Із виступів представників фракцій

— Ми підтримуємо уряд, який робить усе можливе для подолання біди, необхідні ліки завозяться, вся вертикаль виконавчої влади мобілізована. Розправа над окремими міністрами у кризовий час епідемію не зупинить. Допомога Верховної Ради у боротьбі з грипом має виражатись не в гучних заявах, а у виділенні, якщо це необхідно, мільйонів гривень на боротьбу з епідемією. Обов’язок парламенту — підставити у цей тяжкий час плече виконавчій владі. Наша фракція готова підтримати термінове прийняття змін до держбюджету для виділення необхідних коштів. А чого не треба робити, так це нагнітати напругу в суспільстві. Через скасування передвиборних мітингів трибуна парламенту стає майданчиком для піару. Прикро, але виборча кампанія негативно впливає на боротьбу не лише з епідемією, а й з економічною кризою. Політика задавила економіку та соціальну сферу. Віктор Ющенко дав зелене світло законові про так зване підвищення соцстандартів.

Мало нам епідемії грипу, так на Україну насувається чергова газова «епідемія». Російський Прем’єр-міністр по кілька разів на день обдзвонює всіх, кого може, і лякає за невиконання Україною своїх газових зобов’язань. Напередодні опалювального сезону Росія знову починає сезон страшилок про Україну. З другого боку, наш Президент вимагає перегляду газових угод. Коригування угод — це питання дипломатів, переговорів, а не ультиматумів.

— Звертаємося до уряду і особисто до прем’єра та міністра охорони здоров’я: життя людей на вашій совісті. Ми вже давно багато разів попереджали: епідемія грипу є жахливою загрозою для України через жахливий непрофесіоналізм та популізм. Рік тому влада проспала економічну кризу, виявившись абсолютно неготовою до того, про що ми попереджали ще два роки тому. Протиставивши кризі лише заклинання Тимошенко, що криза обійде країну стороною і нам нема чого боятися. У результаті криза не лише не обійшла Україну, а й завдала нашій економіці таких втрат, яких не зазнала економіка жодної іншої країни світу. У жодній країні світу девальвація національної валюти не досягла 50%, як це сталося з гривнею, у жодній країні світу промислове виробництво не скоротилося на 65 %, а за деякими позиціями і на 90 %, як у вітчизняному машинобудуванні.

Сьогодні більшість громадян України опинилися в абсолютних злиднях. Більшість наших співвітчизників втратили або заощадження, або роботу, або житло, а нерідко і все це разом. Ось так вона працює! І ось у такій ситуації країна постала перед новим викликом — епідемією каліфорнійського грипу, від якого вже померли десятки людей. Бо країна виявилася абсолютно неготовою до такої страшної загрози. Ще у вересні — на початку жовтня потрібні були професіональні заходи, які зупинили б грип. Так само як увесь світ готувався зустріти кризу, всі уряди готувалися до епідемії грипу, крім уряду Тимошенко.

— Проблема епідемії — це проблема бідності. Ще більшою мірою, аніж медична, проблема соціальна. Майже три роки тому на черговому з’їзді у грудні 2006 року Народна партія визначила найважливішою передумовою утвердження України, як економічно розвиненої здорової держави, ефективну роботу над подоланням бідності. А в умовах системної кризи ще більше активізувалося розуміння того, що бідність — це найболючіша проблема для країни. Бідна держава не може бути самостійною й авторитетною на міжнародній арені, не може забезпечувати обороноздатність країни. Бідна країна ніколи не стане справжнім захисником інтересів своїх громадян. Бідна держава нездатна будувати партнерські взаємини з потужними країнами на паритетних засадах. Але найголовніше те, що бідність — це джерело безнадії та розчарування, соціального песимізму і роз’їдання моралі, це прямий шлях до економічного колапсу та соціального вибуху. За рахунок податків із жебрацької праці дедалі важче поповнювати державний бюджет та утримувати на плаву економіку, хоча б мінімально забезпечувати незахищені верстви населення.

Ні для кого не секрет, що олігархічний капітал паразитує на бідності громадян та перешкоджає виникненню середнього класу. За даними Комітету зі статистики, видатки на оплату праці становлять 7,1 %. Занижено втричі вартість робочої сили, це відверта експлуатація десятків мільйонів наших громадян.

— На превеликий жаль, кожен пленарний тиждень Верховної Ради ми розпочинаємо з надзвичайної події, не з планової роботи, а починаємо вести мову про те, що державу руйнуємо. Так далі жити не можна. Дехто закликає не політизувати питання і говорити без політики. Але як можна говорити без політики про життя людей? Як можна говорити без політики про ті постійні катастрофи, які супроводжують нашу державу? Нібито в державі все під контролем, але я цьому не вірю. Бо Кабінет Міністрів називає одні цифри, а Міністерство охорони здоров’я — зовсім інші. За даними Кабінету Міністрів, на сьогодні тільки 14 підтверджених випадків каліфорнійського грипу, а за даними міністерства — близько 30. І таких незбігів безліч. То є епідемія чи нема?

Ось вам рівень управління державою, рівень кваліфікації тих, хто очолює надзвичайні повноважні комісії на найвищому державному рівні. Звертаюся до Президента: не слухайте фармацевтів, які агітують не підписувати закон про мораторій на зростання цін на ліки. Учора представники Кабінету Міністрів наводили цифри: протягом чотирьох-п’яти днів в аптеках виконано річну норму продажу певних видів продукції. Якщо врахувати, що ця продукція відпускалася за ціною у 10 разів вищою, ніж раніше, то за чотири-п’ять днів фармацевти виконали 10-річну норму продажу своїх товарів. Так можна зупинитися і не грати на горі людей?

— Найбільше боюся, що ми партизуємо ще й грип, як уже партизували вакцину, бо деякі політичні сили сказали, що вакцинація не потрібна, і переконували, що це зло. А тепер не знаємо, що робити, як пояснити людям, що це не зло. Президент наклав вето на урядове рішення закупити надважливі ліки, бо боровся з урядом. А тепер не знаємо, як вийти з цієї ситуації.

Має бути спільний план дій, як подолати біду, а не заробляти політичні бали. Бо вже на епідемії грипу проявилося три категорії людей: одні — панікери, які бігають по всіх ефірах і розповідають, скільки померло людей. Краще б вони у Тернопіль поїхали і допомогли людям. Є категорія економічних мародерів, які вирішили скористатися ситуацією і заробити все, що можливо. Ще також з’явилася категорія «інформаційних розумників», які кажуть, що епідемія придумана росіянами або урядом Тимошенко. Таким моя порада — поїхати в лікарні й поспілкуватися з людьми, і розказати їм, що це придуманий політичний міф чи реклама.

Сьогодні всі разом мусимо долати біду, а не займатися партизацією чи політизацією. Давайте спочатку Україну звільнимо від грипу, а потім уже чиновників будемо знімати. Це ноу-хау української опозиції — коли починається якась біда, знімати тих, хто відповідає за вирішення проблем. Давайте наведемо лад, а тоді викличемо міністрів і кого треба звільнимо.