, залізницею. У селищі Вапнярка, звідки доставили першу пацієнтку, знаходиться залізничний вузол. Друга пацієнтка з села, яке також недалеко від залізниці. До того ж вона перед тим, як захворіти, їздила потягом у справах в якесь із міст. Можливо, в дорозі дістала інфекцію.
