Видатки на засипку

Під час реєстрації кандидатських документів на вибори глави держави Віктор Ющенко не втримався від безапеляційних звинувачень уряду й народних депутатів. Надії на політичну рівновагу осипалися, наче пожовкле листя...

Підсумуємо. Внутрішня політична нестабільність, спричинена й підживлювана впродовж 10 місяців гілками влади, цього року вже не відновить довіри до фінансової політики й сфери управління економічними процесами. Останні надії на самозбереження в умовах запеклої політичної боротьби за владу не осипалися завдяки позитивним новинам ззовні — Всесвітня асоціація покращила прогноз споживання сталі цьогоріч і передбачила істотне підняття попиту на неї наступного року. Це не може не порадувати вітчизняні меткомбінати, які зараз експортують до 85 відсотків своєї продукції на ринки Євросоюзу, Ближнього Сходу, Африки, Південно-Східної Азії. Водночас цілком очевидно, що за підсумками цього року збитків уникне хіба що потужний вітчизняний холдинг "Метінвест".

Мінекономіки констатувало істотне змілішання відтоку капіталу за підсумками першого півріччя — ще б пак! Міністр Богдан Данилишин вважає, що це сталося, завдяки боротьбі уряду з тіньовими схемами, покращенню тарифної політики на кордоні. Як на мене, то більше — через скорочення попиту й споживання на товарних ринках, від чого продовжують потерпати базові галузі промисловості, у тім числі, хімічна. А відтак — і споживачі. Низка райдержадміністрацій Криму, наприклад, не засіяли вчасно озимі й складають невтішні прогнози стосовно їхнього дозрівання через нестачу добрив і поживних речовин. Тож скорочення відтоку капіталу з країни — добрий симптом, але законодавче ущільнення терміну повернення валютної виручки зі 180 до 90 днів було не зайве. Законодавці провели таке ущільнення, збільшивши дефіцит загального фонду держбюджету-2009 на 1,3 відсотка — до 31,579 мільярда гривень. Усі все розуміють: криза споживання висушила джерело традиційних доходів, тоді як фінансувати видатки треба! Одночасно збільшено на 0,2 відсотка рівень граничного боргу. Бо ясно: в кризові періоди позичають гроші всі країни, наша — не виняток. Але знову ж таки кроком до порозуміння вітчизняного політикуму це назвати язик не повертається.

Паралельно законодавці ухвалюють Закон "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", зміст якого заперечує наявність навіть запаху економічної кризи. Адже за ним прожитковий мінімум наступного року має зрости більш як утричі, мінімальна заробітна плата — і того більше. З огляду на це уряд потребуватиме додаткового фінансування обсягом 8 мільярдів цього року, і вдесятеро більше — наступного. Може, ми спимо — і наша економіка на 15 відсотків зросла, а не впала? Може, наш метал за кордоном купують не за 400, а за 1200 доларів США, як було? Ні, не спимо. А вже пішли на вибори — й кожній політичній силі треба пообіцяти виборцям чогось особливого. А хто не бажає покращити своє матеріальне становище? Згадайте тепер, чиїм коштом через збільшення цін і податків його покращували за економічного зростання? І поміркуйте, з якої кишені покращуватимуть матеріальний стан за економічного падіння. Мінфін поміркував і чесно застеріг від зростання цін, масового скорочення робочих місць на виробництві й у бюджетній сфері. Президент країни Віктор Ющенко, якого просили стримати емоції, їх не стримав — закон підписано. Всі рішення вже приймаються на ходу, дорогою на вибори, за відсутності політичної рівноваги в суспільстві. І тому нелегко стримати емоції.

Емоції — не кращий порадник. Міністр фінансів опозиційного уряду Микола Азаров звинуватив МВФ у тому, що той по суті бере участь у політиці уряду Юлії Тимошенко, який тягне країну в боргову яму. Водночас бюджетний недобір примушував уряд частину кредитів спрямовувати на виплату заробітних плат і пенсій. Це визнав постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр на зустрічі з представниками українських профспілок. МВФ нічого іншого не лишається, як підтримувати купівельну спроможність українських заробітних плат і пенсій, які, зрештою, треба індексувати на рівень інфляції, але жодним чином — не підвищувати на шкоду макроекономічній стабільності. Вищезгаданий законопроект саме й зазіхає на цю стабільність. Але й без нього уряд просить МВФ спрямувати четвертий транш кредиту "стенд бай" на погашення дефіциту бюджету.

Уже в жовтні індексація заробітних плат і пенсій, вирівнювання балансів місцевих бюджетів за держпрограмами потрапили в категорію видатків на засипку. І аби віднайти гроші, треба було зменшувати видатки частково на квартирні субсидії, а частково — на обслуговування внутрішнього боргу.

Наші емоції, даруйте, голі й смішні. Нацбанк, наприклад, не перерахував до держбюджету авансу з 9,8 мільярда гривень свого прибутку, як передбачалося ще одним емоційним законом — стосовно фінансування Євро-2012. Формально — не виявилося відповідного рішення ради Нацбанку. А по суті тому, що реально різниця між його доходами й видатками становить близько 608 мільйонів гривень. А чому, питається, уряд так забарився з поверненням застав учасникам конкурсу з продажу Одеського припортового заводу? Бо особливістю сучасного моменту є гостра нестача джерел фінансування видатків країни через економічну кризу й політичну нестабільність. А чому банки один за одним почали оприлюднювати списки злісних боржників за кредитами, хоча добре розуміють, що цим порушують права своїх клієнтів? Як міркував із цього приводу глава АУБ Олександр Сугоняко, що вдіяти порядному чоловіку, який не може повернути борг через те, що йому завинили!? Як на мене, щонайменше — залишитися порядним. Хоча є й інші думки...