У четвер у Берестовому Артемівського району поховають загиблих унаслідок вибуху міни, що її знайшли і принесли додому діти. Село в жалобі, у людей — шок від того, що трапилося. Семеро потерпілих продовжують перебувати в лікарні, чотирьох із них перевели до лікарні в Ізюмі Харківської області. Пацієнти, серед яких троє дітей, — у тяжкому стані.
— Ховаємо жінку й молодого хлопця. Трагедія сталась у дворі одного з будинків, потерпілі — п’ятеро осіб з однієї родини, по двоє — з інших. Але між собою вони всі родичі — двоюрідні й троюрідні, — розповіла «Голосу України» сільський голова Галина Устинова.
Боєприпас діти знайшли в селі Спірному, на кордоні з Луганською областю, де йшли запеклі бої. Із цікавості принесли додому й почали розбирати.
— Нині у тому районі все знешкодили, приїздили із Нацгвардії. Ми й раніше вели роз’яснювальну роботу з людьми, щоб не чіпали невідомих предметів, і зараз не припиняємо. Аж до того, що під підпис попереджуємо, будинки обходять депутати сільської ради та вчителі. Щодо потерпілих, то для їх лікування все є — підключилися волонтери, мешканці, депутати, командир батальйону, — додала сільський голова.
Медики борються за життя ще однієї дитини — п’ятирічного Богдана Ястребова зі Сніжного. Малюк провів добу під завалами будинку, до якого влучив снаряд. Маленький пацієнт перебуває в реанімації хірургічного відділення обласної дитячої лікарні вже два тижні.
— Стан тяжкий, майже щодня онукові роблять маніпуляції під наркозом. Через день-два підключають діаліз, тому що йде інтоксикація організму через тривале здавлювання, — із сумом каже дідусь Богдана Олександр Ястребов.
Історія хлопчика, який став жертвою війни, зворушує до сліз. За день до трагедії дитина була у тата й бабусі (батьки розлучилися) в селі Петровському поблизу Савур-Могили. За малюком приїхала мама — потрібно було забрати дитину до Сніжного, щось вирішувати з дитсадочком. Бабуся зізналася: Богдан так не хотів їхати, але треба. Він спав у своїй кімнаті, коли будинок розбомбили. Мати загинула, а синок виявився затиснутим між плитами перекриття. Зі слів родичів, малюк пам’ятає, як страшно йому було і як він кричав і кричав чотири години.
Дідусь уже два тижні не відходить від онука в лікарні, переїхав тимчасово до обласного центру. А на запитання, яка допомога потрібна, відповів так: «Скажіть, щоб не бомбили. Вже на околицях Донецька рвуться снаряди, а якщо дійде до району лікарні... Транспортувати Богдана зараз нікуди не можна, він не витримає евакуації. Дайте нам час...»
Донецька область.
