Із НДР у Західну Німеччину і західний сектор Берліна до 1961 року втекло 2,7 млн. осіб — переважно молодь, освічені, кваліфіковані люди. Під загрозою опинився баланс робочої сили країни. Як було його утримати?
Тодішній  перший секретар ЦК СЄПН Вальтер Ульбріхт звернувся по допомогу до Микити Хрущова — з питання... захоплення Західного Берліна. Той вислухав з розумінням, але на авантюру не пішов: це було б найгрубішим порушенням рішень Кримської та Потсдамської конференцій, і могло призвести до початку нової світової війни. Тоді Ульбріхт запропонував іншу, «домашню», заготовку: розділити Східний і Західний Берлін муром. Що знайшло розуміння в радянського лідера.
Уночі 13 серпня 1961 року почалося його зведення. До ранку місто «розрубали» на дві частини.  9-кілометровий мур розділив не тільки мости, площі, цвинтарі, бульвари, ставки й парки, а й людські долі...
Чи можна було уникнути будівництва муру, що розколов не тільки Німеччину, а й світ? Відомий діалог лідерів СРСР і США Микити Хрущова та Джона Кеннеді під час Віденської зустрічі 1961 року. Хрущов: «Війна або мир — тепер усе залежить від вас. Якщо ви пошлете в Берлін одну дивізію, я доправлю туди дві». Кеннеді: «Ви хочете домогтися будь-що змін, а я — ні». Хрущов: «Мирний договір з НДР із усіма наслідками, що випливають звідси, буде підписаний до грудня цього року». 
Під «мирним договором» Хрущов мав на увазі встановлення реального кордону між двома Німеччинами під контролем радянських військ. Він згадував пізніше: «Що я мав робити? Тільки в липні 1961 року з НДР виїхали більш як 30 тисяч жителів, до того ж найкращих і найстаранніших. Неважко було розрахувати, що східнонімецька економіка зазнає краху, якщо ми не вживемо якихось заходів проти масової втечі. Існували лише дві можливості: повітряний бар’єр або мур. Повітряний бар’єр призвів би до серйозного конфлікту зі США, можливо навіть — до війни. Отже, залишався мур».
А ось — запис міркувань Кеннеді: «Втративши Східну Німеччину, СРСР втратив би Польщу, та й усю Східну Європу. Він повинен був щось робити, щоб зупинити потік біженців. Може, мур? Ми не зможемо заперечувати. Я можу об’єднати альянс (НАТО) для захисту Західного Берліна, але не в змозі утримати відкритим Східний Берлін».
А кількість інакомислячих і обурених порушенням прав людини в НДР збільшувалася. Тисячі людей як і раніше хотіли вирватися із соціалістичного раю, і їм це вдавалося. Тодішній глава НДР Еріх Хонеккер не міг з цим змиритися, і наказав прикордонникам відкривати вогонь на ураження по порушниках кордону. Невдовзі кількість жертв режиму перевищила 200 осіб. Криза досягла апогею в 1987 році, коли під час рок-концерту біля Рейхстагу за спроби перейти кордон спалахнули масові заворушення. Втрутився президент США Рональд Рейган, який звернувся до лідера СРСР: «Пане Горбачов, будьте люб’язні, зруйнуйте цей кривавий мур».
Покладливий Михайло Сергійович, звичайно, не кинувся на мур з киркою. Але відносини між керівниками двох братніх країн почали обростати симптомами протиріч. День 40-річчя НДР — 7 жовтня 1989 року проходив у атмосфері масових маніфестацій і заворушень. Мешканці Східного Берліна зустрічали Горбачова з надією: «Горбі, допоможи!» Він допоміг швидко. Тисячі громадян НДР, засуджених за спробу втечі з країни, були амністовані, і їм дозволили виїхати на Захід. 18 жовтня політбюро ЦК СЄПН зняло з Хонеккера «окови» всіх керівних посад, а в листопаді рухнув і Берлінський мур. Німеччина стала єдиною.
На знімках вид на Мур зі Східного Берліна — від Бранденбурзьких воріт. Його будівники передбачали, що він простоїть сотні років, і подолати його зможе хіба що птах; Мур біля Бранденбурзьких воріт 9 листопада 1989 року. Мури руйнуються, якщо цього забажає народ.