Біда застала українців зненацька. Населення до її приходу було не підготовлене навіть інформаційно. Чи побачите на вулицях бігборд або звичайний плакат, які б попереджали про смертельну небезпеку? Принаймні у Луцьку їх немає. Не було подібних статей і в жовтневих номерах газет. Не кажу вже про відсутність масок, ліків і цілковиту розгубленість місцевих чиновників.
27 жовтня в Луцьку поховали 35-річну Світлану Капасюк. Перед цим 19 жовтня вона їздила у Львів. Через кілька днів у неї піднялася температура. Вживати медпрепарати вона боялася, оскільки була вагітна. Лікувалася народними методами. В п’ятницю їй полегшало: спала температура, майже зник кашель. У сім’ї подумали: минулося. Але в суботу 24 жовтня їй стало дуже важко дихати, вона почала на очах слабнути. Однак лікарі «швидкої», оглянувши хвору, заспокоїли, мовляв, нічого загрозливого. А вже через день Світлана згоріла від пневмонії в міській лікарні. Рідних здивував запис у довідці про смерть. У ній було записано, що померла Світлана Капасюк від двобічної бактеріальної пневмонії, а не від вірусної. Не будемо ставити під сумнів цей діагноз, залишимо цю справу на розслідування фахівців. Але чому наступного дня працівники обласного управління охорони здоров’я не виступили по обласному радіо, телебаченню і ще раз не застерегли населення про небезпеку? Чекали вказівки з Києва?
До речі, коли Світлана вже була в реанімації і життя її висіло на волосинці, з лікарні зателефонували чоловікові, щоб придбав необхідні медикаменти. Той попрохав медиків, щоб не чекали його, а самі купили, а він негайно привезе гроші. Та ніхто з них і пальцем не поворухнув, щоб швидше допомогти.
Волинська область.
